Методичні рекомендації. При підготовці до перших трьох питань заняття та вирішення задач необхідно усвідомити, що правове становище прокурора

При підготовці до перших трьох питань заняття та вирішення задач необхідно усвідомити, що правове становище прокурора, інших органів та осіб яким законом надане право захищати права, свободи та інтереси інших осіб розкривається шляхом аналізу ст. ст. 26, 45, 46 ЦПК; Закону України «Про прокуратуру» (ст.ст. 5, 34, 35, 36-1), Закону України «Про Уповноваженого Верховною Радою України» (ст. ст.3, 13), окремих норм сімейного, цивільного кодексів та інших законодавчих актів України. Питання про підстави, завдання та форми участі у цивільному процесу прокурора, інших органів та осіб розкривається шляхом аналізу. Підстави участі в цивільному процесі прокурора, органів державного управління, їх юридична зацікавленість і ініціа­тива в порушенні цивільної справи визначаються, насамперед, службовою зацікавленістю, характером вирішуваних ними завдань. Ціль їх участі в процесі - захист суб'єктив­них прав і охоронюваних законом інтересів громадян і держави. Органи державного управління приймають участь у цивільному процесі у трьох фор­мах. По-перше, вони приймають участь у справі пред'являючи позов за захис­том прав та інтересів інших осіб, можуть бути притягнутим судом для дачі висно­вку по справі і збуджувати апеляційне та касаційне провадження. В свою чергу, прокурор має право вступити в цивільний процес на будь-якій стадії процесу.

Для підготовки до четвертого та п’ятого питань слід враховувати, що: правовідносини між представником та осо­бою, яку вони представляють, а також представником та судом у цивільному процесі мають різний галузевий характер. В пер­шому випадку наявні правовідносини з приводу визначення і оформлення повноважень представника. Вони мають мате­ріально-правовий характер, оскільки, як правило, ґрунтуються на угоді (цивільно-правовій або трудовій) та регулюються нор­мами цивільного, сімейного, трудового, корпоративного та ін­ших галузей права. Правовідносини між представником та су­дом складаються, як правило, з приводу розгляду та вирішен­ня конкретної цивільної справи та регулюються нормами ци­вільного процесуального права. Тому, для участі у цивільному процесі представників необхідні передбачені законом підстави та наявність певним чином оформлених документів, які посвідчують їх повноваження як законних або договірних представників.

Представники відносяться до групи осіб, які приймають участь у справі і це невипадково: хоча представник і діє у справі від імені та на захист інтересів ін­ших осіб, проте він має у справі власний юридичний інтерес. При цьому, представляючи інтереси іншої особи (сторони, третьої особи тощо), представник не заміщає особу, а діє па­ралельно з нею (виняток становлять тільки законні представники — батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені законом). Саме цей чинник зумовлює процесуальний статус представників.

Питання для самоконтролю:

1. У яких випадках прокурор вступає у процес за своєю ініціативою?

2. У яких випадках прокурор зобов’язаний прийняти участь у цивільному судочинстві?

3. Чи може прокурор подати апеляційну скаргу у випадку, якщо він не брав участі у розгляді справи в суді першої інстанції?

4. Чи може прокурор приймати участь у розгляді справи у випадку, якщо вона порушена не за його ініціативою?

5. Чи мають право органи влади та місцевого самоврядування укладати мирову угоду у випадку, коли вони за законом захищають права інших осіб?

6. Хто може порушити справу про визнання усиновлення недійсним?

7. Чи можуть одночасно брати участь у цивільному процесі представник та особа, інтереси якої він представляє?

8. Чи може бути представником особа, що бере участь у справі у якості перекладача?

9. Чи може фізична особа надати повноваження представнику шляхом усної заяви, що заноситься до журналу чи протоколу судового засідання?

10. Чи може юридична особа надати повноваження представнику шляхом усної заяви, що заноситься до журналу чи протоколу судового засідання?