Інвестиційна привабливість підприємства

Оцінка інвестиційної привабливості підприємства займає центральне місце в процесі обґрунтування і вибору можливих варіантів вкладення коштів. Вона здійснюється на основі аналізу системи показників, що характеризують роботу аналізованого об’єкта, і наступного оформлення висновків і конкретних рекомендацій, що випливають з результатів аналізу.

Декілька методик, що дозволяють визначити інвестиційну привабливість підприємств, запропоновані Агентством з питань запобігання банкрутства підприємств та організацій. Розглянемо одну з них.

Для розуміння змісту та принципу дії алгоритму застосування методу доцільно розглянути його як сукупність інформаційно-роз’яснювальних блоків, кожний з яких забезпечує виконання або отримання пояснення до проведення будь-якої процедури в цьому методі. Інтегральна оцінка інвестиційної привабливості може розглядатися як підсумок відповідних дій, що закладені в наступних блоках.

1. Блок підготовки вхідної інформації.

Цей блок алгоритму забезпечує отримання вхідної інформації для подальшої її обробки. Для отримання цієї інформації використовуються показники відповідних форм бухгалтерської звітності.

2. Блок обмежень для показників оцінки.

Обмеження для показників, із яких складається інтегральна оцінка, пов’язана з головною посилкою методу, яка передбачає розглядання кожного показника як елемента множини відповідних показників. Саме тому встановлюються конкретні значення екстремальних обмежень по кожному з показників.

3. Блок забезпечення експертної оцінки.

Для встановлення вагомості групових показників проводитися процедура експертної оцінки. При широкому застосуванні цього методу значення вагомості показника встановлює емпіричний шлях наближення до їх фактичного рівня.

4. Блок визначення частки варіаційного розмаху.

Частка варіаційного розмаху є складовою частиною відповідної формули, за допомогою якої здійснюється перехід від різних за ознакою та одиницям виміру показників до порівнювальних. Ця частка визначається відношенням визначеної в кількісному вимірі області снування показника до емпірично встановленої кількості.

5. Блок визначення ранжованих значень.

Ранжируване значення показника – це перетворений унаслідок реалізації передбачених цим блоком розрахункових дій конкретний фактор, який завдяки цій реалізації може порівнюватися з іншим, та в якому передбачена визначена вагомість.

6. Блок розрахунку інтегрального показника.

Інтегральний показник інвестиційної привабливості втілює в собі значення усіх показників, що задіяні при визначенні цієї привабливості.

Усім групам показників інвестиційної привабливості підприємств та організацій, а також показникам, що розташовані в цих групах, надаються в залежності від їх вагомості відповідні числові значення. Як і граничні значення показників, вагомість може коригуватися. Крім того, вагомість має імовірнісне походження.

Для визначення інтегрального значення показника інвестиційної привабливості (I П) розраховується наступна група показників:

B_ig – вагомість g-го показника в i-тій групі з урахуванням групової вагомості:

, (6.1)

де B`_ig – значення вагомості g-го показника в i-тій групі;

Г_i – значення групової вагомості;

∆_ig – частка варіаційного розмаху для g-го показника в i-тій групі на прийняту кількість одиниць (n_i) у множині:

, (6.2)

P_{ig max(min)}⁽²⁾ – значення екстремальних показників, які задаються залежно від напряму оптимізації; при t = 1 приймається мінімальне значення

(P_{ig min}⁽¹⁾), при t = 2 – максимальне (P_{ig max}⁽²⁾). При t = 1 значення (R_ig^t) максимізується, при t = 2 – мінімізується.

R_ig^t – ранжоване значення g-го показника з i-тої групи:

, (6.3)

де Ф_ig – фактичне значення показника відповідно до прийнятих множин g-тих показників в i- тій групі;

I – інтегральне значення показника інвестиційної привабливості, розраховується за формулою:

, (6.4)

де m – число груп;

n – кількість показників.

I група. Показники оцінки майнового стану інвестованого об’єкта.

1. Активна частина основних засобів (Ф₁₁):

, (6.5)

де В^(а) – вартість активної частини основних засобів;

Б^(ф) – балансова вартість основних засобів.

Активна частина основних засобів визначає частку виробничих основних засобів основного виду діяльності в основних засобах.

2. Коефіцієнт зносу основних засобів (Ф₁₂):

, (6.6)

де З^(ф) – знос основних фондів.

3. Коефіцієнт оновлення (Ф₁₃):

, (6.7)

де Б⁽ⁿ⁾ – балансова вартість основних засобів, що введені за період;

Б^(k) – балансова вартість основних засобів на кінець періоду.

4. Коефіцієнт вибуття (Ф₁₄):

, (6.8)

де Б^(в) – балансова вартість основних фондів, що вибули за період;

Б^(н) – балансова вартість основних фондів на початок періоду.

II група. Показники оцінки фінансової стійкості (платоспроможності) інвестованого об'єкта.

Група показників оцінки фінансової стійкості (платоспроможності) інвестованого об’єкта є пріоритетною при проведенні фінансового обґрунтування інвестиційних проектів, а також при вирішенні інших питань, що пов’язані з визначенням наявності, розміщення та використання грошових коштів.

З метою визначення рівня фінансової стійкості підприємства оцінюються показники, які характеризують забезпеченість запасів та витрат відповідними джерелами їх формування.

1. Власні оборотні кошти (Ф₂₁):

(6.9)

,

де В^(k) – середньорічна вартість власного капіталу;

F – основні засоби і вкладення;

З^(з) – запаси і витрати.

2. Загальна сума основних джерел формування запасів та витрат (Ф₂₂):

(6.10)

,

де F^(т) – наявність власних, а також довгострокових та середньострокових позикових джерел формування запасів і витрат;

ДО^(т) – довгострокові та короткострокові кредити і позикові засоби.

3. Робочий капітал (РК) (Ф₂₃) – це різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями.

Р_{IIактиву} + Р_{IIIактиву} - Р_{IVактиву} - Р_{V активу} (6.11)

де Р – розділ балансу.

Характеризує платоспроможність підприємства. Наявність РК означає не лише здатність сплатити власні поточні борги, а й потенціал розширення діяльності та інвестування.

РК складається з частини оборотних коштів, які фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов'язань.

4. Маневреність робочого капіталу (Ф₂₄):

, (6.12)

Характеризує частку запасів у загальній сумі РК, тобто визначається відношенням величини запасів до розміру РК.

5. Коефіцієнт незалежності (Ф₂₅):

, (6.13)

де З^(р) – загальна сума господарських ресурсів.

Характеризує здатність підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних активів, тобто його незалежність від позикових джерел. Частина власного капіталу в загальній суми фінансових ресурсів не винна бути меншою 50%, тобто коефіцієнт незалежності ≥ 0,5.

6. Коефіцієнт фінансування (Ф₂₆):

, (6.14)

де З^(к) – загальна сума позикових коштів.

Коефіцієнт фінансування має дорівнювати 2,0.

7. Коефіцієнт фінансової стійкості (Ф₂₇):

, (6.15)

де П^(з) – довгострокові пасиви.

Коефіцієнт фінансування має дорівнювати 2,0.

8. Показник фінансового лівериджу (Ф₂₈):

, (6.16)

Характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань.

III група. Показники оцінки ліквідності активів інвестованого об’єкта.

1. Поточний або загальний коефіцієнт покриття (Ф₃₁):

, (6.17)

де А⁽ⁿ⁾ – поточні активи;

П⁽²⁾ – короткострокові пасиви.

Показує, скільки грошових одиниць оборотних коштів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Критичне значення дорівнює 1, значення 1 – 1,5 свідчить, що підприємство своєчасно ліквідує борги.

2. Коефіцієнт співвідношення кредиторської і дебіторської заборгованості (Ф₃₂):

, (6.18)

де ДО^(р) – кредиторська заборгованість;

Д^(р) – дебіторська заборгованість.

Якщо кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість, необхідно з'ясувати причини такого стану.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Ф₃₃):

, (6.19)

де ДО⁽ⁱ⁾ – кошти на розрахунковому або інших рахунках;

Г^(к) – гроші в касі.

Характеризує негайну готовність підприємства ліквідувати короткострокову заборгованість та дає змогу визначити, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити. Має бути в межах від 0,2 до 0,35.

4. Норма грошових резервів (Ф₃₄):

, (6.20)

де Ц^(п) – цінні папери, що легко реалізуються.

IV група. Показники оцінки прибутковості інвестованого об’єкта.

Прибутковість підприємства характеризується цілим комплексом показників:

1. Коефіцієнт прибутковості інвестицій (Ф₄₁):

, (6.21)

де П^(п) – прибуток до сплати податків.

Характеризує ефективність використання інвестиційних коштів та показує прибуток, отриманий на одиницю інвестиційних витрат.

2. Коефіцієнт прибутковості власного капіталу (Ф₄₂):

, (6.22)

де П^(у) – прибуток до сплати податків.

Характеризує ефективність вкладених інвестицій у власний капітал.

3. Операційна рентабельність продаж (Ф₄₃):

, (6.23)

де В^(р) – виручка від реалізації.

Характеризує суму чистого прибутку на одиницю реалізованої продукції і показує, що підприємство має змогу отримати не лише виручку, а й прибуток.

4. Коефіцієнт експлуатаційних витрат (Ф₄₄):

(6.24)

Характеризує ефективність інвестицій у реалізацію продукції.

5. Коефіцієнт прибутковості активів (Ф₄₅):

, (6.25)

де А^(с) – середньорічна сума активів.

Показує суму чистого прибутку на одиницю вартості активів.

V група. Показники оцінки ділової активності інвестованого об’єкта.

Ділова активність – це виробничі досягнення підприємства, основними критеріями яких є показники, що характеризують обсяг виробництва, зокрема:

1.Продуктивність праці (Ф₅₁):

, (6.26)

де Ю^(п) – середня чисельність працівників за списком.

1. Фондовіддача (Ф₅₂):

(6.27)

Характеризує ефективність використання основних фондів.

2. Оборотність коштів у розрахунках (в оборотах) (Ф₅₃):

(6.28)

Показує середню кількість оборотів коштів за відповідний період.

4. Коефіцієнт оборотності коштів у розрахунках (у днях) (Ф₅₄):

(6.29)

Показує за скільки днів грошові кошти зроблять повний оборот.

5.Оборотність виробничих запасів (в оборотах) (Ф₅₅):

, (6.30)

де В^(в) – витрати на виробництво продукції;

З^(с) – середні виробничі запаси.

Вказує на кількість оборотів виробничих запасів за відповідний період.

6. Коефіцієнт оборотності виробничих запасів (у днях) (Ф₅₆):

(6.31)

Вказує на кількість днів, які були потрібні підприємству для поповнення його виробничих запасів.

7. Оборотність власного капіталу (Ф₅₇):

(6.32)

Вказує на кількість оборотів власного капіталу за відповідний період.

8. Оборотність основного капіталу (Ф₅₈):

, (6.33)

де Б^(У) – валюта балансу.

Вказує на кількість оборотів основного капіталу за відповідний період. Низький рівень управління зазначеними ресурсами на підприємстві попереджує інвестора та кредитора про недоцільність партнерства з таким підприємством.

Переваги використання даного методу пов'язані з тім, що:

1. Представлені показники охоплюють практично всі напрямки діяльності підприємства.

2. В одному показнику поєднано багато різних за назвою, одиницям виміру, вагомістю та іншими характеристиками чинників, що спрощує процедуру оцінки конкретної інвестиційної пропозиції або ж є єдиним можливим варіантом її проведення і надання об'єктивних остаточних висновків.

3. Метод у простому і наочному поданні забезпечує достатньо об’єктивне бачення фінансової ситуації на підприємстві, у яку передбачається вкласти інвестиції.

4. Метод дозволяє врахувати вагомість кожного з показників, що застосовуються в процесі розрахунків.

Застосування методики, запропонованої вище, дозволяє визначити фактори внутрішньої привабливості. Однак, враховуючи те, що кожне підприємство є складовою більш значної економічної системи – держави, доцільним є розгляд і зовнішніх умов, що формують інвестиційну привабливість підприємства.

Останнім часом проведення комплексного аналізу діяльності підприємства, що дозволить оцінити не тільки існуюче внутрішнє становище аналізованого підприємства, але і ступінь впливу різного роду факторів на його діяльність для розробки конкретної стратегії діяльності, стає необхідним. Це насамперед SWOT-аналіз - аналіз, аналіз сильних і слабких сторін, а також наявних шансів і ризиків. Даний вид аналізу може проводитися у відношенні всього підприємства, його структурних підрозділів, а також у розрізі окремих видів продукції.

У результаті SWOT-аналізу зовнішнього середовища визначається позитивний і негативний вплив на підприємство ззовні. На основі цього розробляються пропозиції про:

1) нейтралізацію можливих ризиків;

2) використання додаткових шансів.

У процесі аналізу сильні і слабкі сторони підприємства варто оцінити з урахуванням основних тенденцій змін у зовнішньому середовищі стосовно підприємства. Так, наявна виробнича програма на актуальну дату може бути сильною стороною підприємства, однак, після закінчення визначеного періоду, внаслідок дії зовнішніх факторів, вона може стати недосконалою і перетворитися в слабку сторону.

Оскільки сильні і слабкі сторони, як правило, є відносними величинами, у процесі аналізу їх треба порівнювати з аналогічними на підприємствах-конкурентах. Під час аналізу сильних і слабких сторін визначаються критичні сфери, що під дією специфічних зовнішніх і конкурентних факторів впливають на економічні результати підприємства, потім визначаються ключові параметри факторів, що впливають на ефективність господарської діяльності.

Метод SWOT-аналізу є досить широко визнаним підходом, що дозволяє провести спільне вивчення зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства.

Методологія SWOT-аналізу пропонує аналіз середовища підприємства, що проводиться по трьох напрямках:

- аналіз макросередовища підприємства;

- аналіз мікросередовища підприємства (безпосереднього оточення);

- аналіз внутрішнього середовища підприємства.

Аналіз макросередовища підприємства включає дослідження економічного, політичного, соціального, технологічного компонента, а також правового регулювання діяльності підприємства.

На основі аналізу факторів макрооточення складається таблиця 1., у якій дається перелік усіх досліджуваних факторів, відбивається прояв кожного фактора (тобто його зміна), значущість кожного фактора пза ступенем впливу на підприємство і дається оцінка спрямованості його впливу, при цьому використовується метод експертних оцінок. Оцінка ступеня впливу факторів на підприємство, тобто значущість факторів для підприємства здійснюється по наступній шкалі:

3 бали – сильний вплив;

2 бали – помірний вплив;

1 бал – слабкий вплив;

0 балів – відсутність впливу.

Таблиця 6.1.

Результати аналізу факторів макрооточення

Перелік факторів	Значущість фактора	Вплив фактора	Інтегральний показник
Економічні фактори - падіння темпів виробництва - …
Політичні фактори: - непогодженість дій президента і Верховної Ради - …
Фактори правового регулювання: - постійні зміни в законодавстві України - …
Демографічні фактори: - скорочення середньої тривалості життя населення - …
Науково-технічні фактори: - високий науково-технічний потенціал - …
Соціально-культурні фактори: - низький рівень життя населення - …
Природні фактори: - наявність природних ресурсів - …

На основі дані таблиці результати аналізу факторів макрооточення складається перелік можливостей і небезпек, з якими підприємство може зіштовхнутися. Для цього необхідно ранжирувати досліджувані фактори на групу факторів сприятливого і несприятливого впливу. Причому в переліку фактори повинні розташовуватися за ступенем убивання їхньої значущості (таблиця 6.2).

Таблиця 6.2

Перелік факторів сприятливого і несприятливого впливу

Фактори сприятливого впливу (можливості)	Фактори несприятливого впливу (небезпеки)
- контроль за дотриманням антимонопольного законодавства	- тверда податкова політика
- наявність природних ресурсів	- гальмування економічних реформ
…	…

Вивчення безпосереднього оточення організації спрямовано на аналіз стану тих складових зовнішньго середовища, з якими організація знаходиться в безпосередній взаємодії, а саме: покупці, постачальники, конкуренти.

Аналіз покупців, як компонентів безпосереднього оточення організації, у першу чергу має своєю задачею складання профілю тих, хто купує продукт, реалізований організацією.

Аналіз постачальників спрямований на виявлення різних аспектів, зв'язаних з постачанням. Вивчення постачальників необхідно проводити в два етапи. На першому етапі проводиться попередній аналіз постачальників.

Таблиця 6.3

Критерії попереднього вибору постачальників

№ п/п	Критерії вибору	Постачальники
	Виробнича потужність	+	+	-	+	+
	Далекість постачальника	+	-	-	-	+
	Форма розрахунків	+	-	+	-	-
	Якість продукції (по специфікації)	+	+	+	-	-
	Ціна одиниці продукції	-	+	-	-	+
	Можливість переналагодження устаткування	+	+	-	+	-
	Комплектність постачання	+	-	+	+	-
	Упакування	-	+	-	-	+
	Розмір партії	+	-	-	+	-
	Асортимент	+	+	-	+	-

Після попереднього відбору серед вищевказаних постачальників залишаються тільки 1 і 2 постачальники.

На другому етапі використовується більш розширений перелік критеріїв відбору.

Таблиця 6.4