![]() |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
|
Ступінь водомісткості | Вид виробництва | Питомі витрати води |
Низький | Суперфосфат | |
Чавунне литво | ||
Текстильні машини | ||
Сода | ||
Середній | Глинозем | |
Кормові дріжджі | ||
Алюміній | ||
Високий | Очищення вовни | |
Очищення бавовнику | ||
Целюлоза | ||
Синтетичний каучук | ||
Віскозний шовк |
Серед соціально-демографічних чинників особливе місце належить демографічному, трудовому, соціальному та споживчому чинникам.
Демографічний чинник. На характер розміщення і розвитку продуктивних сил істотно впливають: різке падіння показників народжуваності та зростання загальної смертності, погіршення показників шлюбності; низька порівняно із показниками розвинутих країн світу середня тривалість життя; несприятлива з погляду потреб сучасної економіки вікова структура населення; зростання економічного навантаження на працездатне населення з боку осіб, що вийшли за межі працездатного віку; від'ємний природний приріст населення внаслідок перевищення смертності над народжуваністю тощо.
Чинник робочої сили (трудовий). Вплив цього чинника на розміщення виробництва визначається кількістю затраченої праці на виробництво одиниці продукції, кількістю робітників (робочого часу), потрібних для виробництва певної кількості продукції, кількістю продукції в розрахунку на одного робітника. Індикатором трудомісткості служить також показник частки заробітної плати у собівартості виробленої продукції.
За ступенем трудомісткості виробництва галузі поділяються на такі групи: 1) високотрудомісткі з великими затратами праці (в людино-годинах) на одиницю продукції за відносно малої ваги кількості випущеної продукції в розрахунку на одного працівника; 2) середньої трудомісткості з меншими, ніж у першій групі, затратами праці на одиницю продукції за відносно великої кількості випущеної продукції в розрахунку на одного працівника; 3) не-трудомісткі з мінімальними затратами праці на одиницю продукції за найбільшої за вагою кількості випущеної продукції в розрахунку на одного працівника.
Соціальний чинник включає соціальну інфраструктуру, що задовольняє потреби населення в освіті, охороні здоров'я, сфері послуг та житлово-комунальному обслуговуванні; санітарно-гігієнічні умови та ін. З розвитком продуктивних сил роль соціального чинника постійно підвищується. У площині практичних дій це означає необхідність створення потужного інфраструктурного потенціалу соціальної сфери та задоволення зростаючих соціальних потреб населення. Важливо досягти внутрішньорегіональної збалансованості в економічному й соціальному розвитку, і в першу чергу на рівні міських і сільських поселень.
Споживчий чинник. До районів і центрів споживання тяжіють переважно ті галузі, що зайняті обслуговуванням населення (ви-
робництво товарів народного споживання та послуг) або ж виробляють малотранспортабельну продукцію (порівняно з вихідною сировиною і паливом). Роль споживчого чинника часто посилюється чинником робочої сили, оскільки місця зосередження населення — це не лише джерела трудових ресурсів, а й райони споживання промислової і сільськогосподарської продукції.
Серед економічних чинників необхідно виокремити транспортний, ринкової кон'юнктури та економіко-географічного положення.
Транспортний чинник — один з найвпливовіших для розміщення виробництва. Залежно від величини транспортних витрат розміщення виробництва тяжіє до сировини або до споживачів. Визначаючи інтенсивність його впливу, необхідно враховувати, передусім, витрати сировини і палива на одиницю виробленої продукції. Якщо вони перевищують вагу готових виробів, то підприємства вигідно розміщувати поблизу сировини і палива, бо це приводить до скорочення транспортних витрат. І навпаки, у тих випадках, коли витрати сировини і палива менші за вагу готової продукції, підприємства можуть бути розміщені на значній відстані від сировинних баз (наприклад, виробництво суперфосфату, макаронних виробів, бавовняних тканин). Нарешті, якщо на виробництво готового продукту витрачається стільки сировини, скільки становить його вага, то тоді підприємства розміщують виходячи з економічної доцільності (або в районах наявності сировини та поблизу них, або в районах споживання готової продукції, або в місцях концентрації робочої сили).
Чинник ринкової кон 'юнктури визначає рух цін, цінних паперів, обсягів виробництва, зайнятості. Кон'юнктура ринку складається на основі співвідношення між наявними на ринку матеріальними цінностями і послугами та потребами в них. Стимулом для розвитку виробництва є зростання попиту на вироблену продукцію, і навпаки, зменшення попиту веде до скорочення виробництва. Якщо зниження попиту на сировину та готові вироби продовжується тривалий період, то це може привести до значних змін у розміщенні виробництва.
Ринкова кон'юнктура складається під великим впливом науково-технологічних змін. Застосування нових технологій у виробництві сприяє поліпшенню якості товарів, підвищує їх конкурентоспроможність, такі товари користуються широким попитом і реалізуються за підвищеними цінами. У результаті конкурентної боротьби між виробниками перемагають сильніші, ті, хто випускає продукцію вищої якості або за нижчою ціною. Вони розширюють виробничі потужності, будують нові об'єкти,
що обов'язково веде до змін у розміщенні та територіальній структурі виробництва.
Чинник економіко-географічного положення займає серед інших дещо виняткове місце, оскільки положення кожного об'єкта народного господарства у просторі обумовлене низкою причин. Економіко-географічним положенням об'єкта (країна, район, населений пункт, підприємство) називається сукупність його просторових відношень до інших, які впливають або можуть впливати на його розвиток. Аналіз економіко-географічного положення означає вивчення просторових відношень досліджуваних об'єктів порівняно з положенням усіх інших. До найважливіших відношень належать відношення до джерел природних і трудових ресурсів, ринків збуту продукції, головних економічних центрів і вузлів.
Серед технічних чинників провідну роль відіграє науково-технічний прогрес.
Чинник науково-технологічного прогресу істотно впливає на розміщення підприємств і галузей у результаті наукових здобутків та змін у технологіях промислового і сільськогосподарського виробництва. У міру розвитку та вдосконалення технології змінюються витрати на одиницю готової продукції сировини, палива та енергії, що у свою чергу посилює територіальні зрушення у виробництві. Однак створюючи умови для більш вільного розміщення підприємств, науково-технічний прогрес діє і в протилежному напрямі. У результаті збільшення масштабів виробництва зростає його залежність від відповідних за розмірами сировинних і паливно-енергетичних баз. Отже, з розвитком техніки деякі галузі промисловості змінюють потреби у певних природних ресурсах. Це змушує підприємства освоювати відносно бідні природні ресурси, вдаватися до їх комплексної переробки, залучати до виробництва все нові природні ресурси, розширювати сировинну і паливно-енергетичну базу.
Екологічний чинник відіграє вирішальну роль у розміщенні продуктивних сил і розвитку економіки регіонів за сучасних умов. Вплив цього чинника надзвичайно посилився, оскільки різко зросли масштаби промислового і сільськогосподарського виробництва. Це призвело до хижацького витрачання природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища. Особливо небезпечним стало збільшення викидів в атмосферу окису вуглецю і двоокису сірки великими електростанціями, хімічними та металургійними підприємствами. Не менш небезпечним вважається забруднення довкілля відходами господарської діяльності.
Екологізація виробництва — складова екологічної політики держави, що передбачає проведення комплексу заходів правового та економічного регулювання ресурсоспоживання. Врахування екологічного чинника в розміщенні продуктивних сил повинно передбачати недопустимість концентрації шкідливих виробництв у населених пунктах і регіонах з високою концентрацією населення.
Наукове обґрунтування найважливіших закономірностей, принципів і чинників є основою вирішення завдань прикладного характеру. До основних перспективних напрямів розвитку та вдосконалення розміщення продуктивних сил України слід віднести: структурну трансформацію народного господарства з метою збільшення в галузевій структурі наукомістких галузей обробної промисловості і галузей споживчого сектору економіки; інтенсивний розвиток соціальної інфраструктури; підвищення ефективності розміщення нових об'єктів на основі раціонального використання природних ресурсів та відходів виробництва, зниження водо-, енерго- та матеріаломісткості виробництва; розвиток екологобез-печного напряму в розміщенні продуктивних сил.
Дата публикования: 2014-10-25; Прочитано: 1189 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!