Історія видавничої справи Іспанії

Культурне життя Іспанії в XVI-XVII ст. перебувало під постійним цензурним контролем інквізиції, яка була ярим противником реформаторських ідей. Однією з відомих друкарень на початку XVI ст. була друкарня у м. Севільї, заснована Якобом Кромбергом у 1502 р. (у 1508 р. запрошений до Португалії, де створив друкарню, а його син Хуан пізніше відкрив першу друкарню на Американському континенті). Кромберг виготовляв книги у Севільї спільно із польським друкарем Станіславом.

За наказом іспанського кардинала Франциска Хаменіса поблизу Мадрида у м. Алькапі у 1508 р. був заснований університет, головним завданням якого було розповсюдження в Іспанії католицької ідеології. У друкарні університету Гіллен де Брокар за період 1514-1517 рр. надрукував Біблію у 6 томах із паралельним текстом 4 мовами: давньоєвропейською, грецькою, халдейською, латинською. За що отримав титул «Королівський типограф».

У XVI ст. в Іспанії книгодрукарськими осередками були також Саламанка, Сарагоса, Барсилона і Мадрид. У Мадриді перша друкарня почала діяти в 1566 р. Книговидавець Хуан де ла Куест підготував і видав протягом 1605-1615 рр. обидва томи роману Мігеля де Сервантеса «Дон Кіхот».

Жорстке пригнічення вільнодумства тривало майже до XVIII ст. У таких умовах книг видавалося небагато, на неякісному папері, а друкарська культура була досить низька.

Лише з середини XVIII ст., коли до влади прийшов Карл ІІІ із династії Бурбонів, в Іспанії зявилися відповідні умови для розвитку мистецтва та науки, з’явилася можливість створювати незалежні друкарні.

Найбільш відомим книгодрукарем другої половини XVIII ст. був Хоакін Ібарра. Народився у Сарагосі у родині друкаря, коли став дорослим, мав змогу ознайомитися із досягненнями англійця Дж. Басекервілла та італійця Дж. Бодоні в галузі книжкового мистецтва. У 1772 р. Х. Ібарра надрукував бібліофільське видання творів римського історика Саллюстія «Змова Катіліни» та «Югуртинська війна» тиражем 120 примірників. Видання було двомовне: іспанською та латинською мовами. Латинський текст мав вигляд антикви малого кеглю. А для іспанського, який займав більшу частину шпальти, пунсоніст Антоніо Спіноща вирізбив чудовий курсив крупного кегля, який ще ніколи не використовувався для друку основного тексту.

У 1779 р. Х. Ібарру запросили працювати в друкарню Королівської академії, де він у 1780 р. виготовив ще один шедевр – роман Сервантеса «Дон Кіхот» в чотирьох томах. В цілому, підтримавши стильовий напрям, розроблений Дж. Баскервіллом і Дж. Бодоні, Х. Ібарра відмовився від їх принципу оформлення видань лише друкарськими засобами і продовжував оздоблювати книги декоративними прикрасами й ілюстраціями.

Наприклад, у чотиритомному «Дон Кіхоті» було використано багато ілюстрації, створеними відомими художниками Антоніо Карнісеро, Хусепе дель Кастільйо та Хосе Брюнете. У друкарні королівської академії Ібарра надрукував на якісному папері латинську Біблію (1781 р.), а в 1783 р. взявся за виготовлення багатотомної історії іспанської літератури, яку після смерті відомого друкаря закінчила його дружина.

У 1798 р. в Іспанії з’явилася велика графічна серія – «Капричос», автором якої був Хосе де Гойя (1746-1828). Альбом складався із 80 аркушів, виконаних самим художником у техніці офорта з акватинтою на мідних пластинах. Ф.Гойя зміг продати лише 27 комплектів, тому що зявився королівський указ із забороною поширювати аркуші цього альбому. Король Іспанії Карл IV добре пам’ятав, чим закінчилися революційні події у Франції 1793 р. – стратою короля. В ті роки Іспанія переживала політичний та економічний занепад, і у відвертих аркушах художника вбачали підтекст не на користь влади. Після смерті художника його офорти до «Капричос» були забуті, але з настанням доби романтизму отримали популярність уже у Франції.