Розвиток системи управління та інфраструктурного забезпечення

Українська мережа трансферу технологій (UTTN), створена за технологіями Європейської релей-мережі і яка має спільні з нею формати представлення даних. Мережа розміщує в своїх публічних базах як пропозиції, так і запити на технології (далі - профілі). У мережі з'являються тільки профілі, що пройшли технологічний аудит. Мета діяльності мережі - організація максимально можливої кількості контактів між потенційними постачальниками та споживачами технологій. Трансфер технологій через мережу проходить за безпосередньої участі технологічного брокера - регіонального члена мережі. Фактично, мережа - це електронний виставковий майданчик наукоємних продуктів, де інтереси продавців і покупців представляють технологічні брокери - професійні учасники ринку трансферу технологій. Мережа допомагає продавцям і покупцям знайти один одного. Але хто платить за роботу брокерів і містить мережу в цілому? На даний момент окремі учасники мережі (наприклад, Рівненське представництво ДБУ «Північно-західний центр інноваційного розвитку») розвивають мережу на громадських засадах - для клієнтів розміщення запитів в мережі та їх супровід безкоштовні.

29 липня 2010 р. проведено державну реєстрацію новоутвореної державної установи - Рівненського регіонального центру з інвестицій та розвитку, віднесеного до сфери управління Державного агентства України з інвестицій та розвитку (Держінвестицій).

Ця державна бюджетна установа сформована на базі безбалансового Рівненського представництва ДБУ «Північно-західний регіональний центр інноваційного розвитку» Держінвестицій у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 червня 2010 року № 1289-р «Про перейменування регіональних центрів інноваційного розвитку», а також на виконання пункту 12 доручення Президента України від 11 червня 2010 року № 1-1/1154.

Виконуючий обов’язки директора Рівненського регіонального центру з інвестицій та розвитку Юрій Трачук повідомив, що таке рішення значно розширює повноваження, раніше надані обласному представництву. По-перше, це новий рівень роботи. Окрема державна установа має вищий правовий статус у порівнянні із відокремленим підрозділом (яким було представництво). Відтепер, Центр матиме змогу самостійно заключати угоди, договори, меморандуми, видавати розпорядження та приймати накази. Директор Центру призначатиме чи звільнятиме персонал, застосовуватиму заохочення чи накладати стягнення. По-друге, це ширші повноваження самої установи. Адже, до них додано право формувати «єдине» вікно інноваційних та інвестиційних проектів, сприяти утворенню проектів приватно-державного партнерства, організовувати навчання, підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації спеціалістів з питань інвестиційної діяльності, сприяти капіталізації підприємств через введення об’єктів інтелектуальної власності у цивільний обіг, також право виконувати функції регіонального адміністратора системи трансферу технологій Держінвестицій, проводити конкурсний відбір проектів, організовувати та проводити експертну оцінку проектів, здійснювати фінансування створення технологій, введення їх до цивільного обороту, реалізації проектів у реальному секторі економіки та ін. По-третє, Центр визначено установою не лише інвестиційного спрямування, але і є базовою організацією для реалізації проектів та програм з регіонального розвитку. Особливу увагу Центру буде приділено сталому розвитку Рівненської області, розробці та ефективному впровадженні концепції «Західна брама». Розвиток інноваційних інвестпроектів з високою доданою вартістю за дотримання принципів соціального розвитку та екологічного балансу - ось головний принцип сталого регіонального розвитку, за яким життя пересічного мешканця області стане і гідним за рівнем доходів, і гармонічним за своїм змістом.

- Центр з інвестицій та розвитку у Рівному створено за активної підтримки облдержадміністрації, ця установа відіграє одну із визначальних ролей у концепції сталого розвитку Рівненщини на 2010-2015 рр. «Західна брама». Створення Рівненського РЦІР, само-по-собі, є одним із перших результатів реалізації цієї концепції на теренах області, - завершив Юрій Трачук.

До недоліків сучасної системи управління можна віднести:

· Непріоритетність розвитку науки і техніки на державному рівні;

· Незабезпеченість рівноправ’я наукових організацій різних форм власності;

· Ринкові перешкоди утворення малих інноваційних фірм;

· Відсутність реального моніторингу розвитку процесів у науково-технічній сфері.

Можливі заходи розв’язання проблеми:

1. Запровадити систему національного моніторингу науково-технічного розвитку:

· Спростити національну статистичну систему даних про науково-технічну діяльність та гармонізувати її з відповідною системою Євростату.

· Створити національну базу даних моніторингу науково-технологічного розвитку за регіонами, галузями економічної діяльності, галузями наук.

1. Удосконалити систему державного управління науково-технологічною діяльністю, головними завданнями яких мають стати моніторинг та законодавчо-нормативне удосконалення процесів, що відбуваються в цій сфері.

2. Зменшити кількість рівнів управління науково-технологічної діяльності та нормативно обмежити чисельність адміністративно-господарського персоналу в наукових організаціях.

3. Розділити виконавчі та регулюючі функції виконавчих органів влади у сфері науково-технічної політики, створення при них відповідної агенції, як головних розпорядників бюджетних коштів за державними замовленнями.

4. На виконання заходів стратегічного плану розвитку науково-дослідних робіт в Україні провести реорганізацію існуючих інституційних форм у сфері науково-технологічної діяльності.

5. Визнати головними виконавцем науково-дослідних робіт дослідника, а принципами науково-технологічної діяльності – академічні вольності та права на самоорганізацію науковців.

1. Першочерговими заходами щодо створення сучасної інфраструктури науково-технологічної діяльності в Україні має бути:

1. Фінансова інфраструктура:

· Повне скасування директивного способу розподілу державних видатків на науку.

· Запровадження програмно-цільового бюджетного фінансування на підставі розроблених програм щодо виконання стратегічного плану НТР, зокрема розроблення порядку надання грантів на виконання науково-дослідних робіт в Україні через мережу державних фондів.

· Створення державних фондів гуманітарних та цивільних досліджень при галузевих міністерствах і комітетах, агенцій, які виконуватимуть функції головних розпорядників державних коштів.

· Забезпечення обсягів бюджетного фінансування наукових досліджень, розробок, обсягом не менше 3% від видаткової частини державного бюджету.

· Запровадження фінансового планування наукових видатків.

2. Законодавчо-нормативна інфраструктура:

· Провести аналіз чинного законодавства щодо здійснення науково-технологічної та інноваційної діяльності в Україні.

· Розробити програму реформування національної наукової системи України.

3. Інституційна інфраструктура:

· Запровадження принципів самостійності внутрішньої наукової діяльності державних наукових установ.

· Скасувати адміністрування наявної системи присвоєння та забезпечення наукових ступенів та вчених звань (у т.ч. академічних) з наданням цього права безпосередньо науковому співтовариству (вченим радам при університетах).

4. Матеріально-технічна інфраструктура:

· Проведення певної інвентаризації наявної матеріально-технічної бази наукових організацій країни.

· Зменшення кількості державних установ, створення сучасних дослідницьких центрів, лабораторій для виконання нових напрямів науково-дослідних робіт.

· Створення сучасної експериментальної бази науково-дослідних робіт при університетах.

· Створення на базі академічних наукових установ з унікальним науковим обладнанням національні центри експериментальних досліджень.

5. Інформаційна структура:

· Розробка законодавчих умов функціонува6ння ринку інформаційних послуг в Україні та основні засади його комерціалізації.

· Створення національного веб-порталу науково-технічної інформації на базі існуючих відомчих систем.

· Розробка та запровадження уніфікованої класифікації пошукових технологій до бази даних національного сегменту Інтернет для вільного доступу до відкритої науково-технічної інформації.

· Розробка державної програми сприяння національному науковому книговиданню та заохочення у перекладі наукових праць іноземною мовою.