Визначення швидкості розпаду емульсії

Стійкість при зберіганні без виникнення плівки і осаду бітуму визначається візуальним обстеженням емульсії, що зберігалась в закритій посудині при кімнатній температурі протягом 30 діб.

Змішуваність емульсії з мінеральними матеріалами (швидкість розпаду) визначається шляхом змішування з мінеральними матеріалами пористого та щільного зернових складів і візуальною оцінкою здатності емульсії створювати з ними однорідні суміші. тобто покривати рівномірною плівкою в’яжучого зерна мінерального матеріалу.

Емульсію змішують з мінеральними матеріалами щільного зернового складу, для чого готують суміш з 270 г гранітного щебеню фракції (5-10 мм) згідно ДСТУ Б В.2.7-75, 200г кварцевого піску крупного або середньої крупності згідно ДСТУ Б В.2.7-32 і 30 г мінерального порошку згідно з ГОСТ 16557. Суміш зволожують 15мл води і ретельно перемішують. При постійному перемішуванні в суміш вливають 55 мл емульсії.

Після 45 сек. від початку внесення емульсії перемішування припиняють і проводять візуальну оцінку отриманої суміші. якщо емульсія розподілилась рівномірно, вкривши суцільною плівкою поверхню зерен мінерального матеріалу, то вважають, що вона витримала випробування, і її відносять до повільнорозпадної емульсії.

Якщо емульсія не розподілилась на зернах мінерального матеріалу у вигляді суцільної плівки, а утворила згустки бітуму, залишивши зерна матеріалу повністю або частково необробленими, вважають, що ця емульсія не змішується з мінеральними сумішами щільного складу.

У цьому випадку емульсію випробовують на змішуваність з мінеральними матеріалами пористого складу. Для цього готують суміш з 325 г гранітного щебеню фракції 9 5-10 мм) згідно з ДСТУ Б В.2.7.-75 і 175 г кварцового піску крупного або середньої крупності згідно з ДСТУ Б В.2.7-32. Суміш зволожують 10 мл води, перемішують і, продовжуючи перемішувати, додають 45 мл емульсії.

Через 45 сек. від початку введення емульсії в суміш візуально оцінюють результат змішування. Якщо емульсія розподілилась на зернах мінерального матеріалу рівномірно, вкривши суцільною плівкою поверхню зерен мінерального матеріалу, вважають, що вона змішується з сумішами пористого складу і її відносіть до середньорозпадних емульсій, якщо ні – до швидкорозпадних.

Результати випробувань записують у вигляді табл. 1.4.

Таблиця 1.4

I-й експеримент
Суміш	Тип емульсії по швидкості розпаду
Гранітний щебінь фр.5-15 мм, г	Кварцевий пісок крупний або середньої крупності, г	Мінеральний порошок, г	Вода, мл	Емульсія, мл
II-й експеримент
Суміш	Тип емульсії по швидкості розпаду
Гранітний щебінь фр.5-15 мм, г	Кварцевий пісок крупний або середньої крупності, г	Вода, мл	Емульсія, мл

4. Визначення індексу розпаду емульсії (швидкості розпаду) (прискорений метод)

Індекс розпаду визначається шляхом введення в 100 ±1 г емульсії цементу (ПЦ-400 ДСТУ Б В.2.7.-46-96), який рівномірно засипається в чашку з емульсією при постійному перемішуванні до повного руйнування емульсії і утворення тістоподібної маси, що не прилипає до стінок чашки. Випробування вважається закінченим, коли на дні або стінках чашки з’являється вода.

Для встановлення швидкості розпаду по значенню індексу розпаду використовується таблиця:

Таблиця 1.5.

Індекс розпаду	Тип емульсії
≤ 20%	Швидкорозпадна
Від 20 до 80 %	Середньорозпадна
≥ 80 %	Повільнорозпадна

Індекс розпаду емульсії у відсотках (з точністю до 0,1%) розраховують за формулою:

де: m₁ - маса чашки зі шпателем, г;

m₂ - маса чашки зі шпателем та емульсією, г;

m₃ - маса чашки зі шпателем, емульсією та цементом, г.

Результати випробувань оформляють у вигляді таблиці 1.6.

Таблиця 1.6.