Потенціометричні датчики

Потенціометричні датчики являють собою ізоляційний каркас із намотаним на нього високоомним провідником. Сигнал з датчика знімається за допомогою ковзного контакту (щітки).

По вихідних характеристиках потенціометричні датчики діляться на лінійні, вихідний сигнал яких пропорційний переміщенню щітки, і функціональні, вихідний сигнал яких є нелінійною функцією переміщення щітки. Як лінійні, так і функціональні потенціометричні датчики можуть мати поступальний або кутовий (обертальний) рух щітки.

Необхідну функціональну залежність потенціометричного датчика можна одержати профілюванням каркаса (рис. 1.1, а) або шунтуванням ділянок потенціометра резисторами різних номіналів (рис. 1.1, б).

Залежно від полярності сигналу, що знімає потенціометричний датчик може бути однополярним (рис. 1.2, а) або двухполярним (рис. 1.2, б).

Рис. 1.1. Функціональні потенціометри: а — із профілюванням каркаса; б — із шунтуванням ділянок потенціометра резисторами

Достоїнствами потенціометричних датчиків, що обумовили їхнє широке застосування, є простота конструкції, незначні маса й габарити, можливість роботи на постійному й змінному струмі.

Рис. 1.2. Схеми включення потенціометрів

а - однополярна; б - двухполярна

Основним недоліком потенціометричних датчиків є наявність ковзного контакту. Крім того, вони мають обмежену роздільну здатність (до 0,01 мм) і незначний коефіцієнт підсилення (ДО = 2÷3 В/мм).