Досвід вищої професійної школи в зарубіжних країнах

Досліджуючи питання підготовки молодих фахівців у європейських країнах, ми визначили, що асоціація німецьких роботодавців, вивчаючи систему вищої освіти країни, наголосила на неможливості стандартизації навчальних програм, оскільки такий підхід гальмує вчасне оновлення знань і вмінь в умовах стрімких змін технологій на економічному ринку. З погляду Асоціації, університети мають самостійно систематично формувати навчальні програми, прагнути різноплановості в пропозиції освітніх послуг, поширювати курси практичного напряму. Німецькі фахівці зауважують, що зближення освіти з бізнес-суспільством може призвести до іншої небезпеки (систематичне підкорення вузьким принципам компаній і фірм), до нехтування більш широкими інтересами суспільства в цілому. З погляду німецьких роботодавців, бізнес-суспільство уявляє систему освіти тільки через «призму» економічних інтересів потреб компаній. Сьогодні в німецькому освітньому просторі бакалаврат є базою нових професіоналів, це певний рівень вищої освіти, який прагне в майбутньому сформувати не менше 70% спеціалістів, що вперше виходять на ринок. Програма бакалаврату не може існувати як скорочена версія програми спеціаліста, вона має бути сформована з урахуванням сучасних вимог і можливостей. Магістратура має слугувати вимогам більш глибокої академічної освіти в межах підготовки до докторської програми. Отримання знань із суміжних спеціальностей і вступ до магістратури рекомендовано після кількох років праці, що сформують у фахівця чіткі уявлення про необхідність певного рівня знань [1].

Під час опитування економістів 142-х німецьких підприємств, що проводилося в 2009 році, серед головних здібностей компетентного економіста, що є конкурентоспроможним на ринку праці, були визначені:

Ø комунікативні здібності – 96%;

Ø ініціативність/самостійність – 93%;

Ø здатність працювати у команді – 91%;

Ø готовність до активних дій – 89%;

Ø аналітичні та концептуальні здібності – 87%;

Ø витривалість – 86%;

Ø підприємницьке мислення та поведінка – 84%;

Ø прихильність до економічної діяльності – 82%;

Ø працездатність – 80%;

Ø особистість фахівця/поведінка – 77% [10].

Досліджуючи проблему розвитку професійної освіти Німеччини, можна визначити, що вища школа цієї країни зорієнтована на розвиток у майбутніх спеціалістів: пізнавальних і загальних інтелектуальних здібностей, загальної ерудиції, соціальних та особистісних якостей – пунктуальності, працездатності, акуратності, гнучкості, самостійності, почуття обов’язку, лояльності, урахування інтересів підприємства, здібностей до ведення переговорів, встановлення контактів, вчасного прийняття рішення.

Бізнес-освіта США має наступні завдання в процесі розвитку у майбутніх фахівців необхідних якостей для ринку праці. Вимоги до головних курсів економічної й бізнес-освіти США формують наступний комплекс компетентностей:

Бухгалтерський облік і планування - уміння управляти фінансами організації, розподіляти їх, розуміння того, як бухгалтерські процедури можуть бути застосовані в ході планування, обліку й інвестування або розташовані у банку як особисті фінансові засоби, або засоби фірми чи корпорації.

Інформаційні технології й інформаційні системи в економіці – застосування технологій для аналізу й оцінки, а також прийняття оптимального рішення в економічному середовищі й різних сферах життєдіяльності людини, використання інформаційних технологій для ефективного виконання різнопланових завдань; розуміння того, що інформаційні технології є важливим сучасним інструментом.

Ділове й господарське право – знання й розуміння законів, що впливають на діяльність фірми та окремих людей в економічній сфері як у державі, так і міжнародному рівні, етичні норми, знаходження балансу між законами, етичними нормами і поведінкою в бізнесі.

Кар’єрне зростання – навички самовдосконалення у своїй професії, підвищення компетенції, самостійного навчання з метою просування кар’єрними сходами, усвідомлення важливості навчання протягом усього життя, вміння пристосовуватися в певній ситуації при зміні факторів впливу, вміння пристосовуватися на ринку праці.

Комунікація і спілкування – навички письмового й ділового спілкування в економічній сфері, в суспільному житті, навички збирання, інтерпретації, оцінки й управління інформацією з використання нових технологій та комунікаційних технологій.

Математика й математичні методи у бізнесі – навички вирішення математичних завдань, аналізу й інтерпретації даних; навички прийняття раціональних, оптимальних рішень у бізнесі; розуміння необхідності оволодіння знаннями з математики для вирішення бізнес-завдань, а також в інших сферах життя суспільства.

Економіка й управління фінансами – використання знань економіки в економічних системах для виконання ролі повноправного громадянина суспільства, виробника матеріальних й нематеріальних благ споживача товарів і послуг, ефективне управління особистими фінансами.

Підприємництво – функціональні сфери бізнесу: бухгалтерський облік, фінанси, маркетинг, менеджмент, ділове й цивільне право збору, управління інформацією і вирішення проблем в різних галузях знань та життєдіяльності людини.

Менеджмент – знання теоретичних основ менеджменту, основних функцій менеджменту і розуміння взаємозв’язку між ними; вміння аналізувати організацію господарської діяльності й керувати нею, у тому числі й на міжнародному ринку.

Маркетинг – знання усієї структури й цілей маркетингового плану, розуміння взаємозв’язку елементів маркетингового плану, розуміння зв’язку між ключовими функціональними сферами бізнесу й маркетинговою діяльністю [12].

В США вважають, що основи економічної освіти необхідні кожному члену суспільства для того, щоб бути інформованим у питаннях складання сімейного бюджету, питаннях заощаджень, кредитно-грошових відносинах та багатьох інших побутових питаннях, а також у сфері бізнесу. Сьогодні бізнес-освіта США спрямована на формування у молоді потреби систематичного самовдосконалення, непереривної самостійної освіти, а головне завдання педагогів – навчити студентів методам самоосвіти, прищепити бажання постійно вдосконалюватися, підвищувати свій професійний рівень протягом усього життя.

Нові педагогічні пріоритети системи вищої економічної освіти, а також темпи науково-технічного розвитку США сприяли впровадженню в педагогіку випереджуючої освіти. Сутність методу полягає в тому, що студенти приходять на заняття підготовленими з певної теми, але виділивши для себе кількість проблемних питань. Задача викладача полягає у вирішенні цих проблем і фокусуванні проблеми з різних боків. Викладення лекційного матеріалу відходить на другий план, розкривається можливість приділити увагу творчому підходу у вирішенні проблеми, розширити кількість годин для лабораторних занять, тренінгів [6]. Протягом багатьох років від дослідників й підприємців у бік вищих навчальних закладів США, бізнес-шкіл висувалися претензії про недостатність курсів, що прищеплюють загальнолюдські цінності, норми етичної поведінки [7, 8].

У відповідь на критику бізнес-школи й ВНЗ розробили і ввели у навчальні плани нові дисципліни (наприклад, бізнес-школи Гарвардського й Стенфордського університетів): «Етика професійної поведінки у бізнесі»; «Міжкультурна комунікація» тощо.

Досліджуючи проблему служіння бізнес-шкіл суспільству та вплив реформ на освітні й бізнес-процеси США, дослідник Дж. Пфефер визначив, що:

Ø студенти сьогодення мають бути зацікавлені в отриманні знань, але диплом не має бути кінцевим результатом навчання, на перше місце виходить самонавчання й освіта протягом усього життя як умова для того, щоб «іти в ногу з часом»;

Ø студентам по закінченні навчального закладу не обіцяють відразу цікавої роботи й високого матеріального становища; необхідно пройти усі «щаблі», щоб зрозуміти «цінність навчання й перемоги своїх слабких місць»;

Ø увага студентів має бути повністю зорієнтована на навчання, а не на пошук роботи; у них з’являється час для великого академічного потенціалу для оволодіння комплексом необхідних знань;

Ø студенти мають виявляти інтерес до всіх дисциплін, а також вивчати їх у комплексі (комплектуючи їх за напрямками майбутньої професійної діяльності), що, на їхню думку, допоможе досягти певних вершин у бізнесі;

Ø практична робота студентів має бути направлена на можливість розвивати навички, отримати досвід у бізнесі, а не як частина навчального процесу, що веде до отримання диплому;

Ø начальні реформи мають дозволити різноманітність навчальних програм, сформованих відносно до вимог ринку праці;

Ø головною стратегією освітніх закладів має бути пошук свого інноваційного шляху розвитку, забезпечуючи таким чином розвиток суспільства;

Ø орієнтація освітніх закладів має бути направлена на професіоналізм, етичні норми, розвиток у молоді патріотизму і якостей служіння суспільству.

Переорієнтація вузів може не являтися гарантією того, що вузи будуть соціально відповідальними, але орієнтир освіти відповідно до критики дослідників на служіння інтересам держави сприяє вдосконаленню освітнього продукту [8].

Головними формами навчальних занять у американських бізнес-школах є лекції та практичні заняття, що проводяться у вигляді презентацій, мультимедійних конференцій, телеконференцій, демонстрації проектів тощо. Студентам перед лекцією видається конспект, що економить час на конспектування, при цьому студенти слухаючи лектора роблять короткі записи у конспекті відносно проблемних питань, або незрозумілих місць, все це дозволяє лектору більш широко розкрити проблему, не втрачаючи час на малювання схем, графіків і формул.

В Україні система освіти націлена на отримання професійної освіти за визначений період, відсутня практика психологічного тестування особистісних якостей, що полегшувало б фахівцям підбір пакету курсів з освоєння майбутнього фаху, орієнтацію студентів на конкретну професійну діяльність, що підходить їм за необхідними особистими якостями та професійними компетенціями.

Особливості системи підготовки майбутніх економістів і підприємців США такі: жорстка система відбору абітурієнтів із застосуванням психологічного тестування; забезпечення інформаційними ресурсами; невелика кількість студентів на одного викладача; орієнтація програм на практичне впровадження майже всього матеріалу в майбутню професійну діяльність; широке використання активних методів навчання – ділових ігор, ситуаційних задач, тренінгів – 70% і більше академічного часу; довготривале стажування, участь у виконанні реальних проектів; правова освіта; вивчення навичок спілкування у мультикультурному середовищі.

Нова філософія економічної освіти й бізнес-освіти США в XXI ст. направлена на розвиток у кожного громадянина високого рівня освіти, в тому числі економічної, за умови непереривної самоосвіти протягом життя, що має стати потребою індивіда. Бізнес-освіта студентів повинна спиратися на глибокі знання спецкурсів, реальне вирішення проектів під керівництвом викладача, набуття практичних навичок за допомогою задач, рольових ігор, ситуацій тощо. Акцент у підготовці майбутніх фахівців галузі бізнесу має ставитися на формування таких професійних якостей і навичок:

Ø аналітичне мислення, здібності до самоосвіти, вміння працювати в команді;

Ø здатність приймати рішення в нестандартній ситуації, пристосовуватися до умов, що швидко змінюються, «створювати моделі вирішення проблеми на ходу», вчасно й швидко «прибирати вузькі місця в бізнесі»;

Ø використання нових телекомунікаційних технологій; оволодіння навичками менеджменту знань;

Ø оволодіння прийомами ефективної роботи, швидке засвоєння досвіду, вивчення досвіду підприємництва минулого, досвід інших, оволодіння навичками управлінця тощо.

Програми системи освіти мають вдосконалюватися відповідно до розвитку суспільства, бути спрямованими на гуманізацію, враховувати індивідуальні особливості кожного студента, а студент має обрати свою «індивідуальну траєкторію» професійного розвитку. При цьому головною умовою в отриманні диплому майбутнім фахівцем є виконання плану кількості кредитів тобто залікових одиниць (чи зданий весь пакет курсів позитивно). Таким чином, не кількість годин, а реальні знання і вміння визначають здатність отримати диплом фахівця [2]. Досліджуючи систему освіти США, можна відзначити, що американські університети значно відрізняються один від одного. Проведені дослідження підкреслюють, що американські компанії систематично відвідують університети і запрошують кращих студентів на роботу. При підготовці майбутніх фахівців в системі вищої освіти не відбуваються перездачі іспитів, що є в практиці українських вищих закладів, двійка одержана на іспиті і визначає відсоток знань студентів. Перездача допускається тільки в окремих випадках. Як правило, іспити в американській школі письмові, а одержана оцінка вважається завжди об’єктивною. Університет відрізняється від коледжу більш широким вибором спеціальностей, можливостями отримання наукових результатів при виконанні дослідної роботи і наявністю рівня магістра та доктора наук. У США існують додипломні та післядипломні ступені отримання вищої освіти студентами. Відсутність єдиних загальноосвітніх стандартів і велика кількість різноманітних шкільних програм призводить сьогодні до проблем при діагностиці знань, навичок студентів, що може бути негативним фактором щодо навчання у вищому навчальному закладі. Сьогодні ступінь бакалавра США отримує переважна більшість студентів, і це являється обов’язковою умовою переходу до більш високого рівня навчання. Студенти, що закінчили вищезазначені університети, отримують роботу при працевлаштуванні в першу чергу, саме тому студенти змагаються за право навчатися в престижних навчальних закладах, щоб отримати найбільш високий рівень знань. Майбутні фахівці в першу чергу відвідують заняття зі спеціальних дисциплін, а потім з дисциплін за вибором. В науковій літературі відповідно до аналізу робочих програм вищих навчальних закладів США визначається, що система освіти пропонує майбутнім фахівцям більше ніж 1000 спеціальних дисциплін. Основні засади системи освіти Америки передбачають наступні критерії: всі діти дошкільного віку мають відвідувати школу і бути підготовленими до вступу у вищий навчальний заклад; майже 90% студентів мають закінчити своє навчання у вищому навчальному закладі; майбутні фахівці повинні отримати певний рівень кваліфікації і сформувати ключові компетентності в межах вищого навчального закладу. Дорослі американці повинні бути освіченими людьми, мати достатньо знань для певної галузі, в якій працюють; навчальні заклади мають бути вільними від наркотиків та насильства, формувати дисциплінарний клімат, сприятливий для навчання; створювати професійну підготовку й готувати конкурентоспроможних фахівців на ринку праці.

Вивчаючи проблеми вдосконалення системи професійної освіти, можна визначити, що вона має бути направлена на самонавчання й освіту протягом життя молоді. Фахівці повинні бути орієнтовані після навчання у ВУЗі на працю від невеликої зарплатні до високого матеріального становища, увага студентів має бути повністю націлена на навчання, а не на пошук роботи, практична робота студентів у процесі навчання в ідеалі націлена на отримання досвіду в бізнесі, і не повинна сприйматися як частина навчального процесу. Головними напрямками освітнього процесу у ВНЗ має бути створення особистого інноваційного шляху, орієнтація освітніх закладів на професіоналізм, етичні норми, розвиток у молоді патріотизму і наміру служіння суспільству.