Проектування перонів, місць тривалої стоянки літаків і площадок спеціального призначення

Розміри і конфігурація перону і МТС, їхнє розташування віднос­но ТЗПС і аеровокзалу повинно забезпечувати:

- розміщення розрахункового числа експлуатованих типів літаків з урахуванням прогнозованої інтенсивності їхнього руху і економічності планувальних рішень;

- безпечне маневрування літаків і мінімальну довжину маршрутів їхнього руху між ТЗПС і місцями стоянки на пероні та МТС;

- безпечний і зручний проїзд, розміщення і маневрування спец­автотранспорту і засобів механізації;

- безпечне проходження пасажирів по найкоротших маршрутах між аеровокзалом і місцями стоянки літаків;

- розміщення стаціонарного обладнання для технічного обслуговування літаків на місцях стоянки;

- технологічність будівництва покриттів перону і МТС;

- можливість механізованого очищення поверхні перону і МТС від снігу та ожеледиці, а також механізованого збирання сміття і сторонніх предметів;

- можливість розширення площ з урахуванням перспектив
збільшення обсягів перевезень;

- належні санітарно-гігієнічні умови і зручність у розміщенні об'єктів службово-технічної території аеропорту.

На пасажирському пероні можуть бути передбачені такі схеми розміщення літаків: фронтальна лінійна, фронтальна дугова, галерейна, сателітна і “відкритий перон”. Вибір схеми (чи сполучення схем) розміщення літаків студент здійснює самостійно, але в обов'язковому порядку повинний передбачити елементи тієї схеми, що зазначена у завданні на проектування.

В курсовому проекті необхідно застосовувати другий варіант взаємного розміщення пасажирського перону і МТС [2], при якому МТС примикають до перону з підвітряної сторони, по відношенню до пануючих напрямків вітрів (рис. 2.2). Відносно ТЗПС пасажирський перон рекомендується розташовувати приблизно по середині між її кінцями і з'єднувати з магістральною РД, здебільшого, двома допо­міжними руліжними доріжками. Для з'єднання МТС з магістральною РД необхідно передбачити ще одну допоміжну РД.

З метою зменшення довжини і спрощення маршрутів руху літаків доцільно планувати осі деяких звичайних сполучних РД і допоміж­них РД, що з'єднують пасажирський перон з магістральною РД, по прямій лінії. При цьому пасажирський перон рекомендується зміщати уздовж ТЗПС у бік найчастіше повторюваних стартів літаків чи враховувати відстань між осями звичайних сполучних РД, що примикають до середньої частини ТЗПС, виконуючи планування пасажирського перону і допоміжних РД, що зв'язують його з магістральною РД.

Відстань між кромками покриттів перону і магістральної РД має забезпечувати:

- мінімальну відстань між осями паралельних РД (табл. 2.6), якщо уздовж кромки покриття перону передбачена перонна РД;

- мінімальну відстань від осі магістральної РД до перешкоди (табл. 2.6), якщо перонна РД уздовж кромки покриття перону не передбачена. Як перешкоди розглядаються найближчі до кромки покриття перону літаки, що знаходяться на МС, а також обслуговуючий їх спецавтотранспорт і засоби механізації, що знаходяться в межах установлених проїздів;

- можливість розвороту літака на 180^° при його послідовному русі по осях магістральної РД, допоміжної РД і перонної РД, розташованої уздовж кромки покриття перону, якщо такий рух передбачається схемою розстановки і організації руху літаків, спецавтотранспорту і засобів механізації на пероні та МТС.

У деяких випадках відстань між кромками покриттів перону і магістральної РД слід збільшити, виходячи з потреби розміщення між ними патрульної автодороги, освітлювальних щогл, охоронно-пос­тових веж, струменевідхиляючих щитів, трансформаторних підстанцій та інших об'єктів, які є перешкодами для літаків, що рухаються.

Вантажний перон передбачають для вантажних літаків. В курсовому проекті розміри вантажного перону визначають з урахуванням забезпечення чотирьох МС для літаків в аеропорту I-го, трьох – II-го, двох – III-го та однієї – IV-го класу. Якщо в завданні на курсовий проект тип вантажного літака не зазначений, то розміри проектованих МС для літаків на вантажному пероні необхідно погодити з керівником проекту. Як правило, вантажний перон примикає до пасажирського перону. Стоянки літаків на вантажному пероні доцільно розміщати біля кромки аеродромних покриттів, яка межує зі службово-технічною територією. В подальшому таке рішення буде сприяти зручному розташуванню вантажного складу аеропорту.

2.6.1. Визначення потрібної кількості та розмірів
місць стоянки літаків

Теоретичні основи розрахунку потрібної кількості місць стоянки літаків на пасажирському пероні та МТС викладені в роботах [1, 2].
В курсовому проекті на пасажирському пероні і МТС слід передбачати частково універсальні МС літаків.

Кількість МС на пасажирському пероні для кожної j-й групи літаків попередньо визначають за графіком (рис. 2.8) у залежності від добутку При визначенні для літаків I і II групи використовують криву Р = 0,01, а для літаків III і IV груп – криву
Р = 0,05. Результат округляють до наступної цілої одиниці.

Значення , що отримане графічно, перевіряють по формулі

де Р – імовірність відмовлення в обслуговуванні літака на пасажирському пероні, приймається не більше 0,01 для літаків I і II групи та 0,05 – III і IV групи; – розрахункова годинна інтенсивність руху пасажирських літаків j-й групи, зпо/год; – середній час стоянки (обслуговування) літака, приймається рівним 1,9 години – для літаків I, 1,45 години – II та 0,97 години – III і IV групи; m – кількість водночас зайнятих МС літаків.

Значення , прийняте за графіком, у процесі перевірки за формулою залишають без зміни в тому випадку, коли воно являє собою мінімальне ціле число, при якому дотримуються вимоги до значення імовірності Р.

Кількість місць стоянки для кожної j-й групи літаків на МТС підраховують за формулою

де – кількість літаків j-й групи, що базуються на даному аеродромі;
– кількість ангарних МС літаків j-й групи, що базуються на даному
аеродромі (з навчальною метою можна прийняти при = 0, = 0 і при > 0, = 1); – кількість МС літаків j-й групи на майданчику довод­жувальних робіт (при = 0, = 0; при = 1, = 2; при > 1, = ); К _П = 0,8 – коефіцієнт, що визначає частку перонних МС, що можуть бути використані як МТС літаків.

Кількість місць стоянки на МТС для кожної j-й групи літаків округляється до наступної цілої одиниці і повинна бути не
менше 10% від числа МС цієї групи літаків на пасажирському пероні.

Визначення розмірів МС літака показано на рис. 2.9. Розмах крила L _кр і довжину літака L _л приймають найбільшими для заданих типів літаків, що входять в одну групу.

2.6.2. Проектування майданчиків спеціального призначення

Майданчик запускання двигунів літака слід передбачати у випадку, коли на пасажирському пероні чи на окремих його МС запуск двигунів і вирулювання літака неможливі і, крім того, відсутня можливість перестановки літака на інше МС, на якому запуск двигунів і вирулювання літака здійснюються. Як правило, необхідно передбачати два майданчика і розміщати їх на шляху руху літака від пасажирського перону до ТЗПС по одному для кожного з двох її робочих на­прямків. Майданчики повинні примикати до магістральної РД і виключати розташування літаків, що стоять на них, у критичній зоні радіомаячної системи обладнаної ТЗПС. В курсовому проекті на кожному майданчику слід передбачити одне МС з прямоточним способом розстановки літака паралельно осі магістральної РД. Майданчики рекомендується розташовувати поблизу виходу літака по допоміжній РД з пасажирського перону у віддаленні не менше 200 – 300 м від будинку аеровокзалу. Розміри і форма майданчиків повинні забезпечувати введення і установку літака за допомогою тягача, а також вихід літака на тязі власних двигунів. При проектуванні майданчиків необхідно забезпечувати відсутність перешкод для руху інших літаків по РД і можливість перспективного розширення пасажирського перону.

Майданчик миття літаків проектують універсального типу, здебільшого, із прямоточним способом розстановки і розташовують на шляху руху літака за допомогою тягача від пасажирського перону до ангарного корпуса. В курсовому проекті передбачають один такий майданчик з одним МС літака на ньому.

Передангарний майданчик розташовують безпосередньо перед ангарним корпусом. Його форма і розміри повинні забезпечувати маневрування і короткочасну установку літаків, що поміщаються в ангар для обслуговування, за допомогою тягача. Літаки, що стоять на перед­ангарному майданчику, не повинні перешкоджати руху інших літаків, спецавтотранспорту і засобам механізації. Довжина майданчика, як правило, повинна бути не менше фронту воріт ангара.

Майданчик доводжувальних робіт необхідно передбачати при наявності ангара для технічного обслуговування літаків, що базуються, і розташовувати поруч з передангарним майданчиком. На майданчику доводжувальних робіт розміщають, як правило, тупикові МС літаків носовою частиною до осі руління. Кількість МС кожної групи літаків, що стоять на ньому, приймають згідно з розрахунком .

Девіаційний майданчик повинен забезпечувати вхід, установку, розворот і вихід максимального за габаритами літака, що базується, за допомогою тягача. Відстань від літака, що стоїть на майданчику, повинна бути не менше 500 м – до радіо- і радіолокаційних стан­цій;
400 м – до високовольтних ліній електропередач (ЛЕП) і кабелів;
200 м – до інших МС літаків, об'єктів службово-технічної території, металевих, залізобетонних і армованих споруд. Майданчик повинен бути горизонтальним, мати тверді покриття, виконані без застосування металевих елементів.

2.6.3. Схема розстановки і організації руху літаків,
спецавтотранспорту і засобів механізації
на пероні і місцях тривалої стоянки

При проектуванні аеродромів усіх класів повинна бути розроблена схема розстановки і організації руху літаків, спецавтотранспорту і засобів механізації на пероні і МТС. При розробці схеми необхідно керуватися Настановами по аеродромній службі [9]. На схемі вказують необхідне маркірування аеродромних покрить, яке призначається для убезпечення руління і заходження літаків на МС, а також для організації безпечного руху обслуговуючих машин і механізмів.

При будь-якій схемі розміщення літаків можуть бути використані [2] такі способи їхньої розстановки:

- тупиковий спосіб, перпендикулярно до осі руління, носовою чи хвостовою частиною до РД;

- тупиковий спосіб, під гострим кутом до осі руління, носовою чи хвостовою частиною до РД;

- тупиковий чи прямоточний спосіб, паралельно осі руління, фасаду аеровокзалу чи посадкової споруді (галереї, сателіту);

- прямоточний спосіб, перпендикулярно до осі руління (між двох перонних РД);

- прямоточний спосіб, під гострим кутом до осі руління (між двох перонних) РД.

Маневрування літаків на перонах, МТС і майданчиках спеціального призначення здійснюється з застосуванням таких способів організації їхнього руху:

- захід на стоянку і вихід з неї на тязі власних двигунів;

- захід на стоянку і вихід з неї за допомогою тягача;

- захід на стоянку за допомогою тягача, вихід з неї на тязі власних двигунів;

- захід на стоянку на тязі власних двигунів, вихід з неї за допомогою тягача.

При проектуванні пасажирського перону рекомендується передбачати переважно прямоточні МС літаків з урахуванням їхнього руху на тязі власних двигунів, на вантажному пероні і МТС – тупикові, з пересуванням літаків за допомогою тягача.

Літаки з більшою пасажировмісністю рекомендується розміщати поблизу аеровокзалу і посадкових споруд. При розміщенні літаків необхідно враховувати вплив газового струменя авіадвигунів, що працюють на режимі руління (дод. 1).

Слід мати на увазі, що захід літака на стоянку на тязі власних двигунів може здійснюється по кривій радіуса R _мін, у всіх інших ви­падках він повинний рухатися по кривій радіуса R _е (дод.1).

Для убезпечення маневрування необхідно дотримувати відстань від габариту нерухомого літака до будинку (споруди чи устаткування), а також до габариту літака, що рухається, [12] не менше:

7,5 м – для літаків 1 і 2 класів;

6,0 м – для літаків 3 класу;

4,0 м – для літаків 4 класу.

Відстань від габариту літака, що стоїть на МС, до кромки аеродромного покриття повинна бути не менше 4,0 м незалежно від класу літака.

Шляхи двостороннього руху спецавтотранспорту і засобів механізації шириною 7,0 м проходять, як правило, у віддаленні 2,0 м за хвостовою частиною літаків, що стоять на МС; шляхи одностороннього руху шириною 3,5 м – на відстані 2,0 м від їхньої носової частини. Шляхи руху спецавтотранспорту і засобів механізації повинні відстояти від габариту літака, що рухається, на віддаленні не менше 2,0 м. Усі шляхи руху спецавтотранспорту і засобів механізації повинні бути закільцьовані. Для цього через певне число МС літаків, розташованих в одному ряді (4...6 літаків I-ої, 6...8 – II-ої та 8...10 – III-ої і IV-ої групи), передбачають спеціальні розриви шириною не менше 10,0 м (з урахуванням ширини шляху двостороннього руху і двох тротуарів по 1,5 м), які розташовують у залежності від місцевих умов.

Для стоянки засобів механізації, що обслуговують пасажирські літаки, необхідно передбачити майданчики 2200, 2000, 1100 і 590 м² в аеропортах відповідно I, II, III і IV класів, які розташовуються на вільних ділянках пасажирського перону (чи примикають до нього) поблизу будинку аеровокзалу.

Для стоянки засобів механізації, що обслуговують вантажні літаки, слід передбачити майданчики 1400 м² – в аеропортах I і II класу,
900 м² – в аеропортах III класу та 510 м² – в аеропортах IV класу, які розташовуються на вільних ділянках вантажного перону (чи примикають до нього) поблизу будинку вантажного складу.

Для стоянки спецавтотранспорту повинні бути передбачені майданчики 400 м² – в аеропортах I і II класу та 250 м² – в аеропортах III і IV класу, які розташовуються на вільних ділянках МТС (чи примикають до них) поблизу ангарного корпуса і будинків технічних бригад.

Для розміщення засобів малої механізації, використовуваних при технічному обслуговуванні літаків, по периметру аеродромних покриттів перонів і МТС улаштовують майданчики з розрахунку 50 м² на 80 – 100м периметра.

Рис. 2.10. Фрагмент схеми розстановки і організації руху
літаків, спецавтотранспорту і засобів механізації
на пероні і МТС:

1 – границя шляхів руху спецавтотранспорту і засобів механізації;
2 – осьова розподільна лінія; 3 – Т-подібний стояночний знак для спецавтотранспорту і засобів механізації; 4 – місце дозволеного під'їзду спецавтотранспорту і засобів механізації до літаків; 5 і 6 – відповідно місця змушеного виїзду і в'їзду спецавтотранспорту і засобів механізації за межі установленого шляху; 7 – осьові лінії прямолінійного і криволінійного руху літаків; 8 – номер МС літака; 9 – Т-подібний стояночний знак для літаків; 10 – контур МС літака

Фрагмент оформлення схеми розстановки і організації руху літаків, спецавтотранспорту і засобів механізації на пероні і МТС наведено на рис. 2.10, на якому показані деталі маркірування покриттів і дані розміри маркірувальних знаків. Довжина Т- подібного стояночного знака для літаків на аеродромах класів А, Б і В зазначена над роз­мірною лінією, на аеродромах класу Г – під нею.

На схемі в обов'язковому порядку вказують габаритні розміри покриттів перону і МТС, прив’язочні розміри осей руху літаків віднос­но кромок покриттів, радіуси спряження осей, прив’язочні розміри іншої маркірувальної розмітки відносно осей руху літаків.

Схему розстановки і організації руху літаків, спецавтотранспорту і засобів механізації на пероні і МТС доповнюють вузлами деталізації. Для цього вказують типорозміри запроектованих МС літаків, планування девіаційного майданчика і майданчика запускання двигунів літака (якщо він передбачається за проектом), а також приводять умовні позначення і необхідні примітки.

Оскільки обрані студентом схеми розміщення, способи розстановки і способи організації руху літаків мають свої достоїнства і недоліки [2], що у кожному конкретному випадку планування перонів і МТС визначає доцільність їхнього застосування, то в пояснювальній записці, при підготовці даного розділу, необхідно дати обґрунтування прийнятим інженерним рішенням.

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН СЛУЖБОВО-ТЕХНІЧНОЇ ТЕРИТОРІЇ АЕРОПОРТУ

3.1. Загальні вимоги до генерального плану
службово-технічної території

Генеральний план повинен містити комплексне вирішення питань планування і благоустрою службово-технічної території, розташування на ній будинків, споруд, транспортних комунікацій та інже­нерних мереж.

Генеральний план СТТ повинний вирішуватися в комплексі з плануванням аеродрому (з розміщенням ЛС, РД, перонів, МТС, майданчиків спеціального призначення) і з урахуванням забезпечення зручного транспортного зв'язку для перевезення пасажирів між містом і аеропортом, трасування під'їзної залізничної колії та основних інженерних комунікацій.

Планування СТТ повинно забезпечувати:

- найбільш сприятливі умови для виробничого процесу і праці;

- безпеку пересування пасажирів, працівників, відвідувачів
аеропорту і автотранспорту;

- скорочення до мінімуму довжини шляхів руху пасажирів, багажу, вантажів, пошти і спецавтотранспорту;

- компактність забудови, ощадливе використання земельної ділянки і мінімальну довжину інженерних комунікацій.

При плануванні СТТ рекомендується використовувати типові проекти будинків і споруд, здійснюючи їхню прив'язку на генплані. У пояснювальній записці необхідно вказати номер типового проекту, розміри і площу забудови даного об'єкта, розміри і площу займаної земельної ділянки, розташування об'єкта на генплані, а також іншу необхідну інформацію про об'єкт. У деяких випадках доцільно привес­ти планувальну схему об'єкта.

Відстані між будинками і спорудами повинні бути не менше установлених протипожежними і санітарно-гігієнічними вимогами. В курсовому проекті ці відстані можна приймати в межах 9 – 12 м.

Службово-технічну територію треба розташовувати безпосе­редньо біля границь аеродрому з боку пасажирського перону, підведення під’їзних автомобільної дороги і залізній колії з урахуванням використання існуючих інженерних мереж (водо-, тепло-, газо-, електропостачання та інших комунікацій) і систем культурно-побутового обслуговування найближчих населених пунктів.

Усі будинки і споруди СТТ аеропорту поділяють на:

- будинки і споруди основного виробничого призначення;

- будинки і споруди допоміжного призначення, що обслуговують основне виробництво аеропорту.

Будинки і споруди основного виробничого призначення, у свою чергу, поділяють на такі групи, кожна з яких забезпечує виробництво з закінченим технологічним циклом:

- об'єкти КПР, радіонавігації і посадки літаків;

- будинки і споруди обслуговування пасажирських перевезень;

- будинки і споруди обслуговування вантажних і поштових
перевезень;

- будинки і споруди технічного обслуговування повітряних
кораблів;

- об'єкти авіапаливозабезпечення.