Методичні вказівки до ТЕМИ

«Економічне порівняння технологічних процесів»

Економічну оцінку технологічних процесів можна провести за наближеною методикою, в основу якої покладено визначення собівартості одиниці продукції:

С₁ = а + b/N(1)

де а – питомі поточні витрати;

N – кількість виготовлених виробів (за рік);

b – одноразові витрати на виготовлення заданої кількості.

Собівартість заданої партії виробів:

S = a N + b (2)

Поточні витрати визначаються трьома складовими:

а = m + З + р (3)

де m – витрати на матеріали та технологічну енергію;

З – витрати на заробітну плату;

р –інші витрати.

Одноразові витрати визначаються із рівняння:

b = З_н + і*k (4)

де З_н – заробітна плата наладчиків обладнання;

і – вартість спеціального технологічного улаштування (штампів, форм, спецінструментів);

k – коефіцієнт, що враховує термін служби улаштування та витрати на його експлуатацію.

Економічну оцінку двох і більше технологічних процесів здійснюють шляхом побудови графіків залежності собівартості (S) від кількості виготовленої продукції (N).

Рис. 1. Графік собівартості в залежності від кількості виготовленої продукції.

Аналіз графіка показує, що існує певна кількість продукції (N_кр – критична партія продукції), коли собівартості за технологічними процесами №1 та №2 однакові, тобто процеси рівноцінні.

Величину критичної партії знаходять за формулою:

N_кр =

При річному (заданому) виготовленні деталей у кількості N ≤ N_кр економічно вигідним є перший ТП, тому що S₁ < S₂. при заданій кількості виробів N > N_кр доцільніше застосовувати другий технологічний процес, бо S₁<S₂.

Остаточне рішення приймається після детального аналізу всіх основних техніко-економічних показників виробництва.