Техніка гри воротаря

Ловіння м'яча, що летить у бік від воротаря. Незважаючи на індивідуальні розходження у воротарській техніці, усі воротарі роблять у бік м'яча один-два приставних кроки, приймають стійку і ловіннять м'яч (Рис. 29). Останнім часом воротарі ловіннять м'ячі, що котяться, роблячи однією ногою крок назустріч м'ячу, іншу сильно згинають, опускаючи коліно до стопи йоги, що зробила крок (Рис. 30). Рух рук і прийняття стійки воротаря такі ж, як при першому способі. Якщо м'яч летить по землі далеко від воротаря і з великою швидкістю, то воротар ловить м'яч, виконуючи падіння, до якого доцільно прибігати, коли неможливу опанувати м'ячем в опорному положенні. Падіння здійснюється без фази польоту — перекатом (землі послідовно торкаються гомілка, стегно, бік, плече, руки з м'ячем) чи з фазою польоту (Рис. 31) — кидком, який воротар починає з низької стійки, поштовх; здійснює ближчою до м'яча ногою, що повернена носком у бік м'яча.

У другому способі приземлення відбувається послідовно: руки, плече, бік, стегно і гомілка. Піймавши м'яч, в обох способах воротар підтягує його до грудей і групується.

Ловіння м'яча, гир летить нарівні колін, стегон, пояса (Рис. 32), грудей (Рис. 33). Воротар у стійці, зігнувши ноги на ширині стопи, виносить руки долонями догори назустріч м'ячу. При ловінні м'ячів, що летять на рівні колін і стегон, воротар присідає, при ловінні м'ячів, що летять на рівні грудей, піднімається навшпиньки або підстрибує з таким розрахунком, щоб м'яч виявився, на рівні пояса. М'яч обхоплюється руками в момент торкання живота. Швидкість м'яча гаситься за рахунок згинання тулуба в попереку та втягування живота.

Ловіння м'яча, що летить вище голови воротаря (Рис. 34). Руки, звернені долонями до м'яча, виносяться вгору назустріч м'ячу: Пальці розведені в різні боки, великі пальці звернені всередину і майже торкаються один одного. При торканні м'яча пальці й кисті обхоплюють м'яч і підтягують його до грудей. Швидкість польоту м'яча гаситься за рахунок руху рук, що уступає. У залежності від висоти польоту м'яча і відстані від воротаря, він ловить м'яч в опорному положенні або в стрибку з наступним падінням.

Відбивання м'яча воротар застосовує тоді, коли боротьбу за м'яч він веде, переборюючи тиск суперників, чи в складних погодних умовах, коли важко опанувати м'ячем. Відбивання робиться, як правило, у стрибку одним (Рис. 35) чи обома (Рис. 36) кулаками.

Перевод м'яча воротар застосовує, коли не можна ні опанувати м'ячем, ні відбити його в поле. М'яч переводять відкритими долонями з напруженими пальцями. Відносно напрямку польоту долоня або долоні ставляться під кутом, і в такий спосіб змінюється траєкторія польоту м'яча. Перевод ефективний при відображенні м'ячів, що летять із великою швидкістю у ворота під поперечину або в стійку. Перевод здійснюється в стрибку, іноді з наступним падінням. М'ячі, спрямовані у ворота, у результаті переводу летять за лінію воріт.

Оволодіння м'ячем при веденні його суперником потребує від воротаря розрахунку і кмітливості, сміливості й рішучості, витримки і холоднокровності. Якщо суперник, ведучи м'яч, наближається до воріт, воротар, користуючись фінтами, імітуючи вихід на м'яч, прагне змусити суперника відпустити його на значну відстань, і, як тільки це відбудеться (чи суперник з м'ячем почне діяти непевно), воротар робить ривок і кидається за м'ячем до ніг нападаючого.

Ловіння м'яча руками необхідно страхувати корпусом, падаючи таким чином, щоб тіло лягало паралельно воротам, перетворюючись в бар'єр на шляху м'яча і суперника до воріт. При оволодінні м'яч підтягується до живота, воротар групується.

Уведення м'яча в гру робиться воротарем шляхом вибивання його ногами або кидком руками. Воротар уводить м'яч у гру ногами, виконуючи удар по нерухомому м'ячу серединою підйому, внутрішньою частиною підйому, носком або ударом серединою підйому по м'ячу з рук (Рис. 37) чи з напіввідскоку.

При введенні м'яча в гру ногою необхідно прагнути до точного удару. Якщо ногою можна вибити м'яч далеко в поле, підключаючи відразу в атаку нападаючих, то, уводячи м'яч у гру кидком руки досягається точність і швидкість атаки. У грі воротарі вводять м'ячкидком зверху (Рис. 38), збоку (Рис. 39) і знизу (Рис. 40).