Вихідні дані для визначення функції витрат методом вищої-нижчої точки

Дата	Час роботи устаткування, машино-год. (Х)	Витрати на обслуговування устаткування, грн. (Y)
01.03
02.03
03.03
04.03
05.03
09.03
10.03
11.03
12.03
15.03
16.03
17.03

При збільшенні часу роботи устаткування на 75 машино-годин (144–69) загальні витрати зросли на 11190 грн. (21840–10650). Таким чином, вважаючи дане припущення вірним, змінні витрати на 1 машино-годину складають: 11190: 75 = 149,2 грн.

Виходячи з цього, постійні витрати дорівнюють:

21840 - (144 х 149,2) = 21840 -21485 = 355 грн.,

або: 10650 - (69 х 149,2) = 10650 - 10295 = 355 грн.

Таким чином, функція витрат у даному випадку має вигляд:

У = 355+149,2 X

Графічно ця функція витрат зображена на рис. 2.2.

Витрати, грн.

20000

15000

10000

10 20 30 40 50 60 70 80 90 100 110 120 130 Маш-год

Рис. 2.2. Лінія функції витрат, визначена методом вищої-нижчої точки

Застосування даного методу має "пастку", у яку може потрапити дослідник, що не інтерпретував отримані результати графічно, оскільки нетипова вища (нижча) точка може "розгорнути" теоретичну пряму від досліджуваної області, як продемонстровано на рис. 2.3.

Витрати, грн. Y

20000

15000

10000

10 20 30 40 50 60 70 80 90 100 110 120 130 Маш-год

Рис. 2.3. Пастка методу вищої-нижчої точки

Для того, щоб грамотно використати даний метод варто спочатку нанести фактичні точки на графік і, виявивши нетипові, сильно відхилені точки, виключити їх з вибірки.

Метод візуального пристосування - це графічний підхід до визначення функції витрат, при якому аналітик візуально проводить пряму лінію, беручи до уваги всі точки витрат. При цьому перетинання прямої лінії з віссю ординат буде говорити про рівень умовно-постійних витрат. При всьому суб'єктивізмі даного методу він дозволяє уникнути недоліків, пов'язаних із застосуванням методу вищої-нижчої точки.

Вважають, що метод кореляційного аналізу недоцільно застосовувати прямо, тому що в результаті буде отримана функція залежності витрат від обсягу виробництва без поділу витрат на змінні й постійні. Цей метод прийнятний для аналізу, але не підходить для цілей прогнозування. Більш точна залежність між обсягом витрат і питомою вагою умовно-постійних витрат, умовно-змінними витратами й обсягом виробництва може бути отримана шляхом застосування методу множинної кореляції, однак, у цьому випадку як результат буде отримана не функція витрат, а функція, що показує вплив на величину витрат їхньої структури й обсягу випуску продукції.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть законодавчі та нормативні акти, що визначають склад витрат виробництва.

2. Вкажіть сутність, види та склад собівартість продукції.

3. Охарактеризуйте форми собівартості продукції.

4. Класифікація витрат з метою оцінки запасів і визначення фінансового результату.

5. Класифікація витрат для прийняття рішень.

6. Класифікація витрат з метою контролю керування.

7. Поведінка витрат, способи управління поведінкою витрат.

8. Поняття функції витрат та методи її побудови.

Тема 3. Аналіз взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності та прибутку

3.1 Мета і методи аналізу взаємозв’язку „витрати-обсяг-прибуток”

3.2 Аналіз чутливості прибутку до змін витрат, ціни та обсягів реалізації. Точка беззбитковості

3.3 Взаємозв’язок „витрати-обсяг-прибуток” в умовах виробництва декількох видів продукції

3.4 Припущення, на яких базується аналіз взаємозв’язку „витрати-обсяг-прибуток”

3.1 Мета і методи аналізу взаємозв’язку „витрати-обсяг-прибуток”

Аналіз "витрати - обсяг - прибуток" - це метод системного дослідження витрат, обсягу діяльності й прибутку компанії для визначення:

- обсягу реалізації, що забезпечує відшкодування всіх витрат й одержання бажаного прибутку;

- величини прибутку при певному обсязі реалізації;

- впливу змін величини витрат, обсягу й цін реалізації на прибуток підприємства;

- оптимальної структури витрат.

Існують кілька методів для оцінки взаємозв'язку "витрати - обсяг - прибуток", їх можна розділити на:

1. математичні: метод рівності й метод маржинального доходу;

2. графічні: побудова графіка беззбитковості, графіка взаємозв'язку "витрати - обсяг - прибуток", графіка маржинального доходу.

Точка беззбитковості - це такий обсяг діяльності (реалізації виробленої продукції), при якому доходи підприємства рівні його витратам, і отже маржинальний дохід дорівнює загальним постійним витратам діяльності.

Маржинальний дохід - це різниця між доходом від реалізації товарів (робіт, послуг) і змінними витратами на випуск продукції. Виходячи з визначення маржинального доходу, він може бути визначений як сума постійних витрат і прибутку або як різниця між обсягом реалізації й змінними витратами. Таким чином маржинальний дохід відображає вплив сегмента (продукту, підрозділу) витрат на покриття постійних витрат і формування прибутку.