Поняття та основні завдання контролю й обліку в органах внутрішніх справ

Поняття "контроль" розглядається в широкому і вузькому аспектах. У першому випадку – це соціальний контроль як сукупність політичних, економічних та ідеологічних процесів і ме-

тодів, яким належить забезпечити стабільність суспільства та державного ладу, дотримання соціального порядку, вплив на масову та індивідуальну свідомість.

У вузькому розумінні поняття контролю частіше зводиться до перевірки: виконання рішень вищестоящої організації; рішень, розпоряджень різних рівнів управляючої системи; дотримання організаційних, економічних та інших нормативів; виконання планових завдань; дотримання законності, дисципліни і т. ін. Такий контроль притаманний управлінському циклу і розглядається у числі функцій та стадій.

У літературі відсутня загальновизнана думка стосовно сутності поняття контролю в державному управлінні в цілому, а також в управлінській діяльності органів внутрішніх справ зокрема.

Багатобічний характер контролю, його універсалізм породили різні погляди щодо цього поняття.

На думку деяких вчених, контроль – це інструктування кадрів, своєчасне розпізнавання та розкриття нових назрілих проблем, а також узагальнення передового досвіду’. Деякі інші бачать у контролі загальний засіб досягнення мети, який гарантуватиме його здійснення². Треті розглядають контроль як функцію управління³.

Це поняття називають по-різному: контролем, перевіркою виконання, контролем виконання, перевіркою, і це певною мірою закономірно і обґрунтовано, оскільки тлумачні та енциклопедичні словники визначають контроль (франц. – control) як перевірку, облік, спостереження за чимось.

Для того щоб пізнати сутність контролю в управлінській діяльності органів внутрішніх справ, необхідно мати уявлення про контроль взагалі: його необхідність, роль і завдання в управлінні. У зв’язку зі сказаним основними відправними пунктами є:

контроль необхідно розглядати як категорію соціальну та історичну, як складову частину управління, як одну з його загальних функцій;

при всіх різночитаннях в управлінській літературі щодо загальних функцій управління, функція контролю присутня завжди, що свідчить про незаперечність, аксіоматичність цього положення для світової теорії управління.

‘ Див.: Штрелов Р. Обязанности, возложеннме на органи конт-роля – инструмент повьппения ответственности в вьшолнении государс-твенньпс задач // Правовьіе основи ответственности в управлений в СССР й ГДР. - М., 1981. - С. 112.

² Див.: Лимоиов В.Й. Влияние контроля на развитие демократи в обществе. - Томск, 1986. - С. 5.

³ Див., наприклад: Сорокин В.Д. Проблемм административного процесса. - М„ 1987. - С. 24, та ін.

Теорією і практикою управління розроблено питання про умови, за якими найбільш повно досягаються цілі контролю і зростає його ефективність. До таких умов відносяться:

а) здійснення діяльності контролюючих органів у тісній єдності з виконанням конкретних завдань;

б) добра організація обліку роботи, котрий виступає необхідною основою контролю і в той же час сам є його об’єктом;

в) наділення органів контролю владними повноваженнями, які дозволяють не тільки здобувати вірогідну інформацію про роботу контрольованих об’єктів, але й використовувати ці повноваження для усунення виявлених порушень та покарання винних;

г) установлення чіткої персональної відповідальності працівників апарату, котра полегшує процес контролю та виявлення винуватців порушень;

д) ретельний підбір кадрів контролерів.

На підставі вищевикладеного можна дійти висновку, що контроль дає змогу здобувати оперативну інформацію про підлеглі органи (підрозділи), об’єктивно та конкретно відображати фактичний стан справ на підконтрольних об’єктах, виявляти позитивний досвід та прорахунки в прийнятих управлінських рішеннях, в організації та стилі роботи органів управління, вивчати риси характеру працівників.

Тому контроль можна визначити як загальну функцію управління, яка являє собою нагляд та перевірку відповідності функціонування об’єкта прийнятим управлінським рішенням, визначення результатів їх виконання, виявлення допущених відхилень від відповідних нормативних установлень (законів, стандартів, наказів і т, п.), від принципів організації та регулювання діяльності, яка перевіряється.

Класики управління (Ф. Тейлор, А. Файоль та ін.) надавали великого значення функції контролю в управлінні. Сучасні представники західної управлінської науки дотримуються тієї ж думки. Так, М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі вважають, що "контроль – це процес забезпечення досягнення організацією своїх цілей"⁴.

У системі МВС України контроль, володіючи певною функціональною самостійністю у сфері управлінської діяльності, має на меті:

установлення та констатацію фактичного стану справ у підконтрольних органах;

аналітичне порівняння реального стану справ у них із заданим режимом та оцінкою характеру допущених відхилень;

розробку та здійснення заходів щодо поліпшення та коригування процесу управління.

⁴ Див.: Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основи менеджмента. – М.: