![]() |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
|
Становлення ринкових відносин в Україні зумовило появу негативних тенденцій у сфері застосування праці.
Для суспільної практики України в останнє десятиріччя характерним стало використання найманої праці працівників без формального оформлення трудових відносин, тобто без укладення трудового договору належним чином. Термін "тіньова економіка" як негативне явище зайняв певне місце у нашому житті, у національній свідомості й видається начебто усім зрозумілим. Проте, зауважимо, це явище пов'язане не лише з неформальним вільним обігом товарів і капіталу. Головним чинником існування такого становища якраз і є нелегальне використання праці найманих працівників. Про це свідчать такі офіційні дані. У Державній програмі зайнятості населення на 2001—2004 роки, затвердженій Законом України від 7 березня 2002 p., наведено дані про те, що у 2000 р. чисельність населення, зайнятого економічною діяльністю, в Україні становила 20,42 млн осіб (Праця і зарплата. — 2002. — № 17). Водночас у 2001 р. відрахування до Пенсійного фонду здійснювалися із заробітку реально працюючих 12 млн осіб. Цифри красномовні. Нерегламентовані відносини у сфері зайнятості мають тенденцію до поширення також за рахунок нелегальної міграції.
У 1999 р. в Україні рівень безробіття за методологією МОП становив 11,9 %; рівень зайнятості дорівнював 72,8 %; середня тривалість зареєстрованого безробіття працездатного населення працездатного віку становила 11,4 місяця; 2,8 млн осіб перебували у вимушених неоплачуваних відпустках.
З 2000 р. намітилися певні позитивні тенденції, зокрема скорочується рівень зареєстрованого безробіття, зросла кількість працевлаштованих громадян. Між тим, попри реалізацію Державної програми зайнятості населення на 2001—2004 роки і Програми подолання бідності, станом на 2002 р. 2,4 млн працездатних осіб не мали роботи (Праця і зарплата. — 2002. — № 35).
Працюючи на роботодавця з не оформленим належним чином трудовим договором, працівник наражається на небезпеку щодо забезпечення гарантій, передбачених трудовим законодавством.
Як свідчить сучасна практика "тіньової економіки", до основних порушень трудових прав працівників, які працюють за неоформлених трудових відносин, належать такі:
—трудові книжки на працівників не заводяться, отже, працівник втрачає трудовий (страховий) стаж, який може мати як загальне, так і спеціальне значення (наприклад, для зайняття відповідної посади, виплати доплати за вислугу років, пільгового пенсійного забезпечення тощо);
—особа не числиться як працівник у державній звітності, у зв'язку з чим не підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, страхові внески в соціальні фонди та податки із заробітної плати ні роботодавцем, ні працівником не сплачуються, що позбавляє його права користуватися страховими виплатами з відповідних фондів у разі настання страхового випадку. Такий громадянин може розраховувати лише на державну соціальну допомогу, але вона надається лише з урахуванням матеріальної забезпеченості працівника, і до того ж розмір її менший, ніж розмір виплат із соціальних страхових фондів;
—коло трудових обов'язків працівника встановлюється довільно і не збігається із затвердженими в централізованому порядку кваліфікаційними характеристиками щодо конкретної посади, що у свою чергу тягне перенавантаження працівника, вимагає підвищеної інтенсивності праці без відповідної комепнсації;
—застосовуються дискримінаційні методи підбору та оцінки кадрів, не передбачені в законодавстві (вимоги даних про особисте і сімейне життя, щодо певного віку особи, її зовнішнього вигляду, релігійних переконань, сексуальної орієнтації, астрологічні й графологічні дослідження, попередня відмова від окремих, належних працівникові згідно із законодавством прав тощо), які можуть кваліфікуватись як втручання в особисте життя;
—працівника примушують до укладення строкового трудового договору (контракту) у випадках, не передбачених законодавством, тоді як загальним правилом національного трудового законодавства є укладення трудового договору на невизначений строк;
—режим роботи визначається роботодавцем довільно, працівника змушують погодитись на роботу із неповним робочим днем чи з неповним робочим тижнем, або ж навпаки, систематично залучають до надурочних робіт, знову-таки без належної компенсації;
—працівник, як правило, позбавлений права на відпустку; у кращому випадку йому надається щорічна відпустка терміном на два тижні та без збереження заробітної плати, з чим працівники вимушено погоджуються, тоді як за чинним трудовим законодавством мінімальна основна щорічна відпустка — 24 календарних дні, передбачено й додаткові відпустки зі збереженням
місця роботи і середнього заробітку;
—оплата праці встановлюється роботодавцем довільно і мають місце занижені розцінки, дискримінація за ознаками статі, віку, національності, місця проживання, наявності прописки (реєстрації), належності до профспілок, політичних партій тощо; порушуються терміни виплати заробітної плати;
—є практика залучення працівників до роботи буцімто на
умовах випробувального строку, термін якого, як правило встановлюють у три місяці. Проте по закінченні цього терміну працівникові оголошується, що він не витримав випробування, "не підходить" цій фірмі, при цьому не виплачується й заробітна плата за відпрацьовані місяці, тоді як згідно з трудовим законодавством з першого дня роботи, навіть в умовах випробувального строку, на працівника поширюється трудове законодавство, у тому числі й у питаннях оплати праці;
— працівники не об'єднуються у профспілки і не можуть скористатися належним захистом своїх трудових прав.
Цей перелік може бути продовжено. Як бачимо, така практика суперечить встановленим юридичним нормам. Юридично не оформлені трудові відносини характеризуються неконтрольованим розширенням прав роботодавців і обмеженням трудових прав працівників. В умовах економічної кризи працівники вимушені приймати незаконні умови роботодавця, залишаючись у таких випадках позбавленими всіх соціальних гарантій, передбачених трудовим законодавством. Неформалізований трудовий договір став одним з основних засобів функціонування "тіньової" економіки, яка останніми роками набула значного поширення в Україні. Економічний примус, юридична безграмотність населення, низький соціальний авторитет судової влади, формальний характер діяльності профспілок як основних представників і захисників інтересів працівників створюють умови для процвітання "тіньової" економіки. А її головний "виконавець" — найманий працівник — залишається беззахисним в умовах ринкової стихії.
Контрольні запитання і завдання
1. Визначте поняття права людини на працю і назвіть міжнародно-правові акти, в яких його закріплено.
2. Чи можливо у демократичному суспільстві поряд із правом на працю передбачити й обов'язок трудитися?
3. До якої групи прав — економічних чи соціальних — належить право людини на працю? Аргументуйте свій висновок.
4. Назвіть статті Конституції України, в яких закріплено право на працю та інші трудові права.
5. Проведіть класифікацію трудових прав.
6. Наведіть приклади індивідуальних та колективних трудових прав. До якої групи, на вашу думку, можна віднести право працівника на об'єднання у профспілки: індивідуальних чи колективних трудових прав? Чи вбачаєте ви практичне значення класифікації прав людини?
7. Який сенс, на вашу думку, є у колективних трудових правах? Чи відіграють вони позитивну роль у юридичній практиці України? У практиці інших держав?
8. Чим відрізняється зміст права на працю від гарантій його
забезпечення? Наведіть приклади.
9. Які ви можете назвати конституційні гарантії забезпечення трудових прав в Україні?
10.Чи є, на вашу думку, судовий захист гарантією трудових
прав?
11.Які порушення у сфері застосування праці, на вашу думку, можуть бути оскаржені в суді?
12.Чи може, на вашу думку, громадянин України оскаржити
до Європейського Суду з прав людини необгрунтовану відмову у прийнятті на роботу? Незаконне звільнення з роботи? Затримку заробітної плати працівникові?
Дата публикования: 2014-10-23; Прочитано: 1049 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!