Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Розвиток природи і суспільства характеризується наявністю багатоманітних і стабільних зв'язків і залежностей, які є проявом дії різних сил. Найбільш загальні і суттєві взаємозв'язки і залежності між явищами і процесами в природі і суспільстві називаються законами. Закони відображають причинно-наслідкові зв'яз-
ки, тобто такі, в яких залежності між причиною і наслідком однозначні, коли взаємодія різних сил (продуктивних і деструктивних) приводить до цілком ймовірного результату. Про цей результат суспільству вже може бути відомо або ще не відомо, якщо знання про сукупність взаємодіючих сил ще не достатні. Тому так важливо постійно поглиблювати знання про сутність і особливості прояву дії різноманітних сил (природних і суспільних), їх можливі наслідки для навколишнього середовища, людини, суспільства, економіки. Володіючи знанням про початковий стан процесу і закон його розвитку, можна однозначно передбачити результат. Закони діють як сукупна сила, прояв дії якої незаперечний, а результат однозначний. Завдяки знанню законів досягається найбільш точне передбачення (прогнозування) стану процесів.
Економічна наука вживає термін «закон» у випадках, коли встановлені істотні, тобто найбільш суттєві (глибинні) залежності між дією різноманітних сил і економічними наслідками (результатами) їх взаємодії. Економічні закони відображають найзагальніші і стабільні зв'язки у сфері виробничих відносин, тобто в процесі суспільно корисної діяльності. Економічні закони — це необхідні і стійки залежності між економічними явищами в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг.
Люди не вільні у виборі умов життя. Розвиваючи продуктивні сили, попередні покоління передають їх наступним, на базі яких і відповідно до виявлених законів нові покоління розвивають свою господарську діяльність. Учені виокремлюють закони розвитку природи і закони розвитку суспільства (закони діалектики).
Останні, зокрема економічні, закони у свою чергу поділяються на загальні закони, які діють упродовж всього існування людства (закон відповідності виробничих відносин рівню розвитку продуктивних сил, закон відтворення, закон економії часу та ін.) і специфічні закони, що визначають економічний розвиток суспільства в межах певних конкретно-історичних епох, суспільно-економічних формацій або стадій (закон вартості, закон попиту і пропонування, закон грошового обігу, закон нагромадження та ін.). У конкретних економічних умовах загальні і специфічні закони виступають як закономірності. Таким чином, закономірність — це прояв (процес) дії одного або певної сукупності економічних законів. Закономірність, як і закон, відображає стійкі причинно-наслідкові зв'язки, однак закономірність відображає не однозначну залежність, а ймовірнісну, тобто результат дії різноманітних сил є передбачуваним, але точність такого передбачення може мати відхилення від реального.
Як економічні закони, так і закономірності відображають сталі зв'язки і залежності між взаємодіючими силами, і тому є необхідним теоретико-методологічним підґрунтям для вирішення практичних завдань. Знання і практичне використання законів і закономірностей у господарській діяльності дозволяє раціонально використовувати природно-ресурсний потенціал регіонів, оптимі-зувати економічну діяльність на національному та регіональному рівнях.
Реалізація законів і закономірностей потребує розробки певних правил їх застосування в різних сферах економічної діяльності. Стисло викладені науково обґрунтовані положення, тобто правила господарювання, якими мають керуватися суб'єкти економічної діяльності на певному етапі історичного розвитку, називаються принципами. За допомогою використання науково обґрунтованих принципів у вирішенні практичних питань господарської діяльності забезпечується виконання вимог економічних законів і закономірностей. Під час розроблення принципів, визначення їх змісту та механізму реалізації враховуються також природно-економічні чинники.
Під чинниками розуміється сукупність аргументів (причин), які зумовлюють особливості розвитку певних економічних процесів у конкретному регіоні. Чинники визначають кількісні та якісні характеристики видів господарської діяльності. Чинники впливають на обсяги і напрями економічної діяльності, на визначення соціальних пріоритетів, вони є практичним інструментом вирішення економічних завдань. Об'єктивна і всебічна оцінка дії чинників у кожному регіоні визначає специфіку функціонування його економічної системи.
Закони, закономірності, принципи і чинники мають об'єктивний характер. Вони є відображенням об'єктивної реальності.
Дата публикования: 2014-10-25; Прочитано: 828 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!