Облік та оцінка основних фондів

Облік та оцінка основних фондів здійснюються в натуральній і вартісній формах. Натуральна форма обліку основних фондів необхідна для визначення їхнього технічного стану, виробничої потужності підприємства, ступеня використання устаткування й інших цілей. Вартісна форма обліку основних фондів необхідна для планування розширеного відтворення основних фондів, визначення розмірів амортизаційних відрахувань, розрахунків економічних показників ефективності господарської діяльності підприємства.

Основними видами оцінки основних фондів є:

1) Первісна вартість – це фактична вартість основних фондів на момент їх придбання або введення в експлуатацію. Первісна вартість основних фондів включає вартість придбання самого об’єкта, витрати пов’язані з його транспортуванням та монтажем, а також всі інші витрати пов’язані з доведенням даного об’єкту до експлуатаційних умов. За первинною вартістю фонди приймаються на облік.

2) Залишкова вартість характеризує реальну вартість об’єкта основних засобів, яка досі не була перенесена на вартість виготовленої продукції. Загалом це є різниця між початковою або відновлюваною вартістю основних фондів і сумою їхнього зносу.

3) Ліквідаційна вартість – це сума засобів чи вартість будь-яких активів, що підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) об'єкта основних засобів після закінчення терміну її корисного використання за винятком витрат, пов'язаних з таким продажем (ліквідацією), тобто ліквідаційна вартість представляє собою вартість можливої реалізації основних фондів після закінчення терміну їхньої служби. Визначення ліквідаційної вартості є винятково самостійним рішенням підприємства на основі прогнозної оцінки можливої вартості, за якою може бути проданий об'єкт основних фондів з урахуванням його працездатності по закінченні терміну експлуатації.

4) Амортизована вартість – це вартість основних фондів, яка переноситься на вартість готової продукції і визначається як різниця між первісною (або переоціненою) та ліквідаційною вартістю.

5) Справедлива (ринкова) вартість – найбільш вірогідна ціна продажу об'єктів основних фондів з урахуванням їх реального стану, співвідношення попиту і пропозиції на ринку.

6) Середньорічна вартість являє собою усереднену вартість основних фондів залежно від кількості місяців їх роботи протягом року:

,

де – загальна вартість основних фондів на початок року, гр. од.;

– вартість введених в експлуатацію основних фондів, гр. од.;

– вартість вилучених з експлуатації основних фондів, гр. од.;

– число повних місяців до кінця року з моменту введення або вилучення відповідного об’єкту.

Тут слід також ураховувати, на яку частину місяця припадає залучення (чи вилучення) основних фондів у виробництво (з виробництва). Адже в практиці функціонування підприємств вкрай рідко зустрічається їх придбання чи списання чітко першого числа поточного місяця. Отже, існує наступна домовленість: якщо об'єкт основних фондів був залучений (чи вилучений) у виробництво (з виробництва) до 15 числа місяця (включно), то слід вважати, що його ввели (чи вилучили) до виробництва (з виробництва) на початок поточного місяця (тобто як на 1 число), якщо ж він був залучений (чи вилучений) у виробництво (з виробництва) після 15 числа місяця, то слід вважати, що його ввели (чи вилучили) до виробництва (з виробництва) на початок наступного за звітним місяця (тобто як на 1 число наступного календарного місяця).

7) Відновлювана вартість – вартість відтворення об’єктів основних засобів в сучасних умовах, при сучасному рівні сформованих цін, норм і розцінок (забезпечує більш реальне планування нових капітальних інвестицій).