Класифікація витрат. Вичерпані та невичерпані витрати. Калькуляційні одиниці

В основу класифікації витрат покладені різні цілі узагальнення інформації. У класифікації витрат виділяють 3 напрямки:

класифікація витрат з метою оцінки запасів і визначення фінансового результату;

для прийняття рішень;

з метою контролю керування.

З метою оцінки запасів і фінансового результату витрати розділяють на:

- вичерпні та невичерпні;

- елементи витрат і калькуляційні статті витрат.

- виробничі й невиробничі;

- елементні й комплексні;

- витрати на продукцію й витрати періоду;

- прямі й непрямі;

- основні й накладні;

Класифікація витрат на вичерпні та невичерпні базується на визначенні витрат і запасів, які дані в П(с)БО 9 і П(с)БО 16. Слід враховувати, що витрати підприємства, уречевлені в запасах, не є витратами підприємства до моменту їхнього списання при нарахуванні доходу, що виник.

Вичерпними називаються витрати, які зафіксовані (спожиті) для одержання доходу у звітному періоді або ухвалено рішенні про неможливість їхнього використання для одержання доходу (не спожиті, але втратили вартість).

Неспожиті - витрати, уречевлені в запасах (активах) підприємства.

Поділ витрат на виробничі та невиробничі має на увазі, що списання активів при їхній реалізації здійснюється по виробничій собівартості, тобто П(с)БО чітко обумовлює поняття й склад виробничої собівартості, куди включаються витрати за наступними елементах:

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- соціальні відрахування;

- амортизація;

- інші витрати.

Виробнича собівартість визначається по реалізованих активах в остаточному варіанті тільки в момент їхнього списання. Основна частина виробничої собівартості складається із прямих виробничих витрат, тобто витрат, які безпосередньо виникають у процесі виробництва й можуть бути прямо віднесені на собівартість виробу. Такі витрати калькулюються по дебету рахунку 23. Виробничі непрямі витрати калькулюються по дебету рахунку 91. Для розрахунку собівартості реалізованих товарів використається наступна схема розрахунку:

Запаси товарів на початок періоду + собівартість придбаних товарів - запаси на кінець періоду = собівартість реалізованих товарів.

Різниця між чистим доходом від реалізації (рядок 010 форми 2 мінус рядок 011) і собівартістю реалізованих товарів (витрати по рахунках 901, 902, 903) формує в обліку підприємства показник валового доходу. Валовий дохід підприємства мінус операційні витрати формує показник операційного доходу.

Аналогічно розраховується величина операційного доходу й у процесі виробництва, з тією різницею, що замість показника собівартості реалізованих товарів використається показник собівартості виробленої продукції (рахунки 901, 903):

Залишок НЗВ на початок періоду + витрати на виробництво в періоді - залишок НЗВ на кінець періоду = собівартість виробленої продукції

До невиробничих витрат відносять витрати на збут (рахунок 93), адміністративні витрати (рахунок 92), інші витрати (рахунок 94).

Комплексні й елементні витрати розділяються залежно від об'єктів калькулювання (калькуляційних одиниць) і центрів виникнення витрат, з їхнім розподілом за елементами.

Під калькуляційною одиницею розуміють одиницю вимірювання окремих видів продукції (робіт, послуг), собівартість яких визначається: штука, комплект, упаковка, м², кілограм, тонна, умовна одиниця тощо.

В українській системі бухгалтерського обліку така класифікація чітко простежується при заповненні 2 розділу форми 2 "Витрати за елементами". Тобто підприємства, що використовують 8 клас рахунків, відразу одержують комплексну інформацію про витрати за економічними елементами.