Шляхи скорочення. 2 страница

147. За якими ознаками класифікують державні позики? Розкрийте їх зміст

державні позики, прийнято класифікувати за певними ознаками.

За правовим оформленням: 1державні позики, що надаються на підставі угод. Як правило, угодами оформляються кредити від урядів інших країн, а також кредити від міжнародних організацій;

2 державні позики, забезпечені випуском цінних паперів, за допомогою яких мобілізуються кошти на фінансовому ринку.

Залежно від статусу позичальника (емітента) 1 державні, що випускаються центральними органами управління (в Україні Мін.фін.). Кошти, акумульовані від їх розміщення, спрямовуються у державний бюджет; 2 місцеві, що випускаються місцевими органами управління, а кошти від них спрямовуються у відповідні місцеві бюджети. Залежно від термінів погашення 1 короткострокові (поточні, як правило, до одного року), середньостро кові (від одного до п'яти років) і довгострокові позики (понад п'ять років).

За характером обігу цінних паперів 1 ринкові, які вільно купуються і продаються на ринку цінних паперів; 2 неринкові, які мають обмеження щодо купівлі і продажу, або не допускають виходу цінних паперів на ринок, тобто їх власники не можуть їх перепродати.

За формою випуску 1готівкові (супроводжуються емісією державних цінних паперів) 2. безготівкові позики (шляхом записів на відповідних рахунках в електронному депозитарії).

За способом погашення позики: 1 ординарні (погашення може проходити одночасно для всіх випущених позик); 2 серійні (погашення здійснюється деякими частинами через певні проміжки часу); 3 з достроковим погашенням (до дострокового погашення державних позик держава може вдатися лише за наявності коштів).

За видами забезпеченості:1 заставні (забезпечуються державним майном чи конкретними доходами) 2. беззаставні (не мають конкретного матеріального забезпечення, а їх надійність визначається авторитетом держави)

149.Які причини функціонування державного кредиту? Які існують джерела погашення державних позик?

Державний кредит безпосередньо пов’язаний з бюджетним дефіцитом, будучи джерелом його покриття. В окремих випадках з його допомогою можуть мобілізовуватися кошти у фонди цільового призначення чи під цільові проекти. Крім того, до системи державного кредиту належать позики, що надаються під державні гарантії та на поповнення валютних резервів центрального банку від Міжнародного валютного фонду.

Історично державний кредит з'явився для задоволення виняткових потреб держави, які неможливо задовольнити постійними «звичайними» джерелами доходів: податками, доходами від державного майна, державної монополії на певні види діяльності.

Джерелами погашення державних позик можуть бути:

— доходи від інвестування позичених коштів у високоефективні проекти;

— додаткові надходження від податків;

— економія коштів від зменшення видатків;

— емісія грошей;

— залучені від нових позик кошти (рефінансування боргу).

Найбільш реальним джерелом є доходи, отримані від інвестування позичених коштів. Вони найповніше відображають сутність і принципи кредиту та забезпечують фінансову стабільність. Надходження від збільшення податків чи економія від зменшення видатків також реальні джерела, однак тут є певні обмеження. Якщо збільшення податкових надходжень досягається за рахунок розширення податкової бази внаслідок використання позик, то це цілком прийнятно. Емісія грошей є фіктивним джерелом погашення боргу, оскільки вона веде до інфляції, яка знецінить повернені державою кредиторам кошти. Тому за відсутності реальних джерел погашення боргу доцільніше відразу використати грошову емісію для покриття бюджетного дефіциту, ніж випускати позики, для погашення яких у майбутньому доведеться друкувати більше грошей, тобто рівень інфляції в даний момент буде менший, ніж у майбутньому.

Погашення старих боргів за рахунок випуску нових позик веде до зростання державного боргу. Таке джерело може використовуватись тільки як разове. Використання державою у своїй фінансовій політиці залучення коштів на кредитній основі зумовлює формування державного боргу і необхідності чіткої системи управління ним.

158.Поясніть відмінності між рефінансуванням та реструктуризацією державного боргу.

державний борг - це сукупність відносин, за якими виникають боргові зобов'язання держави як позичальника, боржника або гаранта погашення позик іншими позичальниками

рефінансування державного боргу( один з методів регулювання державним боргом ) тобто погашення основної заборгованості і процентів за рахунок засобів, отриманих від розміщення нових позик. погашення попередньої заборгованості за допомогою випуску нових позик або шляхом заміни короткострокових зобов’язань на середньо- чи довгострокові. Для успішного застосування механізму рефінансування необхідна висока фінансова репутація країни-позичальника.

реструктуризація ( Традиційний метод зменшення боргу)- полягає в тому, що на певних умовах відстрочується виплата частки боргу. Реструктуризація проводиться шляхом розстрочення сплати заборгованості строком на 24, 48, 60 місяців.

150. Обґрунтуйте, яким чином державний кредит може впливати на стан грошового обігу, рівень процентних банківських ставок, на вир-во і зайнятість населення.

Вступаючи в кредитні відносини, держава впливає на стан грошового обігу, рівень процентних ставок на ринку грошей і капіталів, на виробництво і зайнятість.

Держава регулює грошовий обіг, розміщуючи облігації державної позики серед різних груп інвесторів. Мобілізуючи кошти фізичних осіб, держава зменшує їх платоспроможний попит. Тоді, якщо за рахунок кредиту профінансовані виробничі витрати, наприклад інвестиції, відбудеться абсолютне скорочення готівкової грошової маси в обігу. У випадку фінансування витрат на виплату заробітної плати, кількість готівкової грошової маси в обігу залишиться незмінною, хоча можлива зміна структури платоспроможного попиту.

Виступаючи на фінансовому ринку як позичальник, держава збільшує попит на позичкові ресурси і тим самим сприяє зростанню ціни на кредит. Чим вищий попит на вільні кошти з боку держави, тим вищим буде, за інших рівних умов, рівень позичкового процента, тим дорожчим буде для підприємців банківський кредит. Дорожнеча позичкових коштів змушує бізнесменів скорочувати інвестиції у сферу виробництва, водночас вона стимулює нагромадження у вигляді придбання державних цінних паперів.

Як кредитор і гарант держава може позитивно впливати на виробництво і зайнятість. У промислово розвинутих країнах поширена система підтримки малого бізнесу, експорту продукції або виробництва в окремих галузях, де має місце спад, через гарантування державою погашення кредитів, наданих банками відповідно до державних програм. Підтримка малого бізнесу передбачає, що держава бере на себе погашення заборгованості банкам за кредитами, наданими малим підприємствам у випадку їх банкрутства. У більшості промислово розвинутих країн функціонують державні або напівдержавні страхові компанії, які за низькими ставками страхують ризик неплатежу експортерам національних товарів.

151. Поняття державного боргу. Поточний і капітальний державний борг. Вплив державного боргу на фінансову безпеку держави.

Державний борг — це сума заборгованості держави своїм кредиторам. Розрізняють поточний і капітальний, внутрішній і зовнішній борг. Поточний борг — це сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році й належних до сплати в цей період процентів з усіх випущених на даний момент позик. Капітальний борг— це загальна сума заборгованості й процен­тів, що мають бути сплачені за позиками. Внутрішній борг — це заборгованість кредиторам держави в даній країні. Зовнішній борг— це заборгованість кредиторам за межами даної країни.Управління державним боргом полягає в забезпеченні плато­спроможності держави, тобто можливості погашення боргів. Це стосується як поточного, так і капітального боргу. Що стосується поточного боргу, то необхідно забезпечити реальні джерела його погашення. Для капітального боргу важливо встановити такі строки його погашення, коли будуть наявні відповідні для цього джерела.Проблеми державного боргу не у його величині — в абсо­лютних сумах та відносно ВВП і обсягу бюджету, а у за­безпеченні платоспроможності держави.В управлінні внутрішнім та зовнішнім боргами існує певна специфіка. Платоспроможність за внутрішніми позиками забез­печується, як правило, за рахунок внутрішніх джерел. Плато­спроможність за зовнішнім боргом залежить насамперед від ва­лютних надходжень. Можливості у погашенні цього боргу виз­начаються станом торговельного балансу. Позитивне сальдо ха­рактеризує ті ресурси, які забезпечують платоспроможність дер­жави і дають змогу урегулювати платіжний баланс.В окремих випадках у результаті зміни ситуації в економіці та на фінансовому ринку чи погіршення фінансового стану держави вона не може забезпечити достатню платоспроможність. Тоді держава змушена вносити певні корективи у свою позикову полі­тику. Такі корективи, як правило, небажані, оскільки підривають довіру до держави. Але краще своєчасно внести певні корективи і забезпечити реальну платоспроможність держави, ніж допустити її фінансовий крах, що призведе до дефолту — визнання держа­вою своєї неплатоспроможності.

159. Поясність відмінності між такими методами управління державним боргом, як конверсія, консолідація та уніфікація.

Управління державним боргом — комплекс заходів, що здійснюються державою в особі ц уповноважених органів щодо визначення обсягів та умов залучення коштів, їх розміщення і погашення, а також забезпечення платоспроможності держави.

Конверсія боргу — зміна початкових умов державної позики, зокрема зміна строків позики, часу виплати, способу погашення позики, а найчастіше — зміна величини позикового відсотка (зміна дохідності позик).

Консолідація боргу — зміна умов позики щодо часу її чинності (тривалості) з можливою зміною величини позикового відсотка, зокрема перетворення короткострокових державних позик у довгострокові, об'єднання кількох державних позик попередніх років в одну позику. Консолідація і конверсія можуть проводитись одночасно.

Уніфікація позики — це об'єднання кількох позик в одну. Уніфікація може проводитися разом із консолідацією, але може бути проведена і поза нею.

Тобто конверсія і консолідація – подібні методи, але перший пов’язаний зі зміною дохідності позик, а другий – зі зміною часових домовленостей щодо боргу. Уніфікація в певних випадках може бути частиною методу консолідації, але самий по собі цей метод не означає зміну строкових параметрів позики.

152. Державний борг: визначення, сутність, види. Як державний борг впливає на фінансову безпеку держави і до яких наслідків може привести його зростання?

Держа́вний борг — загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави, включаючи боргові зобов'язання держави, що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору. Економічна суть державного боргу проявляється в переломленні через такі дві властиві йому функції:фіскальна — залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків;регулятивна — коригування обсягу грошової маси через купівлю-продаж цінних паперів національним (центральним) банком країни.

Структурно державний борг України складається з внутрішнього і зовнішнього.

Внутрішній державний борг – заборгованість держави домогоспо-дарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.
Зовнішній державний борг – це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.Державний борг суттєво впливає на макроекономічний розвиток держави, зокрема на параметри монетарної і фіскальної політики, на ринкову кон'юнктуру.

Узагальнення теоретико-концептуальних засад щодо впливу державного боргу на економічний і соціальний розвиток держави дозволяє зробити такі висновки: По-перше, залучення державних позик під час економічних спадів перешкоджає різкому падінню сукупного попиту, що має стабілізувати національну економіку. По-друге, зростання державного боргу, поряд з позитивними, має й ряд негативних наслідків. Адже державне запозичення витісняє приватні інвестиції. З часом державний борг актуалізує проблему його обслуговування: для здійснення відсоткових виплат держава вимушена підвищувати рівень оподаткування або ж скорочувати державні видатки.

По-третє, до ряду специфічних негативних наслідків призводить, наявність зовнішнього боргу. Іноземне запозичення веде до ревальвації обмінного курсу національної валюти і, таким чином, стає причиною поглиблення негативного сальдо торговельного балансу. Зменшення чистого експорту здійснює рестриктивний вплив на виробництво: в експортних та імпортозамінних галузях скорочується випуск і рівень зайнятості. З виплатою відсотків і основної суми боргу пов'язаний відплив іноземної валюти, що призводить до зменшення міжнародних резервів та скорочення імпорту.

Існування великого держ боргу може підірвати економ зростання країни і негативно впливати на ії фін стан. Наявність держ боргу потребує здійснення щорічних відсоткових платежів, які повинні фінансуватись за рахунок податкових надходжень. За стрімкого зростання таких видатків держава повинна або зменшувати видатки на фінансування соц.-економ програм, або збільшувати свої доходи (установлення нових податків та інших додаткових платежів).

153. Зовн. і внутр. держ. борг: сутність, склад, причини виникн., наслідки існув. та заходи щодо скорочення.

Структурно державний борг поділ. на внутр. і зовн.

Внутрішній державний бор г – сукупність зобов’язань держави перед резидентами (заборгованість держави всім громадянам, які тримають внутрішні державні облігації). Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності. До складу внутрішнього державного боргу України входять такі зобов’язання:

- заборгованість КМУ перед НБУ за наданими кредитами та коштами, вкладеними в державні боргові цінні папери;

- заборгованість з погашення та обслуговування боргових цінних паперів перед комерційними банками;

- зобов’язання щодо погашення та компенсації виплат населенню на залишки вкладів в Ощадному банку України;

- грошові кошти, які призначені для погашення зобов’язань з виплати заробітної плати в державних установах, пенсій, стипендій та інших передбачених законодавством обов’язкових виплат громадянам;

- зобов’язання перед комерційними банками і іншими юридичними особами за гарантіями з наданих кредитів та позик.

- компенсація заборгованості суб’єктам підприємницької діяльності з поверненням ПДВ.

Зовнішній державний борг – сукупність боргових зобов’язань держави, що виникли в результаті запозичення держави на зовнішньому ринку. Зовнішній державний борг класифікують за такими ознакам:

- за видами кредитів (банківські і фірмові);

- за формами представлення (валютні та товарні);

- за цільовим використанням (інвестиційні та не інвестиційні);

- за умовами надання (пільгові, зі сплатою високих відсотків, на компенсаційній основі);

- за термінами повернення заборгованості (короткострокові, середньострокові, довгострокові);

- за умовами повернення боргу (одноразові, рівними частинами, нерівними частинами).

Внутрішній борг має певні переваги над зовнішнім. Повернення внутрішнього боргу і виплата відсотків за ним не зменшують фінансового потенціалу держави, тоді як зовнішній борг має у своїй основі відплив капіталу з держави. Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у власності держави. Платоспроможність за внутрішніми позиками забезпечується, як правило, за рахунок внутрішніх джерел. Платоспроможність держави за зовнішніми позиками залежить насамперед від валютних надходжень. Можливості у погашенні зовнішнього боргу визначаються сальдо торговельного балансу. Його позитивне сальдо характеризує ті ресурси, які забезпечують

154. Державний борг: сутність, методи управління. Яким чином регулюється гранична величина державного боргу в Україні?

Державний борг(DG) – це загальний розмір накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дифіцитів за вилученням бюджетних надлишків. Державний борг складається із внутрішнього та зовнішнього боргу держави. Внутрішній державний борг(D) – заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випещиними її урядом. Зовнішній державний борг(DI) – це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

Ефективне управління державним боргом передбачає розв’язання проблеми зниження боргового навантаження та ризику невиконання боргових забов’язань держави з використанням різноманітних методів.

Одним із найпоширеніших є рефінансування державного боргу, тобто погашення основної заборгованості і процентів за рахунок засобів, отриманих від розміщення нових позик.

Для успішного застосування механізму рефінансування необхідно, щоб держава мала високу репутацію держави -позичальника. ЇЇ досягнення та підтримка є важливим фактором для успішного управління державним боргом.

Новація – домовленість між позичальником і кредитором щодо заміни забов’язання з певного фінансового кредиту іншим забов’язанням.

Уніфікація позик – об’єднання декількох раніше випущених позик. При цьому облігації та сертифікати раніше випущених позик обмінюються на облігації та сертифікати нової позики.

Конверсія – одностороння зміна дохідності позики, коли держава заявляє про зниження для кредиторів дохідності з позик, отриманих державою.

К онсолідація – зміна умов обертання позик в частині терміну їх погашення, тобто рішення про перенесення дати виплати з забов’язаннями на пізніший термін..

Анулювання боргу – відмова держави від усіх забов’язань щодо раніше випущених позик. Може бути зумовлене фінансовою неспроможністю держави або політичними мотивами.

155 Методи управління державним боргом. Які методи найчастіше застосовує уряд України?

Управління державним боргом полягає в забезпеченні платоспроможності держави, тобто можливості погашення боргів. Це стосується як поточного, так і капітального боргу.

В управлінні внутрішнім та зовнішнім боргами існує певна специфіка. Платоспроможність за внутрішніми позиками забезпечується, як правило, за рахунок внутрішніх джерел. Платоспроможність за зовнішнім боргом залежить насамперед від валютних надходжень. Можливості у погашенні цього боргу виз­начаються станом торговельного балансу. Позитивне сальдо характеризує ті ресурси, які забезпечують платоспроможність держави і дають змогу урегулювати платіжний баланс.

Методи: конверсія; консолідація; уніфікація; обмін за регресивним співвідношенням; відстрочка погашення; реструктуризація; анулювання.

Конверсія державного боргу — це зміна дохідності позик. Вона здійснюється у разі зміни ситуації на фінансовому ринку (наприклад, рівня облікової ставки центрального банку) чи погіршення фінансового стану держави, коли вона не в змозі виплачувати передбачуваний дохід.

Консолідація — це передання зобов’язань за раніше випущеною позикою на нову позику з метою продовження терміну позики. Вона проводиться у формі обміну облігацій попередньої (чи попередніх) позики на нові. В окремих випадках може застосовуватись і скорочення строків позики.

Уніфікація являє собою об’єднання кількох позик в одну. Вона спрощує управління державним боргом. Уніфікація може проводитись як окремо, так і в поєднанні з консолідацією.

Обмін за регресивним співвідношенням облігацій попередніх позик на нові проводиться з метою скорочення державного боргу. Це вкрай небажаний спосіб, оскільки він означає не що інше, як часткову відмову держави від своїх боргів.

Відстрочка погашення означає перенесення строків виплати заборгованості. При цьому за період перенесення строків погашення боргу виплата доходів не проводиться.

Реструктуризація — це використання у комплексі повністю чи частково зазначених вище методів.

Анулювання боргів означає повну відмову держави від своєї заборгованості. Однак це не може розглядатись як допустимий варіант. Авторитет держави, як і будь-якого боржника, залежить від визнання нею своїх боргів і забезпечення їх повного погашення у встановлені строки.

179. Обґрунтуйте, що колективне страхування є найбільш ефективною формою створення страхових фондів.

Створення колективних страхових фондів ґрунтується на солідарній відповідальності учасників цих фондів. Суть відносин страхування полягає в тому, що формування страхових фондів здійснюється за рахунок внесків усіх учасників, а відшкодування збитків з цих фондів проводиться для тих, хто їх зазнав унаслідок певних подій і обставин.

Колективне страхування є найбільш доцільною, економною, ефективною і раціональною формою створення страхових фондів. Порівняно з самострахуванням воно значно дешевше, оскільки засноване на солідарній відповідальності. Ці витрати юридичних і фізичних осіб характеризують їх плату за зниження рівня ризику фінансових втрат. Раціональна організація фінансової справи означає її надійність і раціональність: з одного боку, наявність централізованих коштів забезпечує високі гарантії відшкодування збитків, з іншого – дає змогу ефективно використовувати тимчасово вільні кошти на фінансовому ринку.

157.Управління і обслуговування державним боргом. Яким чином проводиться погашення державних позик?

Управління державним боргом – це сукупність дій і методів пов’язаних із залученням додаткових фінансових ресурсів і їх використанням, забезпеченням виплат за державним боргом, а також приведенням витрат із обслуговування державного боргу у відповідність із можливостями держави. Сума основного боргу (принципал) – первісна сума позики, на яку нараховуються відсотки. На сьогодні вона покривається за рахунок здійснення нових запозичень, тому інформація про розміри, структуру, графіки погашення боргових зобов’язань дає змогу вживати певні заходи з управління непогашеним боргом.

Відсоткові платежі за державним боргом – це платежі, які здійснюються за рахунок коштів державного бюджету за користування запозиченими коштами. Особливість цього виду платежів держави полягає в тому, що ці витрати розглядаються й обліковуються як витрати на обслуговування державного боргу. Їхні розміри визначаються на момент платежу.

Обслуговування боргу – це операції повернення основного боргу та сплати відсотків і компенсаційних виплат за борговими зобов’язаннями. Погашення боргу – це операції повернення суми основного боргу кредиторові. Відбувається за рахунок здійснення амортизаційних платежів. Міністерство фінансів і Державне казначейство України вкладають у поняття обслуговування державного боргу інший зміст. Обслуговуванн я боргу розуміється ними лише як сплата відсотків і компенсаційних виплат за борговими зобов’язаннями (без погашення основного боргу). Погашення позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів. У деяких випадках держава вдається до рефінансування державного боргу, тобто погашення заборгованості шляхом випуску нових позик.. Обслуговування внутрішнього державного боргу відбувається за рахунок розміщення нових внутрішніх боргових зобов’язань держави.

163.Склад і структура доходів місцевих бюджетів. Власні і закріплені за місцевими бюджетами доходи. Які основні проблеми формування доходів місцевих бюджетів в Україні?

Структура місцевих фінансів включає:

-Міжбюджетні трансферти

-Власні доходи

- Доходи закріплені законом

Закріплені доходи – це ті доходи, що цілком або частково у відсотках зараховуються до відповідних видів бюджетів безстроково або на довгостроковій основі і для їхнього включення не потрібні рішення органів вищестоящої ради.

Міжбюджетні трансферти – це кошти, що безкоштовно і безповоротно передаються з одного бюджету в іншій. Основними формами надання міжбюджетних трансфертів за Бюджетним кодексом є дотації вирівнювання і субвенції.

До доходів, що закріплюються з а бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1) прибутковий податок з громадян:

2) державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;

3) плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати,;

4) плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності,

5) плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької

6) надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;

7) єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.

Система вітчизняного місцевого оподаткування має низку недоліків, основними з яких є:

- незначна фіскальна роль місцевих податків і зборів і, як наслідок – низька їх питома вага в доходах місцевих бюджетів;

- відсутність ефективного правового поля, яке б відповідало сучасним умовам господарювання;

- відсутність прав органів місцевого самоврядування щодо запровадження на своїй території власних податків і зборів;

- другорядність місцевих податків і зборів у порівнянні із загальнодержавними;

- наявність місцевих податків, витрати на адміністрування яких перевищують надходження;

- невеликий перелік місцевих податків і зборів порівняно з іншими країнами.

172.Обґрунтуйте, в чому полягають особливості перерозподільних відносин у сфері страхування.

особливості перерозподільних відносин, що виникають під час страхування:

Страхування як економічна категорія — це сукупність особливих замкнутих перерозподільних відносин між його учасниками з приводу формування цільового страхового фонду і його використання для відшкодування збитків, заподіяних за непередбачених обставин, а також для надання матеріальної допомоги громадянам у разі настання певних подій у їх житті. Страхування є гарантом компенсації збитків, заподіяних майновим інтересам держави, суб’єктів господарювання і населення. Воно значною мірою звільняє бюджет від тягаря витрат на відшкодування збитків, що мають місце внаслідок руйнівних природних катаклізмів, техногенних катастроф, епідемій та інших нещасних випадків, захищає підприємців від майнових і комерційних витрат, забезпечує підтримку рівня життя громадян. Підприємництво і страхування нерозривно пов’язані. Наявність ринкових відносин обумовлює необхідність дій самостійних виробників на свій страх і ризик, що посилює значення страхових послуг. Страхування є ефективним засобом реалізації соціальної політики держави, здійснюючи матеріальний захист громадян шляхом виплати пенсій і грошової допомоги через систему державного соціального страхування. Страхування — стабільне джерело інвестиційних ресурсів держа-ви. Вкладаючи кошти страхових резервів (переважно за довгостроковими договорами особистого страхування) в пріоритетні галузі, держава спроможна вирішувати глобальні економічні завдання. Страху­вання має стратегічне значення у розвитку національної економіки. Отже, страхування є одночасно засобом залучення грошових ресурсів і способом відшкодування збитків.