Питання для самоконтролю студентів

1. Поняття “населення”. Населення як суб’єкт економічних відносин, демографічна база для формування трудових ресурсів.

2. Трудові ресурси як економічна категорія та об’єкт управління.

3. Фактори, які визначають попит на пропозицію робочої сили.

4. Особливості управління трудовими ресурсами за умов ринку.

5. Управління трудовими ресурсами — складова частина загального

механізму регулювання економіки.

6. Економічний зміст понять “зайнятість” та “використання трудових ресурсів”.

7. Зміст системи управління трудовими ресурсами.

8. Суть понять “трудовий потенціал”, “трудові ресурси”.

9. Механічний рух населення. Види міграції, її вплив на демографічну

ситуацію та ринок праці.

10. Ринок праці як підсистема ринкової економіки й особливості його

формування.

11. Повна та ефективна (продуктивна) зайнятість населення.

12. Розподіл (перерозподіл) робочої сили як підсистема управління

трудовими ресурсами.

13. Суть професійно-кваліфікаційних і територіально-галузевих трудових переміщень.

14. Управління використанням робочої сили як підсистема управління

трудовими ресурсами.

15. Економічні методи управління зайнятістю населення за умов ринку.

16. Зміни якості “людських ресурсів” за умов соціально-економічних

перетворень і врахування їх у системі управління.

17.Види зайнятості населення та їх значення для економічного зростання.

18. Методичні підходи до планування трудових ресурсів.

19. Поняття: “працездатне населення”, “трудові ресурси” “економічно активне населення”, “безробіття”.

20. Характеристика змін на ринку праці у зв’язку із структурною пере-будовою економіки.

21. Предмет і завдання курсу “Управління трудовими ресурсами” і його зв’язок із суміжними дисциплінами.

22. Особливості управління трудовими ресурсами в загальному процесі регулювання економіки.

23. Суть безперервної освіти та її роль у забезпеченні стабільної зайнятості населення.

24. Державна та регіональні програми зайнятості населення, їх завдання та зміст.

25. Балансовий метод формування та розподілу трудових ресурсів (принципова схема).

26. Поняття людського капіталу.

27. Профорієнтація в системі управління трудовими ресурсами.

28.Взаємозв’язок прогнозування трудових ресурсів з прогнозами розміщення продуктивних сил, розвитку соціальної сфери тощо.

29. Предмет управління трудовими ресурсами.

30. Особливості управління трудовими ресурсами на різних ієрархічних рівнях.

31. Основні напрямки підвищення якості трудових ресурсів.

32. Характеристика факторів формування трудових ресурсів.

33. Нормативно-правова база управління трудовими ресурсами.

34. Основні права та обов’язки державної служби зайнятості.

35. Вплив інвестиційної політики на зайнятість населення.

36. Основні завдання державної політики зайнятості.

37. Основні напрямки демографічної політики.

38. Формування робочої сили як підсистема управління трудовими ресурсами.

39. Особливості працевлаштування різних категорій громадян.

40. Внутрішні та зовнішні чинники планування трудових ресурсів.

41. Організація планування громадських робіт.

42. Характеристика інфраструктури ринку праці.

43. Зміст системи трудової мотивації та її значення за умов ринкових

перетворень в економіці.

44. Характеристика основних джерел збільшення трудових ресурсів.

45. Статево-вікова, професійно-кваліфікаційна, галузева структури трудових ресурсів.

46. Організаційна структура органів управління трудовими ресурсами.

47. Методи управління трудовими ресурсами.

48. Система соціального партнерства, її роль у використанні трудових

ресурсів.

49. Система показників ефективності використання трудових ресурсів.

50. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів у системі управління трудовими ресурсами.

51. Соціально-економічні проблеми на ринку праці у перехідному періоді.

52.Значення державної соціальної політики в управлінні трудовими ресурсами

53. Науково-методичне забезпечення управління трудовими ресурсами.

54. Економічна оцінка галузевої структури трудових ресурсів.

55. Форми соціального захисту безробітних.

56. Міжнародна організація праці (МОП), її цілі, завдання та основні

напрямки діяльності.

57. Інформаційне забезпечення управління трудовими ресурсами.

58. Основні напрямки реформування професійно-технічної освіти в Україні.

59. Відображення трудових відносин у системі національних рахунків.

60. Шляхи формування ефективної структури зайнятості населення.

61. Чим зумовлюється значення управління трудовими ресурсами в ринковій ситуації?

62. Чому заробітну плату розглядають як ціну робочої сили?

63. У чому полягає значення інвестицій у “людський капітал” для економічного зростання?

64. Який порядок балансового розрахунку потреби фірми у кваліфікованих працівниках?

65. Що таке деформація та негнучкість ринку праці? Які їх причини та

шляхи подолання?

66. Як впливає сучасна демографічна ситуація на структуру трудових

ресурсів?

67. Чи є справедливим твердження про взаємозв’язок відтворення робочої сили і валового внутрішнього продукту? Якщо так, то як це

довести?

68. Яка структура зайнятості вважається ефективною і чому?

69. Освітній рівень (потенціал) населення, його кількісне визначення.

70. У чому полягають причини порівняно незначних темпів вивільнення працівників у перехідний період?

71. Які процеси свідчать про формування ринку праці в Україні?

72. Чим зумовлюються регіональні особливості управління трудовими

ресурсами?

73. Які з наведених чинників визначають попит на ресурси праці:

- попит на кінцеві продукти;

- продуктивність конкретного виду праці;

- технологія виробництва;

- зміни в заробітній платі, обумовлені інфляційними явищами.

74. Які вимоги до якості робочої сили обумовлюються переходом економіки до ринкових відносин?

75. У чому полягають соціальні протиріччя трудових переміщень у період формування ринку праці?

76. Які зміни в кількості працюючих можливі в разі приватизації підприємств?

77. Якими показниками характеризується природний, соціальний, механічний рух населення?

78. Чому в ринковій економіці при порівняно невисокому загальному рівні безробіття попит на деякі види праці в окремих регіонах може залишатись незадоволеним, не звертаючи уваги на пристосувальну реакцію ринку праці?

79. Які з наведених далі соціально-трудових орієнтацій вивільнених працівників позитивно впливають на досягнення балансу попиту та пропозиції робочої сили:

а) орієнтація на неповний робочий тиждень або неповний робочий день;

б) орієнтація на роботу на приватному підприємстві;

в) орієнтація на перехід у сферу обслуговування (за умови перепідготовки);

г) небажання працювати по догляду за інвалідами, хворими, людьми похилого віку;

д) несхильність до некваліфікованої фізичної праці;

е) несхильність до всіх видів трудових переміщень, пов’язаних зі

зміною місця роботи.

80.У чому полягає взаємозв’язок проблем зайнятості та охорони навколишнього природного середовища?

81. За допомогою яких критеріальних ознак та показників оцінюється

використання трудових ресурсів на макрорівні?

82. Поняття, цілі та шляхи реалізації “активної політики зайнятості”.

83. Чи справедливі твердження, що структурна перебудова економіки

на ринкових засадах обумовить:

а) пріоритетне створення нових робочих місць у сфері послуг;

б) скорочення кількості кваліфікованих і некваліфікованих робочих місць у виробничій сфері;

в) необхідність більш високого рівня освіти робочої сили;

г) значне збільшення кількості нових робочих місць управлінського, технічного та маркетингового профілю?

84. Чи завжди відносно низький рівень зайнятості населення регіону свідчить про сприятливі умови для формування додаткової робочої сили. Якщо ні, то чому?

85. Які основні напрямки змін в організації та здійсненні професійно-

технічної освіти щодо адаптації фахівців до умов ринкової економіки?

86. Взаємозв’язок зайнятості і продуктивності праці.

87. Чим обумовлена необхідність і в чому полягає оптимізація мережі професійно-технічних закладів освіти та структури підготовки фахівців?

88. У чому полягає роль системи соціального партнерства в регулюванні трудових відносин та управлінні трудовими ресурсами?

89. Які основні напрямки розвитку трудових ресурсів обумовлюються структурною перебудовою економіки? Методи їх регулювання.

90. Зарубіжний досвід управління людськими ресурсами.