![]() |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
|
Статті балансу | |||
І. Ресурси | 166,7 | 87,4 | 75,1 |
1. Видобуток в Україні | 164,8 | 87,0 | 81,0 |
2. Всього товарне вугілля і буровугільний брикет | 127,2 | 64,0 | 63.3 |
3. Товарне вугілля з імпортованого | 21,2 | 16,4 | 6,6 |
4. Товарне вугілля і буровугільний брикет (поз. 2 + 3) | 148,4 | 80,4 | 69,9 |
5. Залишки у постачальників і споживачів на початок року | 18,3 | 7,0 | 5,2 |
II. Розподіл | 166,7 | 87,4 | 75,1 |
1. Власне споживання в Україні | 127,5 | 74,9 | 63,4 |
2. Експорт з України | 20,4 | 4,6 | 2,3 |
3. Залишки у постачальників і споживачів на початок року | 10,4 | 3,7 | 4,2 |
4. Втрати | 8,4 | 4,2 | 5,2 |
Виробництво вугілля і вугільних брикетів становило 63,3 млн т, з яких 2,3 млн т — видобуток на експорт, тобто виробництво вугілля і вугільних брикетів для власного споживання становило 61,0 млн т. Забезпеченість вугіллям за рахунок власного видобутку становило 88,9 %. Дефіцит вугілля становив 7,6 млн т, який було покрито за рахунок залишків на складах — 1 млн т та імпорту — 6,6 млн т.
На території України з усього вугілля, що видобувається її вугільною промисловістю, споживається 98% обсягів видобутку і тільки близько 2 % — постачається на експорт. Основними споживачами вугілля в Україні є металургійний комплекс (49,7 %), електроенергетика (32,5 %) та комунальне господарство (9,9 %), що й визначає основні вуглепотоки в Україні.
Основними споживачами вугілля є Донецька, Дніпропетровська, Луганська і Запорізька області, де частка поставок вугілля на території України власне становить 35 %, 23 %, 10 % і 7 %. Це в основному донецьке вугілля для потреб коксохімічної промисловості та енергетики. В інші області (близько 25 % усіх поставок) постачається як донецьке вугілля, так і Львівсько-Волинське та буре вугілля Дніпровського басейну і тільки на енергетичні потреби (для енергетики, компобуту та інших споживачів). Львівсько-Волинське вугілля поставляється в західні області (Вінницька, Івано-Франківська, Львівська, Волинська та ін.), буре вугілля використовується головним чином в районах його видобутку (Кіровоградська область) для виробництва буровугільних брикетів.
Крім поставок на території України, здійснюються поставки вугілля на експорт та імпорт. Поставки вугілля на експорт здійснюються з Луганської, Донецької та Дніпропетровської областей — здебільшого в Молдову, Білорусь і країни далекого зарубіжжя. Імпорт вугілля (11,0 млн т) — в основному з Росії та Казахстану для потреб коксохімічної промисловості і покриття дефіциту енергетичного вугілля в електроенергетиці.
Соціально-економічні проблеми завжди були першочерговими у вугільній промисловості. їх роль ще більше зросла з реформуванням галузі, що здійснюється практично в напрямку закриття та ліквідації нерентабельних шахт. Масове їх закриття і в короткі строки неминуче призводить до звільнення великої кількості шахтарів. Третина шахт — це дрібні шахти з дуже низькою продуктивністю праці, видобуток яких становить 3—4 % українського вугілля. Проте закрити їх — це значить позбавити роботи близько 300 тис. осіб, з яких понад 100 тис. саме шахтарі. За відсутністю функціонуючого ринку праці це неминуче призводить до масового безробіття у вуглевидобувних регіонах. Нині менше половини працівників переводиться на інші шахти, що призводить до зниження економічних показників роботи на цих шахтах і переходу їх у розряд нерентабельних, що провокує їх закриття. Необхідна державна програма перерозподілу трудових ресурсів у вуглевидобувних регіонах.
Крім того, у вугільній промисловості України дуже низький рівень соціального захисту і охорони праці. За даними 2001 р., у вугільній промисловості зареєстровано 224 смертельні випадки. Коефіцієнт смертельного травматизму на 1 млн т видобутку вугілля становив 2,9. Це один з найбільш високих рівнів травматизму у світі. Причому виплати за резонансними позовами перебувають на низькому рівні; на 1 січня 2002 р. заборгованість за кілька
років становила 435 млн грн. Заборгованість щодо заробітної плати на 1 січня 2002 р. на підприємствах вугільної промисловості становила понад 1,2 млрд грн у тому числі на вуглевидобувних підприємствах — 1,1 млн грн.
Шахтарські регіони є зонами екологічного лиха.
Підприємства вугільної промисловості належать до еколого-не-безпечних. Розробка вугільних родовищ негативно впливає на гідрохімічний режим експлуатації поверхневих та підземних вод, посилює забруднення повітряного простору, погіршує родючість земель.
Специфічним забрудненням водних басейнів республіки підприємствами вугільної промисловості є скиди величезної кількості високомінералізованих вод (1,9 млн м3 за добу), які скидаються в поверхневі водойми та водостоки, а також накопичувачі, де здійснюється відстій вод шахтного водовідливу та збагачувальних фабрик. У результаті мінералізація води в річках збільшується в 2 рази і більше (р. Лугань, р. В.Кам'янка та ін.). Найбільший обсяг припадає на скиди недостатньо очищених вод (до 80 %), що свідчить про нестачу очисних споруд і особливо про їх низьку ефективність.
Крім того, внаслідок інтенсивного дренажу гірського масиву гірничими виробками, приповерхневий кам'яновугільний водоносний комплекс майже повністю осушено; осушені також сотні джерел, колодязів, свердловин, що зумовлює значне зменшення використання річкових потоків і зниження якості питної води (особливо в районах Донецько-Макіївському, Центральному, Чи-стякові-Сніжнянському та ін.).
Ще більш негативний вплив вугільна промисловість здійснює на чистоту повітряного басейну. Викиди забруднюючих речовин в атмосферу підприємствами вугільної промисловості становлять більше 20 % від загального викиду цих речовин по Україні. На очисні споруди направляється менше половини всіх викидів галузі. Найбільше забруднена атмосфера в Донецьку, Макіївці, Ал-чевську, Єнакієвому, Лисичанську, Горлівці. Основними джерелами забруднення атмосфери є насамперед вентиляційні викиди метану шахтними вентиляційними установками (5,6 млрд м3 за рік), а також викиди внаслідок самозапалювання породи у відвалах і териконах. їх зараз тільки в Донбасі 1185, з яких 397 відвалів горять (186 — діючих і 211 — недіючих) і щорічно викидають в атмосферу більше 500 тис. т шкідливих газоподібних речовин; дощові води, які потрапляють на ці відвали, розчиняють значну кількість шкідливих хімічних елементів і привносять їх у ґрунтові води.
Площа земель, зайнятих відвалами, становить більше 7 тис. га, а шламонакопичувачами — 4 тис. га. Нині у відвалах і шламона-
копичувачах нагромадилось близько 1,3 млрд т породи і щорічно додається 60 млн т, а використання цих порід в останні роки становить близько 17 % від щорічної їх видачі на поверхню, у тому числі для забутовки виробленого простору в шахтах тільки 9 %. Це відображає переважання на шахтах способу обрушення гірських порід у виробленому просторі, що зумовлює інтенсивне просідання земної поверхні (щорічно до 1000 км2). Просідання щоденно поверхні землі більше 5 м супроводжується затопленням, підтопленням, заболочуванням, вимоканням дерев, появою болотної рослинності. Підтоплення Донецька становить 31 % площі міста, Макіївки — 42 % площі міста, Стаханова, Первомайська, Брянки — ще більш підтоплені.
Значної шкоди навколишньому середовищу завдає масове і прискорене вибуття шахт з експлуатації (у 2001 р. здійснені ліквідаційні роботи на 99 вуглевидобувних підприємствах), особливо методом «мокрої консервації», який незворотний і веде до затоплення шахтних полів до 50 %, просіданню денної поверхні, заболочуванню її і зменшенню площ орної землі, а також підняттю рівня, засоленню і забрудненню ґрунтових вод та вод природних джерел і річок.
Розробка буровугільних родовищ також негативно впливає на навколишнє середовище. Перш за все це — виведення з використання величезних площ (більше 10 000 га) високоякісних земель, які після відпрацювання, як правило, не рекультивуються; дренаж гірського масиву виробками негативно впливає на водні об'єкти, зменшуючи природні запаси останніх. На площах закритих кар'єрів у більшості випадків утворюються штучні озера, значна частина яких з часом перетворюється в болота. Рекультивація земель проводиться в дуже незначних обсягах: з порушених 1887 га тільки 114 га (6%) рекультивовано, з них 12,2 (0,6%) — під сільгоспугіддя.
Основними природоохоронними проблемами є:
• збільшення очисних споруд та підвищення їх ефективності як водного, так і повітряного басейнів у вуглевидобувних регіонах;
• значне збільшення обсягів видобутку вугілля із забутовкою виробленого простору;
• інтенсивне впровадження у вугільній промисловості використання породних відвалів, шлаконакопичувачів для виробництва різних будівельних матеріалів, вилучення рідкоземельних елементів тощо;
• своєчасна рекультивація земель під сільгоспугіддя та лісонасадження.
Вугільна промисловість України в останнє десятиріччя перебуває у кризовому стані: видобуток вугілля впав удвічі, різко знизились усі економічні показники, знизилась соціальна захищеність працівників цієї найбільш небезпечної і дуже трудомісткої галузі промисловості. Виведення вугільної промисловості з кризи є однією з найскладніших проблем розвитку економіки України. Це пов'язано з постійним погіршенням гірничо-геологічних умов розробки родовищ, украй незадовільним станом шахтного фонду, значним скороченням капітальних вкладень у розвиток вуглевидобувних підприємств, низькими темпами ринкових реформувань у галузі та збільшенням витрат на вирішення соціально-економічних проблем шахтарських регіонів. Незважаючи на це, вже з 1997 р. намітилося зростання видобутку вугілля і в 2000—2001 pp. він стабілізувався на рівні 80—83 млн т. Значно збільшився обсяг переробки рядового вугілля, що привело до зниження зольності відвантаженого вугілля та підвищенню ціни 1 т товарної вугільної продукції за рахунок покращання її якості. Однак собівартість виробництва 1 т товарної вугільної продукції продовжує зростати і вугільна галузь залишається як і раніше збитковою. Продовжує знижуватися кількість діючих очисних забоїв, їх сер,едньодіюча очисна лінія і як наслідок — зниження виробничих потужностей.
Тому першорядним завданням розвитку галузі в перспективі є компенсація видобувних потужностей як за рахунок будівництва нових вуглевидобувних підприємств, так і за рахунок реконструкції діючих. Приріст потужностей з видобутку вугілля може початися в 2005 р. і становитиме 20 млн т. Найбільший приріст потужностей утвориться з 2020 р. до 2030 р. — майже 10 млн т, головним чином за рахунок будівництва нових шахт і реконструкції та технічного переоснащення діючих підприємств.
Запаси шахтного метану тільки в пластах, що розробляються в Донбасі і Львівсько-Волинському басейні, становлять 139,2 млрд м3; запаси германію (переважно він міститься у вугіллі Донецького та Львівсько-Волинського басейнів) становлять 92,9 тис.т, який нині практично не добувається. Використання в шахтних котельних котлів з циркулюючим киплячим шаром забезпечує використання низькокалорійного, високозольного вугілля і відходів збагачення та одержання додаткових обсягів тепла і електроенергії. На базі переробки породних відвалів можливе одержання різних будівельних матеріалів. Тобто перетворення вуглевидобувного підприємства на комплекс різних видів діяльності (диверсифікація його виробництва) приведе в перспективі до вирішення багатьох проблем, у тому числі екологічних, соціальних та значною мірою — проблеми рентабельності галузі.
Дата публикования: 2014-10-25; Прочитано: 482 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!