Цілі державної регіональної економічної політики

Формування і реалізація державної регіональної економічної політики ґрунтуються на чітко визначеній системі цілей як загаль­ного, так і специфічного характеру. Вони мають бути ранжовані за пріоритетністю вирішення та відповідати сучасному етапові розвитку національної економіки. Система економічних і соціаль­них цілей повинна враховувати інтереси різних верств населення, трудових колективів, підприємців, а також інтереси зацікавлених у їх здійсненні суб'єктів різних рівнів управління. Головна мета державної регіональної політики охоплює певні групи підцілей в економічній, соціальній та екологічній сферах. Особливого зна­чення набуває система підцілей, зорієнтована на успішне здійс­нення економічної реформи, підтримку недержавного сектору економіки, формування конкурентного середовища. Надзвичайно актуальним є надання соціального спрямування регіональній по­літиці. У 117-й Конвенції МОП зазначається, що будь-яка полі­тика повинна бути перш за все спрямована на досягнення доб­робуту і розвиток населення, а також його заохочення до соціаль­ного прогресу.

Співвідношення різних цілей перебувають у діалектичному взаємозв'язку: досягнення цілі нижчого порядку є одночасно за­собом реалізації цілі вищого порядку. При цьому стратегічна ціль, в якій акумулюється головний напрям регіональної політи­ки, визначає можливості досягнення всіх інших груп підцілей. Залежно від соціально-економічної ситуації в державі та регіонах цілі політики можуть змінюватися, відповідним чином реагуючи на нагальні проблеми та протиріччя регіонального розвитку.

У проекті Закону України «Про концепцію державної регіональ­ної економічної політики» зазначається, що на нинішньому етапі соціально-економічного розвитку головною метою державної регіо­нальної економічної політики є збільшення національного багат­ства країни на основі ефективного використання природно-ресур­сного, трудового і науково-технічного потенціалу регіонів, раціо­налізації систем розселення та досягнення внутрішньорегіональ-ної збалансованості. Ця мета може бути значно деталізована сто­совно конкретних сфер суспільного розвитку.

Зокрема, в економічній сфері вона полягає у досягненні еко­номічно доцільного рівня комплексності господарства регіонів та раціоналізації їх структури; створенні економічних передумов для розвитку підприємництва та ринкової інфраструктури, проведення земельної реформи та приватизації державного майна, інших рин­кових перетворень; створенні і розвитку спеціальних (вільних) економічних зон; удосконаленні економічного районування країни.

У соціальній сфері головна мета державної регіональної еко­номічної політики реалізується в конкретних заходах, націлених на стабілізацію рівня життя всіх верств населення з поступовим підвищенням рівня добробуту; запровадження єдиних соціальних стандартів та посилення всіх форм соціального захисту населен­ня; забезпечення продуктивної зайнятості населення через ефек­тивне регулювання регіональних ринків праці та міграційних процесів; сприяння покращанню демографічної ситуації з метою збільшення тривалості життя та забезпечення природного приро­сту населення в регіонах; формування раціональної системи роз­селення на основі збереження існуючих та створення нових насе­лених пунктів, активізації функціонування сіл та малих міських поселень, регулювання розвитку великих міст. Серед соціальних цілей державної регіональної економічної політики важливо вио­кремити ті, що пов'язані з формуванням середнього класу — ос­нови соціальної організації суспільства.

В екологічній сфері державна регіональна економічна політи­ка спрямовується на запобігання забрудненню довкілля та лікві­дацію його наслідків, впровадження механізму раціонального при­родокористування, збереження унікальних територій та природ­них об'єктів. Особливого значення набуває попередження кризо­вих ситуацій у регіонах з надмірним техногенним навантаженням на навколишнє середовище. Необхідно пом'якшити негативні на­слідки екологічних катастроф, зокрема Чорнобильської.

Для України важливим і корисним є досвід Європейського Союзу щодо чіткого визначення пріоритетних цілей регіонально-

го розвитку. Сьогодні ця мета двоєдина: з одного боку, це «під­тягування» регіонів з низькими показниками соціально-еконо­мічного розвитку до розвинутих, а з другого — це пом'якшення чи ліквідація територіальних диспропорцій у межах країн Євро­пейського Союзу.

За останні роки багато європейських країн змінили цілі регіо­нальної політики. Якщо раніше вони зводилися лише до змен­шення територіальних диспропорцій, то тепер велика увага при­діляється саме забезпеченню конкурентоспроможності регіональної економіки, підвищенню продуктивності праці, зростанню інно­ваційної активності. При цьому зберігається актуальність такого завдання, як збереження міжрегіональної пропорційності та збалан­сованості. Зокрема, у Фінляндії основними цілями регіональної політики визнано досягнення збалансованого регіонального роз­витку, створення робочих місць та незалежний розвиток кожного окремого регіону. Регіональна політика Швеції спрямована на те, щоб забезпечити приблизно однаковий рівень розвитку регіонів у економічному і соціальному плані.