Методичні рекомендації щодо проведення практичного заняття

Під час підготовки до практичного заняття доцільно ознайомитися з конспектом лекції, теоретичними джерелами і нормативно-правовими актами, що стосуються тематики практичного заняття. Зокрема звернутися до матеріалів основної та додаткової літератури, що наводиться далі в даному посібнику.

Готуючись до виконання першого практичного завдання, та з метою належної аргументації вирішення наведених далі завдань та задач до практичного заняття, студентам (курсантам) необхідно, перш за все, проаналізувати положення стст. 27-32 Закону України «Про виконавче провадження». Так, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 27 Закону). А у разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, останній за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.

При цьому слід пам’ятати, що згідно з ч. 1 ст. 28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 статті 25 Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі (ч. 4 ст. 28 Закону). У разі якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми (ч. 5 ст. 28). А у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові (ч. 6 ст. 28 Закону).

Особливу увагу слід приділити вивченню питань щодо часу провадження виконавчих дій та строкам здійснення виконавчого провадження, які регламентують положення ст. 29 та ст. 30 Закону відповідно. Так, за загальним порядком, виконавчі дії провадяться державним виконавцем у робочі дні не раніше шостої і не пізніше двадцять другої години. Конкретний час провадження виконавчих дій визначається державним виконавцем. Водночас сторони виконавчого провадження мають право пропонувати зручний для них час провадження виконавчих дій (ч. 1 ст. 29 Закону). А виконавчі дії в неробочі та святкові дні, встановлені законом, провадяться у час, передбачений ч. 1 ст. 29 Закону, у разі якщо зволікання неможливе або якщо такі дії не можуть бути проведені в інші дні з вини боржника, на підставі постанови державного виконавця, затвердженої начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (ч. 2 ст. 29 Закону).

Треба враховувати, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із ст. 49 Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із ст. 47 Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із ст. 48 Закону (ч. 1 ст. 30 Закону).

При цьому державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа (ч. 2 ст. 30 Закону).

Доцільно звернути увагу й на деякі інші особливості строків виконавчого провадження. Так, негайному виконанню підлягають рішення: 1) про стягнення аліментів, заробітної плати в межах платежів, вирахуваних за один місяць, а також про стягнення усієї суми боргу за такими виплатами, якщо рішенням передбачено її негайне стягнення; 2) про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого або переведеного працівника; 3) в інших випадках, якщо негайне виконання передбачено законом і про це зазначено у виконавчому документі (ч. 3 ст. 30 Закону). При цьому у разі якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня після надходження документів, зазначених у ст. 17, і невідкладно розпочинає його примусове виконання (ч. 4 ст. 30 Закону).

Важливо знати, що заходами примусового виконання рішень відповідно до ст. 32 Закону є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Крім того, студенти (курсанти) повинні пам’ятати про обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження. Так, згідно зі ст. 37 Закону виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі: 1) смерті, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво; 2) визнання стягувача або боржника недієздатним; 3) проходження боржником строкової військової служби у Збройних Силах України, передбачених законом інших військових формуваннях, якщо згідно з умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях; 4) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа; 5) прийняття судом до розгляду скарги на постанову органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення; та низки інших обставин.

Для якісного виконання другого завдання заняття та з метою належної аргументації вирішення наведених далі задач до практичного заняття студентам (курсантам) треба ретельно проаналізувати положення норм глави 4 та глави 5 Закону України «Про виконавче провадження». Перш за все, необхідно звернути увагу на положення ст. 52 Закону, які визначають порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника. Зокрема, знати, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (ч. 1). Важливо пам’ятати, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів (ч. 2 ст. 52 Закону). При цьому готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються (ч. 3), а на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт (ч. 4 ст. 52). Треба враховувати, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. При цьому звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника, але боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем (ч. 5 ст. 52). Крім того, слід враховувати, що згідно з законом стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця (ч. 6 ст. 52 Закону).

Водночас для вивчення загального порядку студентам (курсантам) доцільно проаналізувати особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті (ст. 53 Закону), на заставлене майно (ст. 54 Закону), на майно боржника, що перебуває в інших осіб (ст. 55 Закону). Важливе значення мають положення Закону, які характеризують: майно, на яке не може бути звернуто стягнення (ст. 56), сутність арешту і вилучення майна боржника (ст. 57), порядок визначення вартості, оцінки майна боржника (ст. 58), зберігання майна, на яке накладено арешт (ст. 59), зняття арешту з майна (ст. 60), реалізації майна, на яке звернено стягнення (ст. 62 Закону).

Певну увагу треба приділити вивченню положень глави 5 Закону, якими визначено особливості звернення стягнення на майно боржника – юридичної особи, а саме: звернення стягнення на кошти боржника - юридичної особи (ст. 65), звернення стягнення на інше майно боржника - юридичної особи (ст. 66), порядок звернення стягнення на майно у разі злиття, приєднання, поділу, виділу, перетворення та ліквідації боржника - юридичної особи (ст. 67 Закону).

Підготовка до виконання третього завдання має бути пов’язана з вивченням положень розділу 7 Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно зі ст. 75 Закону щодо загальних умов виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, слід знати наступне.

Після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого ч. 2 ст. 25 Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 25).

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому ст. 89 (ч. 2). Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав(ч. 3). При цьому державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження (ч. 4).

Водночас для змістовної відповіді та з метою належної аргументації вирішення наведених далі завдань та задач до практичного заняття студентам (курсантам) необхідно також ретельно проаналізувати положення Закону щодо виконання рішень: про поновлення на роботі (ст. 76); про відібрання дитини (ст. 77); про виселення боржника (ст. 78); про вселення стягувача (ст. 79 Закону).

Для змістовного виконання четвертого завдання першочергову увагу студентам (курсантам) слід приділити вивченню положень стст. 49-51 Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно до ст. 49 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

7) визнання боржника банкрутом;

8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені ст. 51 Закону;

14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа (ч. 1 ст. 49 Закону).

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч. 3 ст. 49 Закону).

Певну увагу доцільно приділити положенням ст. 50 Закону, якими визначено наслідки завершення виконавчого провадження. Наприклад, враховувати, що згідно з ч. 1 даної статті у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. А завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Важливо знати й положення ст. 51 Закону, якими визначено порядок відновлення виконавчого провадження. Так, у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного ргану державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 51). А за наявності обставин, передбачених ч. 6 ст. 79 Закону, виконавче провадження підлягає відновленню у триденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідної заяви стягувача (ч. 2 ст. 51 Закону).

Слід пам’ятати, що про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ (ч. 3). При цьому у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання (ч. 4 ст. 51 Закону).

Готуючись до виконання п’ятого завдання практичного заняття, студентам (курсантам) доречно ретельно проаналізувати положення ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», якими врегульовано порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби. Зокрема важливо знати, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду (ч. 1). Слід пам’ятати про те, що боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку (ч. 2 ст. 82 Закону).

Певну увагу треба приділити питанням щодо порядку подачі скарги. Так, скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції розглядає виключно скарги на рішення, дії чи бездіяльність начальників управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (ч. 3). Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч. 4). Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч. 5). Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби можуть бути оскаржені до керівництва органів державної виконавчої служби, якщо їх оскарження передбачено цим Законом (ч. 6 ст. 82 Закону).

Істотне практичне значення має ознайомлення студентів (курсантів) з вимогами до форми й змісту скарги. Так, згідно з ч. 7 ст. 82 Закону скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та має містити: 1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; 2) повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; 3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); 4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено; 5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

І нарешті, студентам (курсантам) необхідно знати положення ч. 8 ст. 82 Закону щодо строків розгляду зазначеної скарги. Зокрема, враховувати, що скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу повинен виносити постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Водночас скарга, подана без додержання вимог, викладених у ч. 6 ст. 82 Закону, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».

Крім того, необхідно вирішити запропоновані до теми задачі, адже їх рішення обговорюватимуться під час практичного заняття. Слід пам’ятати про додаткове оцінювання викладачем рішень задач студентом (курсантом) як різновиду їхньої самостійної роботи. А для належного засвоєння теми заняття студентом (курсантом) доцільно обов’язково акцентувати увагу на правовому регулюванні процесуальних строків у тій чи іншій ситуації під час здійснення виконавчого провадження.

Водночас слід пам’ятати, що у разі виникнення певних ускладнень щодо розв’язання запропонованих задач або пошуку навчальної літератури, нормативно-правових актів їм доцільно звертатися на кафедру цивільних та адміністративно-правових дисциплін за консультацією.

Актуальним для якісної підготовки до практичного заняття є забезпечення юридично-обґрунтованого підходу до вирішення питань застосування норм права під час визначення процесуальних строків, а також самостійне складання студентами (курсантами) різних процесуальних документів, аналізу положень законодавства та видів процедурних дій, пов’язаних з дотриманням вказаних строків під час здійснення виконавчого провадження.

Задачі

Задача 1.

Шаров звернувся до державної виконавчої служби Ленінського району м. Луганська з вимогою здійснити примусове виконання рішення окружного адміністративного суду, яким його поновили на попередній посаді, оскільки адміністрація підприємства ігнорує рішення суду. Державний виконавець відмовився відкрити виконавче провадження, мотивуючи тим, що рішення суду не є підставою для відкриття виконавчого провадження.

Чи є вірними дії державного виконавця? Як має бути вирішена ситуація?

Задача 2.

Відповідно до рішення третейського суду з Мережко на користь Рокотова було стягнуто шість тисяч двісті тридцять три гривні. Рокотов, маючи на руках рішення третейського суду, звернувся до державного виконавця державної виконавчої служби за місцем проживання Мережко з вимогою провести примусове виконання рішення. Проте державний виконавець відмовив Рокотову у задоволенні вимоги з тієї причини, що ним наданий неналежний виконавчий документ.

Чи вірно вчинив державний виконавець? Який виконавчий документ має бути поданий Рокотовим?

Задача 3.

При здійсненні державним виконавцем опису майна Іванова, відповідно до рішення суду про стягнення з нього грошових коштів в якості відшкодування збитку, у квартиру Іванова з'явився Ільченко, який заявив протест проти включення в опис двох телевізорів, що знаходяться в квартирі, мотивуючи це тим, що телевізори належать йому, а Іванову були передані лише у тимчасове користування, оскільки Іванов є телевізійним майстром і обіцяв їх перевірити. Державний виконавець за заявою Ільченко виключив телевізори з опису. Крім того, сусід Іванова Ситников прохав не включати до опису холодильник, що знаходиться в квартирі, оскільки холодильник був переданий ним Іванову на зберігання з тієї причини, що у квартирі самого Ситникова не було достатнього місця для установки холодильника.

Проте державний виконавець відмовив Ситникову в задоволенні його прохання, включивши холодильник до опису, та наклав арешт на все майно, включене в опис. Ситніковим була принесена скарга на дії державного виконавця.

Оцініть правомірність дій державного виконавця. Чи правильно принесена скарга на дії державного виконавця?

Задача 4.

За позовом Сизоненко суд своїм рішенням від 22 березня 2012 року зобов’язав Ткаченко протягом двомісячного терміну відремонтувати стелю та стіни в квартирі Сизоненко, у зв'язку з тим, що Ткаченко, залишив відкритим у своїй квартирі водопровідний кран, залив квартиру Сизоненко, чим зіпсував побілку та штукатурку стель і стін. Після закінчення двомісячного терміну державний виконавець встановив, що Ткаченко до ремонту не приступав і відмовляється від його проведення.

Які заходи встановлені законом для забезпечення примусового виконання таких рішень?

Задача 5.

Відповідно до рішення суду боржник зобов’язаний у місячний термін знести декілька господарських будівель, що знаходяться на його земельній ділянці для забезпечення права проходу та проїзду через його земельну ділянку стягувача – власника сусідньої земельної ділянки. Проте в установлений термін боржник судове рішення не виконав.

Визначте заходи, які необхідно застосувати до боржника в цьому випадку. Який порядок виконання рішень, що зобов’язують боржника вчинити певні дії?

Задача 6.

До громадянина Суркова додому прийшов державний виконавець, який ознайомив його з рішенням окружного адміністративного суду м. Луганська про стягнення суми комунального боргу та запропонував добровільно погасити заборгованість за спожиту холодну воду перед ООО «Луганськвода». Сурков пояснив, що до суду його ніхто не запрошував, а якщо таке судове рішення дійсно мало місце, то він його оскаржуватиме. Однак державний виконавець забрав телевізор Суркова і роз’яснив, що той може оскаржити його дії.

Оцініть правомірність дій державного виконавця.

Задача 7.

У державній виконавчій службі є декілька виконавчих листів на стягнення з одного боржника:

а) семи тисяч трьохсот гривень як відшкодування збитку, вчиненого майну іншої особи в результаті дорожньо-транспортної пригоди;

б) двохсот гривень у якості сплати за юридичну допомогу, надану адвокатом;

в) п’ятисот гривень у якості стягнення боргу за договором позики;

г) п’ятдесяти п’яти гривень у якості недоїмки з податків;

д) частини грошових коштів на утримання однієї дитини.

Необхідно визначити черговість задоволення вимог стягувачів і провести розрахунок грошових сум, що підлягають стягненню з урахуванням того, що боржник отримує заробітну плату в розмірі тисячі гривень на місяць, а також має інше майно, на яке може бути звернено стягнення, в сумі п’яти тисяч гривень.

Задача 8.

Державний виконавець прибув до місця проживання боржника Григоренко для опису майна та накладення арешту о 23 годині 30 хвилин. Однак дружина Григоренко відмовилася впустити державного виконавця до квартири, посилаючись на дуже пізній час. Через півгодини державний виконавець з’явився з понятими та представником житлово-експлуатацiйної організації, зламав дверний замок, зайшов у квартиру та описав меблевий гарнітур «Верховина», телевізор «SONY», піаніно фірми «Шредер», книжкову шафу та письмовий стіл (на загальну суму 3700 грн). Дружина Григоренко просила державного виконавця залишити стіл письмовий, а також не включати до акту опису піаніно фірми «Шредер», оскільки її син Олександр (16 років) є учасником музичного ансамблю й піаніно йому необхідно для готування до концертів. Вона просила не включати до опису і деякі інші речі, тому що сума боргу становить 1000 грн. Державний виконавець прохання Григоренко залишив без задоволення, тому вона звернулася зі скаргою до суду, вважаючи дії державного виконавця незаконними.

Дайте висновок по скарзі, вказавши в ньому на всі допущені державним виконавцем порушення.

Задача 9.

Кожухов пред’явив Івашкіну позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. В ньому була заявлена вимога повернути ікону, що, як обґрунтовував Кожухов, свого часу була вкрадена з його квартири. Рішенням суду позов було задоволено, по набранні рішенням чинності було видано виконавчий лист, і рішення було виконано – ікона була повернута Кожухову, який через певний час продав її. Апеляційним судом, який розглядав справу в апеляційному порядку, рішення було скасовано і справу направлено на новий розгляд. При новому розгляді справи суд у позові Кожухова відмовив.

Який порядок провадження повороту виконання рішення? Як зробити поворот виконання рішення в даній ситуації?

Задача 10.

Відповідно до рішення суду боржник зобов’язаний передати кредиторові ряд речей, визначених у рішенні суду, однак на пропозицію про добровільне виконання рішення боржник відповів відмовою.

Визначте заходи, які необхідно застосувати до боржника в зазначеному вище випадку. Який порядок виконання рішень, що зобов’язують боржника вчинити певні дії?

Задача 11.

У цивільній справі Дуднику було видано виконавчий лист, в якому було зазначено: «Вселити Дудника Віктора Даниловича із сім’єю до однієї з кімнат у квартирі 8 по вул. Київській, 12».

Чи вірно оформлений виконавчий лист у даній справі? Як виправити недоліки даного виконавчого листа?

Задача 12.

Відповідно до рішення суду боржник зобов’язаний усунути недоліки проданого ним стягувачу товару, однак у строк, встановлений у рішенні суду, він цього не зробив.

Визначте заходи, які необхідно застосувати до боржника в цьому випадку. Який порядок виконання рішень, що зобов’язують боржника вчинити певні дії?