Збудником борошнистої роси огірків, динь і кавунів є два сумчастих гриба — Erysiphe cichoracearum f. сисиrbіtасеаrum і Sphaerotheca fuliginea f. cиcиmidis порядку Erysiphales

При ураженні Е. cichoracearum f. cucurbitacearum наліт білий, значний, більше з верхнього боку листка. Плодові тіла — клейстокарпії утворюються рідко. Гриб більше поширюється в північних районах, значно менше — в південних.

Рослини, уражені грибом Sph. fuliginea f. cucumidis, мають рожево-сірий наліт, переважно з нижнього боку листків. Клейстокарпії утворюються частіше. Цей гриб зустрічається більше в південних районах, ніж у північних.

Обидва гриби на грибниці утворюють рясне конідіальне спороношення. Конідії розміщуються у вигляді ланцюжка на коротких конідієносцях. У центральних районах часто одна рослина може уражуватись обома грибами.

Під час вегетації рослин збудники борошнистої роси поширюються конідіями. Первинне весняне зараження рослин відбувається від сумкоспор, які дозрівають в клейстокарпіях на опалих листках навесні.

Оптимальною температурою для проростання конідій і сумкоспор є 25—27°. До вологи гриби не вимогливі, можуть проростати і заражати рослини при 20%-ній відносній вологості, хоч найбільш сприятливою для них є вологість 80 —90%. Цим і пояснюється значний розвиток хвороби в місцях теплиці, які погано провітрюються і де застоюється волога.

Інкубаційний період розвитку борошнистої роси 5—7 днів. За один тільки місяць гриби можуть дати 4—5 поколінь конідіального спороношення.

Первинними джерелами інфекції є уражені рештки рослин, а під час вегетації — уражені рослини.

Шкідливість борошнистої роси дуже велика. Внаслідок ураження листків рослини недорозвиваються, утворюють дрібні плоди і невелику кількість. У польових умовах урожай огірків може знизитись від борошнистої роси на 20—ЗО, а в теплицях — більш як на 50—60 процентів.

Заходи боротьби. Видалення і спалювання післязбиральних решток рослин, глибока зяблева оранка.