Колоніальний період

У 1516 році експедиція іспанського мореплавця Хуана Діаса де Соліса висадилася на берегах Ла-Плати, однак під час експедиції був вбитий її капітан та кілька матросів, і експедиція була змушена повернутися додому. Чотирма роками пізніше Фернан Магеллан піднявся по Ла-Платі в пошуках судноплавного шляху, що з'єднує Атлантичний і Тихий океани. Впевнений у тому, що іншого шляху немає, Магеллан продовжував плавання у південному напрямку і провів зиму на берегах Патагонії. Тут відбулась друга зустріч з індіанцями (мапуче або теуелче), яких Магеллан назвав патагонцями. Звідси і походить назва регіону, який знаходиться на крайньому півдні Аргентини. Пізніше Магеллан відкрив протоку, яка носить його ім'я і з'єднує Атлантичний океан з Тихим.

Через вісім років, у 1535 році, Педро де Мендоса, перебуваючи в експедиції, яка мала велику кількість коней і провізії, заснував форт Санта-Марія-дель-Буен-Айре — столицю сучасної Аргентини. Тубільні племена перешкоджали діяльності Мендоси, тому він залишив форт і повернувся на батьківщину. Однак він організував відправку нечисленної експедиції під керівництвом Хуана де Айоласа уздовж ріки Парана. Айолас передав керівництво експедицією Домінґо Мартінесу де Ірала, а сам відправився в Перу.

Відомо, що в 1537 році Ірала і його люди заснували місто Асунсьйон (столицю сучасного Парагваю), а тубільні племена цієї території виявили меншу ворожість. Іспанці не робили наступних спроб організувати експедиції для колонізації території, яка нині є Аргентиною. Тільки в 1573 році з Асунсьйона у південному напрямку було направлено групу, яка укріпилася в районі, де зараз розташоване місто Санта-Фе. Через сім років, 11 червня 1580 року Хуан де Ґарай відновив місто Санта-Марія-дель-Буен-Айре. Однак нова колонія почала діяти лише за його наступника Ернандо Аріаса Сааведри (1592—1614).