Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
У практиці роботи підприємств найчастіше застосовують дві основні форми заробітної плати – відрядну (відповідно до кількості виробленої продукції) й погодинну (відповідно до кількості відпрацьованого часу).
Основними умовами застосування тієї чи іншої форми заробітної плати є рівень технічної озброєності виробництва, характер технологічного процесу та організації виробництва і праці, ступінь використання виробничих потужностей і устаткування, обґрунтованість процесу нормування праці тощо.
Відрядна і погодинна форми оплати праці підрозділяються на системи.
Системами відрядної форми оплати праці є:
– пряма відрядна;
– відрядно-преміальна;
– відрядно-прогресивна;
– непряма відрядна;
– акордна;
– колективна (бригадна) відрядна.
Системами погодинної форми оплати праці є:
– пряма погодинна;
– погодинно-преміальна;
– колективна (бригадна) погодинна.
В основі побудови системи оплати праці на підприємстві мають бути конкретні показники роботи, які піддаються точному обліку і повною мірою відображають працю колективу або окремого працівника.
Сутність відрядної форми заробітної плати полягає в тому, що її розмір залежить від кількості виробленої робітником продукції (виконаної роботи) належної якості на основі попередньо встановлених норм часу (виробітку) і розцінок з урахуванням складності та умов праці.
Основним елементом індивідуальної прямої відрядної системи оплати праці є відрядна розцінка () за одиницю продукції (робіт, послуг), яка визначається за формулою:
або ,
де – годинна (або денна) тарифна ставка працівника;
– норма виробітку за одиницю часу;
– норма часу на виготовлення одиниці продукції.
Заробітна плата за прямої відрядної системи оплати праці визначається як добуток відрядної розцінки та обсягу виготовленої продукції (робіт, послуг):
Пряма індивідуальна відрядна система оплати праці спрямована на підвищення матеріальної зацікавленості кожного працівника в підвищенні виробітку, проте вона не заінтересовує працівника в поліпшенні інших показників, зокрема не заохочує до економії сировини, матеріалів, пального, енергії, до підвищення якості продукції, кількісних та якісних показників роботи дільниці, зміни, цеху в цілому.
Сутність відрядно-преміальної системи оплати праці полягає в тому, що працівнику, крім заробітку за прямою відрядною системою, нараховується премія за виконання (чи перевиконання) певних кількісних і якісних показників. Загальний заробіток працівника за відрядно-преміальної системи оплати його праці за виконання (чи перевиконання) завдань, технічно обґрунтованих норм виробітку розраховується за формулою:
,
де – розмір премії у відсотках до тарифного заробітку за виконання плану і технічно обґрунтованих норм праці;
– розмір премії у відсотках до тарифного заробітку за кожний відсоток перевиконання плану;
– ступінь перевиконання плану у відсотках.
За відрядно-прогресивної системи оплати праці виробіток працівників згідно з індивідуальним завданням оплачується за встановленими твердими розцінками, а понаднормовий виробіток – за підвищеними розцінками, причому розцінки збільшуються прогресивно зі збільшенням кількості продукції, виробленої понаднормово. Ступінь збільшення розцінок визначається за спеціальною шкалою, яка може бути одно- й двоступінчастою. Така оплата праці може запроваджуватися на обмежені терміни в тих виробництвах, де потрібні додаткові заходи для стимулювання інтенсивності праці для досягнення прогресивних норм виробітку. Загальний заробіток за відрядно-прогресивною системою розраховується за формулою:
,
де – коефіцієнт збільшення прямої відрядної розцінки за шкалою прогресивних доплат;
– обсяг випуску продукції, який нормується.
Необхідно також враховувати, що за відрядно-прогресивної системи заробіток підвищується пропорційно зростанню виробітку. Тому ця система має обмежену сферу застосування – лише на тих дільницях виробництва, які лімітують випуск продукції на підприємстві (тобто на «вузьких місцях» виробництва).
Непряма-відрядна система застосовується зазвичай для оплати праці допоміжних робітників, які обслуговують основне виробництво (наладчики, кранівники, стропальники тощо). Заробітна плата робітника при непрямій-відрядній оплаті праці залежить від результату праці основних робітників, а не від його особистого виробітку:
,
де – кількість робочих місць, що обслуговуються за нормами;
– планова норма виробітку на одного основного робітника.
Акордна система оплати праці застосовується для окремих груп працівників. Її сутність полягає в тому, що відрядна розцінка встановлюється не на окрему виробничу операцію, а на весь комплекс робіт, виходячи з чинних на підприємстві норм часу і розцінок. За акордної системи оплати праці обсяг робіт і строк їх виконання встановлюються заздалегідь, відповідно і сума заробітної плати за нарядом відома до виконання самого завдання. Таким чином, акордна оплата праці стимулює виконання всього комплексу робіт з меншою чисельністю працюючих і в коротші терміни.
При колективній відрядній системі заробіток кожного працівника поставлений у залежність від кінцевих результатів роботи всієї бригади, дільниці тощо.
Погодинна форма оплати праці застосовується в разі неможливості або недоцільності встановити кількісні параметри праці; за цієї форми оплати праці працівник отримує заробітну плату залежно від кількості відпрацьованого часу і рівня його кваліфікації.
За простої погодинної системи оплати працірозмір заробітку визначається залежно від тарифної ставки робітника і кількості відпрацьованого ним часу за визначений період за формулою:
Може встановлюватися годинна, денна і місячна тарифна ставка. При щомісячній оплаті розрахунок заробітної плати здійснюється виходячи з твердих місячних окладів (ставок), кількості робочих днів, фактично відпрацьованих працівником у даному місяці, а також планової кількості робочих днів згідно з графіком роботи на місяць.
Погодинно-преміальна система є поєднанням простої погодинної оплати праці з преміюванням за виконання кількісних і якісних показників за спеціальними положеннями про преміювання працівників. При цьому заробіток працівника за певний відрізок часу (місяць тощо) визначається за такою формулою:
,
де – відсоток премії, встановлений керівництвом підприємства за досягнення певних кількісних і якісних показників до тарифного заробітку.
При використанні колективної погодинної системи оплати праці заробіток кожного окремо узятого працівника бригади буде залежать від фактично відпрацьованого ним часу.
В умовах ринку принципово змінюються підходи до оплати праці, оплачуються не витрати, а результати праці, прибуток стає вищим критерієм оцінки кількості і якості праці та основним джерелом особистих доходів працівників підприємств будь-якої організаційно-правової форми. У ринковій економіці немає строгої регламентації в оплаті праці, кожен підприємець може застосовувати різні варіанти оплати праці, які відповідають цілям підприємства.
Дата публикования: 2015-04-07; Прочитано: 657 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!