ТЕХНІКА ГРИ З М'ЯЧЕМ

ТЕХНІКА ГРИ З М'ЯЧЕМ

Ігрові прийоми з м'ячем є суттю футболу. Граючи, футболісти немов би змагаються в умінні бити, зупиняти і вести м'яч. У матчі завжди незаперечною перевагою володіє команда, що краще володіє м'ячем. Кожен польовий гравець, щоб навчитися добре грати, мусить опанувати техніку:

а) ударів ногою і головою по нерухомому, що котиться й летить, м'ячу на різній висоті і швидкості, посилаючи його точно та сильно в ціль (у ворота, партнеру тощо);

б) зупинок ногою, тулубом і головою м'яча, що котиться і летить із різною швидкістю і траєкторією польоту;

в) ведення м'яча зі зміною швидкості та напрямку руху;

г) добору м'яча в суперника під час передач, прийому і ведення;

д) укидання м'яча;

є) обвідних рухів (фінтів) на удар, передачу, ведення, підбір та ін. Воротар, крім прийомів польового гравця, має володіти технікою ловіння, відбивання, переводів і введення м'яча в гру.

Удари по м'ячу є основними ігровими прийомами у футболі. Ударом забиваються м'ячі у ворота суперників, ударами м'яч передається між партнерами. Передачі є мовою футболу. Як правило, гравців високого класу відрізняють точні, сильні, своєчасні та різноманітні способи нанесення ударів по м'ячу. Футболісти грають, застосовуючи удари по м'ячу ногою й головою.

Удари по м'ячу ногою робляться носком, серединою, внутрішньою і зовнішньою частинами підйому, внутрішньою і зовнішньою стороною стопи, п'ятою, стегном і підошвою по м'ячу, що рухається та нерухомому.

Удари по м'ячу внутрішньою частиною підйому. Застосовують цей удар, посилаючи м'яч партнерам у ворота із середньої і великої відстані — до 40—50 м. Ним виконують штрафні, вільні і кутові удари, прострільні та начіпні передачі в штрафний майданчик. Удар виконується з енергійного розбігу 6—8 м під кутом 30—60° до напрямку польоту м'яча. Опорна нога ставиться після останнього широкого кроку через п'яту на всю ступню на відстані 15—30 см чи збоку, позаду від м'яча. Центр ваги переноситься на зігнуту в колінному і гомілковостопному суглобах опорну ногу.

Одночасно, з останнім, подовженим кроком розбігу нога, що б'є, робить замах. У момент удару нога, що б'є, закріплюється, стопа напружена, носок відтягнутий, вага тіла переноситься на передню частину ступні опорної ноги. Руки розташовуються в сторони, допомагають зберегти рівновагу. Тулуб, нахилений у бік опорної ноги, випрямляється і відхиляється назад у залежності від траєкторії польоту м'яча, що задається нанесенням удару у визначену точку м'яча. Після завершення удару й проводки, нога, що б'є, ставиться злегка навхрест перед опорною ногою, однойменна їй рука заноситься назад.

Удар серединою підйому (Рис. 1) відрізняє велика швидкість польоту м'яча і відносна точність, що дає можливість застосовувати цей удар при виконанні передач і ударів по воротах із середньої і далекої відстані, для введення м'яча в гру від воріт, при виконанні штрафних і відбійних ударів від воріт, а також при нанесенні ударів через себе. Удар серединою підйому виконується з розбігу, рідше з місця по нерухомому і м'ячу, що рухається. Розбіг, м'яч і напрямок удару розташовуються на одній лінії.

Після розбігу опорна нога перекатом з п'яти на стопу ставиться на 10—15 см збоку від м'яча. Носок спрямований паралельно напрямку удару. У момент удару нога, що б'є, закріплена у всіх суглобах, носок відтягнутий. Центр ваги переміщається на носок опорної ноги. Тулуб випрямляється. Рука, протилежна нозі, що б'є, виноситься вперед, інша — назад. Руки підтримують рівновагу. Під час удару гравець дивиться на м'яч. Удар завершується проводкою в площині напрямку польоту м'яча. Після удару нога, що б'є, розслаблюється. Траєкторія польоту м'яча залежить від місця постановки опорної ноги і влучення в потрібну точку м'яча.

Удар зовнішньою частиною підйому (Рис. 2) застосовується при передачі ударів із близької, середньої і далекої відстані; для виконання штрафних і кутових ударів, при ударах по м'ячу, що котиться і летить збоку. Цим способом виконуються «різані» удари, сховані передачі. Розбіг при виконанні удару зовнішньою частиною підйому виконується майже по лінії напрямку польоту м'яча. Опорна нога ставиться на 20 — 30 см збоку або позаду м'яча. Стопа ноги, що б'є, з відтягнутим униз носком повертається всередину. Проводка при прямому ударі робиться в напрямку польоту м'яча, при різаному під кутом до 90° стосовно лінії напрямку удару. Траєкторія польоту м'яча задається відстанню між опорною ногою і м'ячем та ступенем повороту стопи ноги, що б'є, усередину. В іншому структура рухів при ударах середньою і зовнішньою частиною підйому схожа.

Удар зовнішньою стороною стопи використовують при ударах по м'ячу, що котиться, чи назустріч із зовнішнього боку ноги, що б'є. Його застосовують при виконанні фінтів і різних схованих ударів і передач. Удар зовнішнім боком стопи виконується таксамо, як і зовнішньою частиною підйому, тільки стопа ще більше повертається всередину. Удар наноситься частиною стопи від підставленого мізинця до п'яти.

Удар носком (Рис. 3) характеризується швидкістю рухів, високою швидкістю м'яча, але за допомогою цього удару важко домогтися точності. Цим ударом уводять м'яч у гру від воріт, виконують середні та далекі передачі, відбирають м'яч у супротивника передають м'яч партнеру і проштовхують його у ворота в у мовах великої скупченості гравців і невеликого ліміту часу. Частіше застосовують даний удар у сиру погоду.

Техніка удару носком відрізняється від техніки удару серединою підйому положенням стопи ноги, що б'є, носок якої трохи піднятий догори.

Удар п'ятою (Рис. 4) відрізняє відносна складність, незначна сила і низька точність, але він несподіваний для супротивників. Застосовують удар п'ятою для схованої передачі партнеру на близьку відстань. Для виконання удару опорна нога ставиться збоку від м'яча, що б'є, проноситься над м'ячем уперед, і за рахунок різкого руху її назад наноситься удар п'ятою. Стопа рухається паралельно землі, тулуб злегка нахиляється вперед, руки сприяють збереженню рівноваги. При виконанні удару п'ятою гравець на відміну від інших ударів не контролює м'яча очима.

Описана вище техніка ударів цілком відноситься до ударів, виконуваних по нерухомому м'ячу.

Удари по м'ячу, що котиться, по техніці виконання, за структурою рухів близькі ударам по нерухомому м'ячу. Складність полягає в умінні гравця розраховувати свої рухи у відповідності зі швидкістю і напрямком польоту м'яча. Особливість полягає в постановці опорної ноги, яка ставиться при ударі по м'ячу, що котиться від гравця, попереду м'яча; при ударі по м'ячу, що котиться збоку, опорна нога ставиться збоку, носком у напрямку удару. Удар наноситься в момент наближення м'яча до опорної ноги,

Удари по м'ячу, що летить. Техніка ударів по тих, що опускаються, і низьколетячих м'ячах ідентична техніці ударів по м'ячу що котиться. Швидкість і траєкторія польоту м'яча створюють основні труднощі при виконанні ударів по м'ячу, що летить, і полягає у визначенні моменту удару.

Якщо техніка ударів по м'ячу, що опускається, і низьколетячих м'ячах, не відрізняється від техніки ударів по м'ячу, що котиться, то структура рухів при ударах із поворотом і при несподіваних ударах із напівліта і через себе має свої характерні риси.

Удар з поворотом (Рис. 5) застосовується для нанесення удару по м'ячу, що летить, на рівні пояса збоку. Перед ударом опорна нога ставиться через п'яту на зовнішній звід стопи носком у бік передбачуваного польоту м'яча. Вага тіла переноситься на опорну ногу, незначно зігнуту в суглобах. Тулуб нахиляється у бік опорної ноги. Нога, що б'є, рухається по дузі майже паралельно землі. Стопа спрямована вниз. Удар виконується паралельно землі серединою, внутрішньою і зовнішньою частинами підйому. Руки відведені в сторони для підтримки рівноваги. Сила удару залежить від інтенсивності повороту, точність удару — від точки влучення по м'ячу: у центр ваги м'яча, вище або нижче нього. Після проводки нога, що б'є, рухається вперед і ставиться схрестно перед опорною. Удар із поворотом несподіваний для воротарів, ним користуються нападаючі при ударах по воротах, коли не можна діяти іншим способом.

Ударом через себе б'ють м'яч у ворота, передають його партнерам або відбивають від воріт, коли іншим способом завдати удару не можна. Опорна нога ставиться через п'яту за м'ячем, що опускається. Удар по м'ячу наноситься ногою, носок якої спрямований вгору, у момент, коли м'яч знаходиться приблизно на рівні пліч. Тулуб відхиляється назад, опорна нога піднімається на носок. Чим нижче виконується удар, тим вище траєкторія польоту. Для додання польоту м'яча траєкторії в горизонтальній чи площині вниз необхідно виконати удар по м'ячу, що знаходиться на рівні голови і над точкою опори. Точність і сила удару зростають, коли його наносять із наступним падінням (Рис. 6) на руки, потім на спину.

Удар через себе назад наноситься в горизонтальному положенні тулуба.

Удар з напівліта наноситься в момент відскоку м'яча від землі. Ним користуються гравці при ударах по воротах і при передачах на велику відстань, воротарі — при введенні м'яча в гру з рук. Удар виконується серединою і зовнішньою стороною підйому. У момент удару гомілка вертикальна, носок відтягнутий униз (Рис. 7). Гомілковостопний і колінний суглоби закріплені. Тулуб відхиляється назад. Траєкторія польоту м'яча залежить від місця влучення по м'ячу, положення опорної ноги стосовно м'яча і положення стопи ноги, що б'є, та тулуба футболіста під час проводки.

Удари по м'ячу головою відносяться до основних технічних прийомів футболу, за допомогою яких ведеться гра. Гравці і команди, що володіють технікою ударів по м'ячу головою, маютьвелику перевагу: ударом головою м'яч забивається у ворота, передається партнерам, вибивається захисниками зі штрафного майданчика при руйнуванні атаки суперника по повітрю. Гравці, ще володіють технікою ударів головою, як правило, виграють верхові м'ячі. Незважаючи на індивідуальні розходження у виконанні техніки ударів по м'ячу головою, загальним у структурі того прийому є замах, удар по м'ячу серединою чола та бічною частиною голови, рідше — тім'яною частиною голови і потилицею. Удари виконують в опорному та безопорному положенні (у стрибку). Удар серединою чола відрізняється високою точністю. Це пояснюється великою площею зіткнення з м'ячем, можливістю здійснювати зоровий контроль і відносну силу удару, що забезпечується твердістю поверхні, яка вдаряє, і участю в ударі великої маси м'язів тіла.

Удар серединою чола з місця без стрибка (Рис. 8) здійснюється зі стійки в невеликому кроці, ноги зігнуті в колінних і гомілковостопних суглобах, тулуб трохи нахилено вперед, руки зігнуті в ліктях. Перед ударом тулуб відхиляється назад, вага тіла переноситься на ногу, що стоїть позаду. Удар починається з випрямлення позаду стоячої ноги та тулуба і наноситься чолом. М'ячпід час виконання прийому контролюється очима, м'язи шиї та спини в момент удару напружуються. Закінчується удар нахилом тулуба вперед і переносом ваги тіла на ногу, що стоїть попереду. Сила удару залежить від амплітуди замаху тулубом і ступеня напруги шиї і спини. Точність польоту м'яча визначається точкою влучення чолом по м'ячу.

Удар серединою чола в стрибку виконується в боротьбі за верховий м'яч, що знаходиться вище голови або далеко від футболіста. Ефективність при ударах головою в стрибку залежить від висоти стрибка, уміння швидко розраховувати місце і момент відштовхування та зустрічі із м'ячем. Стрибки здійснюють, штовхаючи обома й однією ногою. Після фази відштовхування техніка удару головою схожа з технікою удару головою в опорному положенні. По закінченні удару приземлення відбувається на носки й напівзігнуті ноги, розставлені ширше, ніж при відштовхуванні. Стрибають, відштовхуючись обома ногами (Рис. 9), коли не можна розбігтися і коли м'яч знаходиться трохи вище голови.

Відштовхуються однією ногою, з розбігу (Рис. 10), коли не обхідно дістати високо або далеко летючий м'яч і при цьому випередити суперника. Удари серединою чола в стрибку виконують іноді в стрибку за м'ячем, що летить, на відстані 3—4 м від воріт на висоті грудей або пояса, з наступним падінням на груди (Рис. 11).

Удар серединою чола з поворотом (Рис. 12) застосовують, якщо потрібно змінити напрямок польоту м'яча. Перед ударом голова і тулуб повертаються у бік передбачуваного удару, поворот здійснюється на носках, тулуб відхиляється назад. Подальші техніка цього прийому ідентична техніці удару серединою чола з місця без повороту. Техніка удару серединою чола в стрибку з поворотом відрізняється від удару серединою чола в стрибку, тим, що після стрибка відбувається поворот голови і тулуба в напрямку удару.

Удар бічною частиною чола виконується, коли не можна нанести удар серединою чола і коли м'яч летить збоку. Перед ударом і опорним положенням вага тіла переноситься на зігнуту ногу, що стоїть; тулуб і голова роблять замах праворуч при наближенні м'яча з правого боку. Удар починається розгинанням ніг, тулуба і шиї в передбачуваному напрямку удару і наноситься бічною частиною чола в момент проходження голови і тіла по вертикалі. Закінчується удар нахилом тулуба у бік удару і переносом ваги тіла на попереду стоячу ногу. При ударі в стрибку (Рис. 13) у момент відштовхування двома й однією ногами робиться замах у бік, протилежний цілі. Удар наноситься у вищій точці польоту

за рахунок енергійного випрямлення тулуба і руху голови з подальшою проводкою м'яча. Приземлення відбувається на носки зігнутих ніг.

Зупинка (прийом) м'яча є засобом, що дає можливість узяти під контроль м'яч, опанувати ним з метою удосконалення подальших ігрових дій: ведення, передач і ударів по воротах.

У грі виконуються повні й неповні зупинки м'яча з переводом його в положення, зручне для продовження гри. Зупинку м'яча здійснюють за рахунок рухів, що амортизують, ногами, грудьми, животом, шиєю і накриванням м'яча стопою, гомілкою, животом. Зупиняють м'яч, що котиться і летить на різній висоті із різною швидкістю. Про класність гравця судять по вмінню обробляти найважчі м'ячі легко, швидко і невимушено в складній ігровій обстановці, переборюючи опір суперника.

Зупинки м'яча ногою мають загальні основи техніки для всіх прийомів і способів:

а) постановка опорної ноги;

б) зустріч м'яча;

в) зупинка м'яча;

г) прийняття вихідного положення, зручного для продовження гри.

У грі м'яч зупиняють ногою: підошвою, внутрішньою і зовнішньою стороною стопи, серединою, внутрішньою і зовнішньою частиною підйому, стегном, гомілкою.

Зупинка м'яча, що котиться, підошвою (Рис. 14). Опорна нога ставиться носком у бік м'яча, що котиться. Приймаюча нога, зігнута в колінному суглобі, виноситься вперед назустріч м'ячу. Носок піднятий, стопи з гомілкою утворюють кут приблизно 90°. П'ята знаходиться над землею на відстані 5—10 см. При торканні м'яча приймаюча нога, гасячи швидкість польоту, виконує не значний рух, що уступає, назад і притискає м'яч до землі.

Зупинка м'яча, що опускається, підошвою (Рис. 15). Опорна нога, злегка зігнута, ставиться поруч з передбачуваним відскоком м'яча. Нога, що зупиняє, зігнута в коліні й розслаблена, піднімається над місцем відскоку м'яча. Носок піднятий У момент торкання м'ячем землі приймаюча нога виконує невеликий рух, що уступає, угору за рахунок згинання в тазостегновому суглобі і притискає м'яч до землі. Тулуб нахиляється вперед.

Зупинка м'яча внутрішнім боком стопи. Цим способом зупиняють м'ячі, що котяться і летять. Надійність способу забезпечується великою площею зіткнення з м'ячем. При зупинці м'яча, що котиться (Рис. 16), вага тіла знаходиться на опорній нозі. Нога, що зупиняє, виноситься трохи вперед і при зустрічі з м'ячем відводиться назад до рівня опорної. Стопа під кутом розвернута назовні на 90°. Зупинка м'яча відбувається за рахунок більш повільного відведення назад приймаючої ноги, ніж швидкість руху м'яча. У результаті цього швидкість руху м'яча гаситься, і він зупиняється.

Техніка зупинки м'ячів, що котяться і низьколетячих, схожа. При зупинці м'яча, що падає зверху (Рис. 17), опорна нога ставиться збоку на 30—60 см від місця передбачуваного приземлення м'яча. Приймаюча нога відводиться назад, носок розгорнутий назовні, п'ята низько опущена над землею.

У момент відскоку м'яч зупиняється за рахунок невеликого відведення ноги, що зупиняє, вгору. Високолетячі м'ячі зупиняються в стрибку за рахунок руху, що уступає, назад розслабленою приймаючою ногою, зігнутою в тазостегновому і колінному суглобах. Після зупинки м'яча гравець приземляється на одну ногу з наступними діями.

Зупинка м'яча підйомом (Рис. 18) застосовується при опусканні м'ячів, що падають зверху, перед гравцем. Приймаюча нога, зігнута в колінному суглобі, піднімається вгору, носок відтягнутий. При торканні м'яча підйомом нога опускається назад. Зупинка м'яча відбувається за рахунок більш повільного опускання ноги в порівнянні зі швидкістю м'яча, що опускається.

Зупинка стегном (Рис. 19). Цим прийомом зупиняють м'яч, що опускається зверху перед гравцем у безпосередній близькості від нього. Приймаюча нога, розслаблена, зігнута в коліні, піднімається назустріч м'ячу. При зіткненні м'яча зі стегном нога опускається назад. У залежності від траєкторії польоту м'яча лінія стегна при зустрічі з ним має різний нахил.

Зупинка зовнішньою стороною стопи (Рис. 20). Цим прийомом зупиняють м'ячі, що летять чи котяться збоку. Опорна нога повертається трохи в бік м'яча, що наближається. Приймаюча нога, ближча до м'яча, що летить, відводиться вперед — убік схрестно перед опорною.

У момент відскоку зовнішня сторона стопи накриває м'яч і за рахунок руху, що уступає, зупиняє його.

Повні зупинки м'яча в сучасному футболі майже не практикуються. Усе частіше мають місце зупинки м'яча з наступним його перекладом убік, уперед чи назад у проміжних напрямках, що дає значний виграш у часі обробки м'яча і відповідає вимогам сучасного футболу.

Зупинка м'яча грудьми (Рис. 21) робиться, коли невигідно відбивати м'яч головою або не можна зупинити м'яч ногою через високу траєкторію його польоту. Перед зупинкою груди подаються вперед назустріч м'ячу, руки розводяться в різні боки, гравець піднімається навшпиньки. М'яч зупиняється за рахунок руху, що уступає, грудьми (вони вбираються), що здійснюється згинанням тулуба в попереку вперед і ніг у суглобах. М'яч опускається перед гравцем. При зупинці м'яча з перекладом тулуб повертається в передбачувану сторону.

Зупинка м'яча головою (Рис. 22) рідко застосовується через свою складність. Перед зупинкою голова і тулуб подаються назустріч м'ячу, гравець піднімається навшпинь