Оцінка міжнародної конкурентоспроможності США

Рада конкурентоспроможності США вважає, що конкурентоспроможність країни визначається її можливістю виробляти товари і послуги, що успішно реалізуються на міжнародних ринках, забезпечуючи таким чином стійке зростання рівня життя у довгостроковій перспективі. Міжнародний інститут розвитку менеджменту (ІМД) конкурентоспроможність країни визначає як здатність створювати додаткову вартість і таким чином збільшувати національне багатство шляхом управління активами і процесами, привабливістю та агресивністю, глобальністю та оточенням, інтегруючи ці відношення в економічну і соціальну модель. Всесвітній економічний форум визначає конкурентоспроможність країни як її здатність досягати постійних (підтримуваних) високих темпів зростання ВВП на душу населення.

Всесвітній економічний форум продовжує розширювати свою географію, включаючи до щорічного звіту все нові країни. Цього року до рейтингу, складеного на основі індексу глобальної конкурентоспроможності, були включені Оман, Саудівська Аравія, Сирія, Узбекистан, Пуерто -Ріко, а Сербія і Чорногорія були представлені в ньому як дві незалежні держави. Таким чином, в нинішньому рейтингу фігурує 131 країна світу, в той час як минулого року - 125.

Індекс глобальної конкурентоспроможності було створено для ВЕФ ще в 2004 році. Його автор - професор Колумбійського університету Ксав'є Сала- і -Мартін став співредактором Звіту про глобальну конкурентоспроможність 2007-2008. Цього року після відповідних консультацій з провідними фахівцями індекс удосконалили. Внаслідок змін у методології, а також включення до рейтингу нових країн торішні рейтингові позиції було перерахунку.

У ході підготовки звіту кожна з країн проходила оцінювання за такими параметрами, як якість інституцій, інфраструктура, макроекономічна стабільність, здоров'я і початкова освіта, вища освіта та професійна підготовка, ефективність ринку товарів і послуг, ефективність ринку праці, розвиненість фінансового ринку, технологічний рівень, розмір ринку, конкурентоспроможність компаній та інноваційний потенціал. Було опитано понад 11 тис. респондентів, які представляють великий бізнес.

Отже, групу лідерів (країн, що увійшли до першої десятки) представляють США, Швейцарія, Данія, Швеція, Німеччина, Фінляндія, Сінгапур, Японія, Великобританія і Нідерланди.

Сполучені Штати Америки, отримавши лаври переможця, в черговий раз підтверджують статус найбільш конкурентоспроможної економіки світу. «Ефективність національних ринків, конкурентоспроможність компаній, вражаюча здатність до технологічних інновацій, заснована на першокласної системі університетів і дослідницьких центрів, - все це сприяє високому рівню конкурентоспроможності економіки США. Однак деякі слабкі позиції, особливо пов'язані з макроекономічними дисбалансами, як і раніше становлять ризики не лише для загального потенціалу конкурентоспроможності країни, а й для всієї глобальної економіки. Ці небезпечні моменти зовсім недавно проявили себе в ланцюжку наслідків розвитку кризи ринку іпотечних позик», - підкреслив Ксав'є Сала- і –Мартін.

Швейцарія - країна шоколаду, сиру, годинників і мільйонерів - посіла другу рейтингову позицію, продемонструвавши свої значні конкурентні переваги за такими параметрами, як якість інституцій, рівень розвитку інфраструктури, конкурентоспроможність компаній та інноваційний потенціал. Серед країн СНД найвище місце - 58-ме - посіла Росія, піднявшись на одну позицію порівняно з торішнім показником. Далі йдуть Казахстан (61-е місце), Узбекистан (62-е), Азербайджан (66-е). Грузія займає 90-е місце, Вірменія - 93-е, Молдова - 97 -е.

«Значні природні ресурси Росії і вміле макроекономічне регулювання відкривають для країни перспективи підтримки порівняно високого рівня добробуту в найближчому майбутньому. Однак самі по собі ці чинники недостатні, якщо країна має намір бути серйозним гравцем у глобальній економіці: Росія терміново потребує розвитку конкурентоспроможності на рівні компаній, щоб повністю використовувати свій ресурсний потенціал і створити більш диверсифіковану й динамічну економіку», - цитує Reuters одного з укладачів звіту, професора Гарвардської школи бізнесу Майкла Портера.

Рис. 2.3. Динаміка ВВП на душу населення США, доларів

Як явні конкурентні переваги економіки Росії названо макроекономічну стабільність, гнучкість ринку праці, розмір ринку і частину індикаторів, що характеризують інноваційний потенціал. А найбільш проблемні явища - це корупція й оподаткування, а також злочинність та неефективна бюрократична структура. Також слабкими сторонами Росії на тлі інших країн є низька конкурентоспроможність російських компаній і нездатність економіки «вбирати» сучасні технології.

Серед країн, що розвиваються лідируючі позиції займають Китай та Індія - 34 -е і 48 - е місця відповідно. Останнє, 131-е місце в рейтингу займає Чад.

Що стосується країн Єврозони, то вони взагалі не зроблять внеску в забезпечення зростання світової економіки в 2013 році. Основний висновок такий: необхідно адаптуватися до мінливих умов ведення бізнесу. Як показує проведений нами аналіз, роль країн з перехідною економікою в забезпеченні зростання світової економіки збережеться.

Рис. 2.4. Ключові проблеми конкурентоспроможності США

Наприклад, за прогнозами, ще до 2020 року Китай випередить США за обсягом ВВП з урахуванням паритету купівельної спроможності. Комерційним підприємствам в економічно розвинених країнах, які зацікавлені в зростанні ринку більш ніж на 2% в рік в реальному вираженні(що являє собою прогнозний щорічний приріст економіки розвинених країн на довгострокову перспективу), необхідно виходити за межі своїх традиційних вітчизняних ринків. У 2014 році розширення діяльності компаній за рахунок виходу на ринки, що розвиваються вже не буде розглядатися як здійснення спекулятивних інвестицій, а буде вважатися центральним питанням стратегії росту компанії. Однак у результаті такого розширення діяльності виникнуть нові ризики, які необхідно враховувати і якими потрібно керувати.

В своїх попередніх матеріалах «Борисфен Інтел» вже порушував тему сучасного стану та перспектив економічного розвитку провідних країн світу, включно Європейського Союзу, групи БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південна Африка), а також нафтогазових монархій Близького Сходу (Об’єднаних Арабських Еміратів, Саудівської Аравії, Кувейту та Катару).

Та не меншу цікавість викликає стан економіки Сполучених Штатів Америки, які по праву вважаються найбільш розвиненою державою, що має тісні зв’язки з іншими провідними країнами та фактично визначає напрями розвитку світової економіки. Так, за більшістю оцінок, однією з головних причин світової фінансово-економічної кризи у 2008 році стали проблеми боргів в США, які, по суті, і спричинили так званий «ефект доміно» щодо всієї світової фінансово-економічної системи. Це згодом мало низку воєнно-політичних наслідків глобального характеру, основні з яких — зміна балансу сил у світі, а також посилення нестабільності на світовому та регіональному рівнях.

Насамперед, зменшилась роль США, як світового лідера, та послабився ЄС, що вважався провідною міжнародною організацією. Завдяки цьому зміцніли позиції країн групи БРІКС, яким притаманна позитивна динаміка розвитку. Негативні наслідки світової фінансово-економічної кризи стали своєрідним каталізатором «арабської весни» в країнах Північної Африки та Близького Сходу, території яких швидко охопили соціальні заворушення та збройні конфлікти.

Позитивне значення для економічного розвитку США має започаткування переговорного процесу щодо створення зони вільної торгівлі між Сполученими Штатами та Європейським Союзом. Перший раунд переговорів пройшов у Вашингтоні під егідою Офісу Торгівельного представника США. Відповідну угоду з даного питання передбачається укласти за 1,5–2 роки. На погляд експертів, ліквідація ввізних мит між Сполученими Штатами Америки та Європейським Союзом, а також уніфікація правил експорту та імпорту основних видів товарів і послуг (автомобілів, ліків, медичного обладнання, сільськогосподарської продукції, транспортних перевезень тощо) сприятиме зростанню ВВП США на 0,4 % та ВВП ЄС — на 0,5 %, що становитиме приблизно 116 млрд. дол. США за рік. Крім того, це дасть змогу створити близько 2 млн. робочих місць.

Адміністрація Сполучених Штатів Америки активізувала також переговори щодо укладання угоди про Тихоокеанське партнерство за участю країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР), в тому числі США, Японії, Австралії, Брунею, Чилі, Малайзії, Нової Зеландії, Перу, Сінгапуру, В’єтнаму, Канади та Мексики. Підписання цієї угоди сприятиме створенню зони вільної торгівлі в АТР за рахунок зниження митних бар’єрів, а також узгодженню законодавств країн-учасниць щодо торгівлі.

Важливим досягненням США стало також виведення на новий рівень стратегічного партнерства з КНР. Це стало можливим після зустрічі Президента Сполучених Штатів Америки Б. Обами з Головою КНР, Генеральним секретарем ЦК Комуністичної партії КНР Сі Цзіньпіном у Вашингтоні. Зокрема, передбачається покращити координацію макроекономічної політики США та КНР, що позитивно позначиться на розвиткові національних економік обох країн та сприятиме сталому і збалансованому економічному зростанню АТР та світу загалом.

Продовженням зазначеного процесу став п’ятий раунд переговорів між США та Китаєм в рамках Стратегічного та економічного діалогу двох країн. За підсумками зустрічі сторони домовились розпочати переговори про підписання угоди щодо взаємних інвестицій в усіх напрямах економічної галузі.

В цілому все це створює сприятливі умови для усунення тенденції послаблення США як провідного центру сили у світі. Наприклад, економічне зміцнення надає Сполученим Штатам Америки відповідні можливості для відновлення своїх воєнно-політичних позицій. Про це свідчить активізація політики США в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, а також інтенсифікація заходів оперативної та бойової підготовки американських збройних сил, які скорочувалися через зменшення військових видатків. Зокрема, виділення оборонному відомству США додаткових майже 300 млн. дол. в повній мірі відновило інтенсивність польотів американської бойової авіації.

Покращення стану справ у американській економіці позитивно позначається також і на економічному розвитку партнерів США, що розширює можливості торгівельно-економічної співпраці сторін. Так, з початку цього року спостерігається поступове покращення економіки Європейського Союзу, який вважається основним партнером США. А це зміцнює економіку ЄС, сприяє врегулюванню внутрішніх проблем організації, а також успішній реалізації основних програм Європейського Союзу, в т. ч. «Східного партнерства», у якому бере участь Україна.