Методика навчання тактиці гри в футбол

Ціль процесу — навчання й удосконалювання тактики гри, формування в учнів умінь і навичок доцільного застосування в умовах змагань технічних прийомів і умінь, грамотно будувати взаємодії з партнерами в залежності від ігрової ситуації. Засобами навчання і тренування тактики гри є спеціальні й підводячі вправи, навчальні й двосторонні ігри та офіційні матчі.

Навчання тактиці гри проводиться в такій послідовності: спочатку навчають індивідуальним, потім груповим і командним тактичним діям. Навчання індивідуальним тактичним діям проводиться паралельно з навчанням техніці гри. При засвоєнні технічних прийомів акцент у навчанні робиться на своєчасність застосування прийому, який вивчається. Гравців учать аналізувати ігрові ситуації, розвивають тактичне мислення.

Спочатку вчать ігровим діям у нападі: вибору позиції, звільненню від опіки захисника, веденню м'яча, ударам по воротах і фінтам. Навчання й удосконалювання про ходять у вправах, що постійно ускладнюються, близьких до ігрових. Діям у захисті гравців учать після засвоєння нападаючими індивідуальних дій без опору. Спочатку вивчають дії проти нападаючого без м'яча: закривання гравця, протидія виходу на вільне місце, потім перехопленню м'яча відбору, протидії ударам по воротах і фінтам. Важливе значення в навчанні індивідуальним діям мають вправи змагального характеру між нападаючим і захисником по застосуванню визначених ігрових прийомів і навчальна гра «Один на один» (1x1).

Вправи й ігри

1. Гравець А переміщається по полю довільно, змінюючи напрямок і швидкість руху, сполучаючи пересування бітом із раптовими зупинками, поворотами та ривками. Гравець Б, пересуваючись із гравцем А, повторює його, дії, намагаючись не відстати.

Те саме, гравець А виконує вправу, застосовуючи ведення м'яча.

2. Вправа виконується на обумовленому майданчику в обмеженому коридор. Гравець А за допомогою фінтів прагне відірватися від гравця Б, що опікує, і подолати в максимально короткий час відстав від середньої лінії до штрафного майданчика. Те саме, гравець А володіє м'ячем.

3. Гра 1x1 проводиться на обмеженому майданчику (квадрат 10 - 15x10 -15, коло діаметром 15—20 м тощо).

Гравець А, що володіє м'ячем, прагне якомога довше його втримати, гравець Б намагається його відібрати. Зміна ролей відбувається, як тільки Б відбере м'яч або А упустить м'яч за лінію.

4. Той самий майданчик. На протилежних боках майданчика встановлюються двоє воріт. Грають один проти одного. Гравці прагнуть забити у ворота суперника м'ячів більше, ніж пропустять у свої.

5. Гравець 1 веде м'яч, обіграє захисника 2 і, уриваючись у штрафний майданчик, завдає удару по воротах. Гравцю 2 не можна і заходити на штрафний майданчик. Зона дії граючих обмежена прапорцями.

6. Гравець 1 веде м'яч уздовж штрафного майданчика, застосовуючи раптові зупинки, ривки, і постійно імітує вхід на штрафний майданчик. Гравець 2, знаходячись на штрафному майданчику, супроводжує гравця 1 уздовж лінії майданчика, повторюючи всі його дії. Як тільки гравцю 1 вдається обіграти гравця 2, він заходить на штрафний майданчик і завдає удару по воротах.

7. Гра ведеться 1 х 2 на обмеженому майданчику. Захисник А, застосовуючи фінти, відбирає м'яч у гравців Б і В. Завдання захисника ускладнюється шляхом:

а) збільшення площадки для гри;

б) збільшення кількості торкань м'яча підряд одним гравцем (одне, два, три, довільне число торкань м'яча);

в) кількості завданих нападаючим способів передач, напрямків і траєкторії польоту м'яча (по землі, не вище голови, довільно та ін.). Захисник змінює того з нападаючих, хто винний у втраті м'яча.

До оволодіння груповими взаємодіями приступають після оволодіння гравцями основних індивідуальних дій. Спочатку вивчають взаємодії двох, трьох, чотирьох і більше гравців у нападі без зміни і зі зміною місць, потім із пасивно граючим суперником, потім переборюючи активну протидію захисників. Причому, доцільно починати навчання в умовах переваги нападаючих над захисниками (2 х 1, 3 х 2, 4 х 3 та ін.), потім при чисельній рівності (2 x 2, 2 x 3, 4 x 4 та ін.) і потім при кількісній перевазі захисників (1x2, 2 x 3, 3 x 4, 2 x 4 тощо). Групові взаємодії удосконалюються в ігрових вправах і навчальних іграх, складність яких варіюється за допомогою:

а) збільшення або зменшення площадки для гри та числа граючих;

б) обмеження числа торкань м'яча підряд одним гравцем (одне, два, три, довільне число торкань);

в) способів прийому, що задаються, передач і ведення м'яча;

г) визначення напрямку передач і траєкторії польоту м'яча;

д) ступеня протидії нападаючим (кількості захисників і їхній активності).

До навчання командним діям приступають тільки після того, як учні освоїли основні технічні прийоми, індивідуальні та групові дії, а також засвоїли необхідний мінімум теоретичних знань. На перших заняттях потрібно познайомити учнів з основними тактичними системами гри, обов'язками гравців і зонами їхніх дій. Практичне навчання командним діям і закріплення їх ведеться за допомогою ігрових вправ, навчальних ігор і змагань.