Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді арешту

Як вид кримінального покарання арешт передбачено ст. 60 КК України і полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції від суспільства на строк від одного до шести місяців. Не застосовується арешт до осіб, які не досягли шестнадцятирічного віку, а також до вагітних жінок та жінок, що мають дітей віком до семи років. Стосовно інших категорій осіб, які вчинили злочини КК України обмежень не містить. Отже, арешт може застосоватись до непрацездатних, осіб похилого віку, інвалідів тощо. Арешт до неповнолітніх може застосовуватисьтільки після досягнення 16-річного віку на строк від 15-ти до 45-ти діб.(ст. 101 КК України).

До осіб, які відбувають арешт, не може застосовуватися звільнення від відбування покарання з випробуванням, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, а також заміна невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням.

Порядок i умови виконання покарання у видi арешту регламентуються главою 12 КВК України (статті 50-55) та Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (розділ 3), а особливості виконання (відбування) покарання у виді арешту засудженими військовослужбовцями визначені в Наказі Міністерства оборони України від 26.09.2013 № 656 «Про затвердження Інструкції про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців».

Особи, засуджені до арешту, відбувають покарання, як правило, за місцем засудження в арештних домах, а військовослужбовці - на гауптвахтах. Засуджений відбуває вес строк покарання в одному арештному домі, переведення до іншого допускається в разі його хвороби або для забезпечення безпеки, а також з інших поважних причин, що перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в даному арештному домі.

Станом на 1 червня 2014 року 532 особи засуджені до арешту відбувають покарання у виді арешту у 61 арештних домах, утворених при 38-ми установах виконання покарань та 23-х слідчих ізоляторах.

Підставою для тримання осіб, засуджених до арешту, є тільки вирок суду, який набрав законної сили. В разі, якщо особа, засуджена до арешту не перебуває під вартою до органів внутрішніх справ за місцем проживання засудженого суд надсилає копію вироку суду, копії апеляційних чи касаційних ухвал і розпорядження про вступ вироку в законну силу, які доставляють особу до місця відбування покарання.

Відповідно до Розділу 3 Правил внутрішнього розпорядку УВП «Особливості тримання засуджених до арешту» особи, засуджені до арешту відбувають покарання за місцем засудження в арештних домах створених при УВП та СІЗО в окремих постах та секціях. Засуджені забезпечуються жилою площею за нормами, установленими кримінально-виконавчим законодавством України (ст.115 КВК – не менше 4 м. кв.), та тримаються в загальних камерах по 3-10 осіб в одній камері.

У разі необхідності та з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку іншого засудженого чи запобігання вчиненню ним нового злочину або за наявності медичного висновку за вмотивованою постановою начальника установи їх можуть тримати в одиночних камерах.

Засуджених розміщують у камерах з дотриманням таких умов: чоловіків окремо від жінок; неповнолітніх окремо від усіх інших категорій засуджених;

засуджених, яких уперше притягнуто до кримінальної відповідальності, окремо від осіб, які раніше притягалися до кримінальної відповідальності; засуджених, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі, окремо від засуджених, які раніше не відбували покарання в місцях позбавлення волі; засуджених, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах, окремо від інших засуджених; іноземних громадян і осіб без громадянства, як правило, окремо від інших засуджених. При розміщенні засуджених у камерах обов’язково враховуються рекомендації соціально-психологічної служби установи.

Засудженi до покарання у видi арешту тримаються в умовах iзоляцiї з роздiльним триманням. Iзоляцiя виключає вiльне спiлкування засуджених з особами, що знаходяться поза арештним домом. Мова йде як про особисте безпосереднє спiлкування, так i про спiлкування за допомогою засобiв зв’язку. Сувора iзоляцiя виключає також вiльне перемiщення засудженого усерединi арештного дому за винятком тих примiщень, де вiн перебуває постiйно чи де проводяться виховнi заходи масового характеру.

На засуджених до арешту поширюються права, обов’язки, заборони і обмеження, встановлені кримінально-виконавчим законодавством для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.

Згідно з ч. 3 ст. 51 КВК України, Засуджені до арешту мають право:

звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами до державних органів, громадських організацій і службових осіб. Кореспонденція засуджених надсилається відповідно до вимог Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань за належністю. Кореспонденція, яку засуджені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, прокурору, захиснику у справі, який здійснює свої повноваження відповідно до статті 44 Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подання. Кореспонденція, яку засуджені одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає; витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші в сумі до сімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати, а засуджені інваліди першої групи - до ста відсотків мінімального розміру заробітної плати. У разі, коли дозволені кошти не витрачено протягом місяця, засуджені можуть купувати продукти харчування і предмети першої необхідності на невитрачену суму в наступні місяці; отримувати грошові перекази; одержувати і відправляти листи та телеграми без обмеження їх кількості. Засуджені мають право витрачати на місяць для придбання продуктів харчування, літератури, письмового приладдя і предметів першої потреби гроші в сумі до сімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати. Засудженим до арешту надається прогулянка тривалістю одна година, а неповнолітнім - дві години.

Соціально-психологічна робота із засудженими до арешту спрямована на формування та збереження соціально-корисних навичок, нейтралізацію негативного впливу умов ізоляції на особистість засуджених, профілактику та запобігання їх агресивної поведінки щодо персоналу, інших засуджених та щодо себе, усвідомлення провини за вчинені злочини та розвиток прагнення до відшкодування заподіяної шкоди.

Основними формамисоціально-виховної роботи із засудженими до арешту є: індивідуальна робота; просвітницька та культурно-масова робота; правове виховання. Самодіяльні організації серед засуджених не створюються. Організація соціально-виховної роботи із засудженими безпосередньо покладається на інспектора з соціально-виховної роботи.

Засуджені до арешту можуть залучатися без оплати працідо робіт з благоустрою арештних домів, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення арештних домів продовольством. До цих робіт засуджені залучаються, як правило, в порядку черговості і не більш як на дві години на день (ст. 52 КВК України). Засуджені виводяться на роботу, де встановлюються додаткові засоби нагляду та забезпечується надійна ізоляція.

Матерiально-побутове забезпечення i медичне обслуговування засуджених до арешту здiйснюється вiдповiдно до норм, встановлених для осiб, якi вiдбувають покарання у видi позбавлення волi (ч. 1 ст. 53 КВК України). Приміщення, де тримаються засуджені, радіофікуються. Час радіотрансляції визначається розпорядком дня установи. Комунально-побутове забезпечення засуджених до арешту здійснюється установою відповідно до норм, установлених для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, та в порядку, передбаченому законодавством. Засуджені до арешту забезпечуються триразовим гарячим харчуванням згідно із затвердженими нормами добового забезпечення продуктами харчування для засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки та арештних домах. Камери, для тримання забезпечуються інвентарем та іншими предметами, обладнуються металевими ліжками, столами для вживання їжі, лавками на довжину столу, настінною шафою або закритими полицями з кількістю ніш за чисельністю засуджених, вішалкою для верхнього одягу, тумбочками (по одній на дві особи), гучномовцем, водогінним краном, умивальником, відгородженим санвузлом, урною для сміття, розеткою електромережі. Усі меблі в камерах прикріплюються до підлоги або стін. Засудженим надається індивідуальне спальне місце і видаються постільні речі. Заміна постільних речей здійснюється в дні миття у бані не менше одного разу на тиждень. Засуджені спеціальним одягом не забезпечуються і відбувають увесь строк покарання у цивільному одязі. Понад ці норми засуджені можуть придбавати необхідні речі, дозволені для використання в арештному домі за власний рахунок.

Медичне обслуговування в арештних домах здійснюється органами виконання покарань у порядку, передбаченому законодавством для осіб, позбавлених волі (ст. 116 КВК). Для медичного обслуговування організуються медичні частини, можуть надаватися і додаткові платні лікувально-профілактичні послуги.

Під час відбування покарання у виді арешту КВК передбачає застосування до засуджених заходів заохочення та стягнення. Частина 1 ст. 54 КВК України передбачає, що за сумлінну поведінку до осіб, засуджених до арешту, можуть застосовуватися заходи заохочення у виді подяки або дострокового зняття раніше накладеного стягнення. Заохочення у виді подяки оголошується виходячи із загальних правил, встановлених ст. 131 КВК України, в усній або письмовій формі, у виді дострокового зняття раніше накладеного стягнення тільки в письмовій формі. Оголошена подяка заноситься до особової справи. Єдиною особливістю цієї процедури є те, що повноваженнями щодо оголошення заохочення чи стягнення володіють лише начальник арештного дому чи його заступник.

За порушення встановленого порядку відбування покарання до засуджених в арештних домах можуть застосовуватись заходи стягнення у виді догани чи поміщення в карцер строком до десяти діб. Стосовно порядку накладення стягнень на засуджених, які тримаються в арештних домах, діють загальні положення ст. 134 КВК України. При призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.

Засудженi до арешту несуть матерiальну вiдповiдальнiсть за завданi ними збитки вiдповiдно до чинного законодавства України.

До засуджених, якщо вони чинять фiзичний опiр працiвникам установи, проявляють буйство або здiйснюють iншi насильницькi дiї, з метою запобiгання заподiянню ними шкоди оточуючим або самим собi допускається застосування спецiальних засобiв вiдповiдно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 5 ст. 89 КК України особи, засуджені до арешту, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину, визнаються такими, що не мають судимості.