Загальні поняття про дисперсні системи

Дисперсними (мікрогетерогенними) системами (ДС) називаються системи, що складаються із двох або декількох фаз, одна з яких перебуває у високодисперсному стані.

Дисперсна фаза (ДФ) представлена окремими дрібними частинками, розподіленими в іншій фазі – дисперсному середовищі (ДСер). Кожна частинка ДФ складається із достатньо великої кількості молекул.

Колоїдними (високодисперсними) системами наз. мікрогетерогенні системи з гранично високою дисперсністю, тобто з великою поверхнею поділу. При подрібненні (диспергуванні) ДФ збільшується її дисперсність і внутрішня поверхня поділу між фазами, при цьому, зростає роль граничних шарів і пов’язаних із ними специфічних поверхневих явищ.

Подальше диспергування ДФ, якщо воно можливе, призводить до утворення гомогенної однофазної системи – істинного розчину, у якому вже немає внутрішніх поверхонь поділу.

Дисперсність характеризує питому поверхню ДФ і визначається відношенням:

S₁ = S_1,2 / V_1, см ^–1 (1.1)

де: S_1,2 – поверхня поділу між ДФ (1) і ДСер. (2); V_1, - об’єм ДФ.

Дисперсність також оцінюють величиною, зворотною розміру частинки:

Д=1/а, (м^-1) (1.2)

Рис.1.1. Стан дисперсної системи залежно від розміру частинок дисперсної фази

Різноманітність властивостей ДС обумовлюється:

- хімічним складом окремих компонентів;

- агрегатним станом вихідних продуктів;

- молекулярними силами в поверхневих міжфазних шарах;

- властивостями і будовою цих шарів.

- величиною (дисперсністю) частинок подрібнених речовин;