Місце логістики в системі менеджменту

В умовах існування ринку покупця, що склалися натепер, актуальність логістики зумовлена тим, що на українських підприємствах під час побудови організаційних структур управління переважає функціональний підхід за якого зазвичай виявляється протиріччя. З одного боку, ресурсопотоковим процесам властивий міжфункціональний характер, тобто успішне досягнення мети логістики залежить від діяльності багатьох функціональних підрозділів. З іншого — децентралізована відповідаль­ність за здійснення логістичних функцій між службами, що мають різні, нерідко протилежні оперативні цілі, робить практично неможливим досягнення мети логістики внаслідок акцентованої уваги на виконанні індивідуальних функцій. Недостатня координація між індивідуальними функціями призводить до збільшення витрат і очевидного зниження прибутку. А втім, саме прибуток, а не локальні досягнення окремих служб є узагальнюючим показником діяльності системи в цілому. Причинами цього є недоліки існуючого організаційно-управлінського механізму.

Функціональний підхід неминуче призводить до створення організації з рядом спеціалізованих відділів. їхня взаємодія здійснюється за допомогою оперативно-календарного планування. Плани-графіки складаються ізольовано для окремих функціональних підрозділів. Система планів набуває закінченого вигляду. Як і в будь-якій системі, виробляються способи самозахисту від руйнування, тому вона дуже консервативна щодо інновацій. Планова система хворобливо реагує на кожну зміну: збільшуються матеріальні запаси на всіх етапах «технологічного конвеєру продуктового постачання»; «закриваються очі» на неритмічність, усуваються її наслідки, а Не причини. Функціональна організація не завжди забезпечує досягнення мети логістики за рахунок керування «зверху» та адміністративних методів координації.

Як правило, постачання, складське господарство, транспорт, збут закріплені за заступником директора з маркетингу, а планування виробництва підлягає заступнику з виробництва. Види діяльності, що становлять матеріальний потік, розосереджені, а сам він розподілений на функціональні блоки: переміщення матеріальних ресурсів на стадії постачання; переміщення матеріальних ресурсів на стадії виробництва, переміщення матеріальних ресурсів на стадії збуту. При цьому відсутня необхідна координація між департаментом маркетингу та виробничо-диспетчерським відділом: заявки маркетологів постійно коригуються виробничниками; існує планування виробництва, відповідно до якого випуск продукції здійснюється не на замовленням на склад. В результаті маркетологам ставиться завдання продавати те, що знаходиться на складі готової продукції. Таке планування спричиняє щонайменше два негативних наслідки, які призводять до зниження конкурентоспроможності: зростають залишки запасів готової продукції, що призводить до заморожування обігових коштів, і зменшуються прибутки внаслідок втрачених можливостей; у разі отримання конкретних замовлень виникає необхідність у доопрацюванні та переробці готової продукції, що вже знаходиться на складі. Підприємство зазнає збитків.

Із створенням на підприємстві служби логістики поліпшиться координація між взаємопов'язаними функціями постачання, підтримки виробництва, збуту. Зміни в сфері споживання, а значить і збуту, оперативно враховуються в подальших сферах виробництва і постачання. Це дасть можливість усунути з виробничого процесу все непотрібне, нераціональне, щоб забезпечити постачання «точно в термін». Продукція буде вироблятися тільки на замовлення і задля поповнення нормативних запасів. При цьому відділу збуту повинні підлягати регіональні торговельні представництва, що мають у складі фірмові магазини, сервісні центри та мережу торгових агентів.

Проблему оптимізації запасів промислових підприємств покликана вирішувати логістика. Універсальний характер її теорії виявляється в тому, що вона може використовуватися для трансформації та адаптації мікроекономічних систем усіх галузей економіки. Логіка реформ підштовхує українських бізнесменів використовувати логістику, проте у системах управління більшості вітчизняних підприємств і досі відсутні відділи логістики. Із впровадженням логістичної системи у підприємств з'являються резерви, що компенсують додаткові витрати на задоволення зростаючих запитів споживачів і підвищення якості їх обслуговування. У межах логістичної системи інтегральна оптимізація досягається шляхом раціонального розміщення і розпланування виробничих та складських комплексів, розрахунку оптимальної величини та інтервалу партії постачання, впровадження ефективних навантажувально-розвантажувальних та транспортно-складських технологій, формування раціональних господарських зв'язків тощо. Практична користь від широкомасштабного застосування логістики в економічній системі держави полягатиме в тому, що частка сукупних запасів у валовому внутрішньому продукті буде зменшуватися. Цей приклад адекватно відображає проблемну ситуацію, що склалася із впровадженням концепції логістики в практику господарської діяльності. Служб логістики на українських підприємствах, як правило, немає. Винятком є лише окремі спільні підприємства, на яких іноземні інвестори переносять прогресивний досвід в український бізнес.