Партійні системи. Особливості партійної системи в Україні

Політичне утворення з політичних партій різних типів, що мають стійкі зв’язки і взаємовідносини між собою з приводу державної влади називається партійною системою. Цікавою типологією партійних систем є запропонована Є.Вятром та Дж.Сарторі, яка розрізняє сім типів: однопартійну; з партією-гегемоном; з домінуючою партією; двопартійну; поміркованого плюралізму; поляризованого плюралізму; атомізовану. В основу цієї типології покладено ідеологічну ознаку: однопартійна система є моноідеологічною, а атомізована – ідейно різнорідною. Між цими полюсами розташовуються партії залежно від ступеня ідеологічного плюралізму.

В сучасній політології найчастіше розрізняються використовують поділ на три типи партійних систем: однопартійна, двопартійна (біпартизм), багатопартійна. Однопартійна характеризується існуванням однієї легальної партії (Китай, Куба). Така система наділяє партію державними функціями, провокує розвиток диктатури і можливість узурпації влади, проблеми оновлення еліти, порушенню прав людини. Позитивними рисами однопартійності є здатність до мобілізації виробничих і людських ресурсів, відсутність хаосу і дисципліна керівництва. Різновидами однопартійної системи є системи з партією-гегемоном або з домінуючою партією.

Двопартійною вважається система в якій політику визначають дві основні партії. Європейським прикладом двопартійності є взаємодія Консервативної і Лейбориської партії Великої Британії. Двопартійність сприяє стабільності і керованості політичного розвитку. Партія, яка перемагає, на парламентських виборах, отримує право формувати уряд і виробляти суспільно-політичний курс країни. В такій системі виборче законодавство, унеможливлює вплив інших політичних сил.

До багатопартійних партійних систем відносяться ті, які мають більше двох впливових партій. Найпоширенішій з них – система обмеженого (поміркованого) і поляризованого плюралізму. Перша, потребує умов за яких жодна партія не може самостійно знаходитись при владі. Здійснення повноважень можливе за умов формування коаліцій серед близьких споріднених партій. Дж.Сарторі вважав систему «обмеженого плюралізму» найдосконалішою. Вона спрямована на співпрацю, солідарність та демократичність і не має позасистемних партій (Німеччина, Бельгія, Франція).