І соціальна політика, спрямована на IX розвиток

ни,мої структури суспільства становлять соціально-

нІ....... шиї Тому серед основних пріоритетів, напрямків со-

11 пі п одне і основних місць належить соціальній полі-н.ніш на розвиток та оптимальне функціонування со­нних іидпосип. Цей напрямок є основним у соціальній і і пін полягає в розвитку соціальної структури суспіль-

¹ І Соціальна стратифікація як багатовимірний, ієрархічно організований простір

і і і іншого здійснення соціальної політики важливо знати

пі..... 11.кого, регулятивного впливу, зокрема процеси со-

г і іуріпації суспільства, складові взаємозумовлених ■ цементами соціальної структури, соціально-класові ніш 11 мні подалі більше вчених у процесі дослідження соціаль­ні і усішп.ства віддають перевагу теорії соціальної стра-ііі ті ні.ш назуються більшість сучасних теорій соціально-

іи ні......... ш ('оціальна стратифікація — це центральна тема

і мінна проблема теорії соціальної політики, оскільки нроці і п соціальної структурованості суспільства, соціаль­ними і руїннії іч людей, їх поділу на класи (класова система — це п мій і і ратифікації). іншії ими теорії соціальної стратифікації є М. Вебер і П. Со-і и і шшо розробляли Р. Дарендорф, К. Девіс, Р. Коллінз, і і і і І Іарсопс. Представники теорії стратифікації вважають,

........... нас" у сучасних умовах уже не спрацьовує і має бути

п і поняття "страта" (від лат. аігаїит — шар) чи "соціальна

і і ішцепція соціально-класових відносин — на теорію со-

іріп мфікації. У сучасній західній соціології основні мето-

"і її. а пі теорії соціальної стратифікг^тії грунтуються на по-

стулаті соціальної нерівності людей, що виявляється в нерівносі соціальних статусів і ролей, а отже, у нерівності доходів і можливоо тей, прав і обов'язків, привілеїв і нагород тощо.

Згідно з теорією соціальної стратифікації соціальні групи різнята

ся становищем у системі соціальної нерівності певного суспільства!

становищем соціальних груп у системі володіння владою; рівнем да|

ходів; престижем особистості чи соціальної групи, її соціальним ста

тусом; рівнем освіти. Більшість представників теорії соціальної стра|

тифікації виходять з того, що соціальне розшарування індивідів |

системі соціальних статусів відбувається на основі таких критерії!

соціальної нерівності: різних доходів; престижу професії; доступу д|

влади; рівня освіти. Отже, основними критеріями соціальної стратя

фікації є рівень доходів, престиж професії, доступ до влади, обсяі

влади і рівень освіти. Стратифікаційний характер відносин між

людьми, розвитку суспільства загалом, на думку представників зазі

наченої теорії, дає змогу підтримувати його розвиток у впорядкова-^

ному стані й тим самим відтворювати соціодинаміку, цілісність сої

ціуму як системи.

Серед різноманітних концепцій, теорій соціальної стратифікації їх представники обґрунтовують пріоритетність тих чи інших її по] казників.

П. Сорокін виходячи з того, що стратифікація може бути трьох! видів — економічна, політична та професійна, виокремлює такі по^ казники стратифікаційного поділу суспільства, як рівень прибутку, вплив на поведінку членів суспільства, місце в системі статусних ро­лей, наявність знань, умінь, навичок та інтуїції, що відповідно оці­нюються та винагороджуються суспільством.

М. Вебер вважає, що критерії стратифікації пов'язані відносина­ми власності, а також із соціальним престижем, який зумовлений ус-| падкованим чи набутим статусом, приналежністю до певних влад­них структур, політичних партій тощо.

Т. Парсонс стверджує, що в основі стратифікаційних процесів ле­жать ціннісні орієнтації людей. При цьому він виокремлює три ос­новні групи диференційних ознак соціальної стратифікації: вроджені й приписані характеристики індивідів (походження, етнічна і расова приналежність, родинні та статеві зв'язки, вікові особливості, осо­бисті якості та здібності тощо); ознаки, пов'язані з набутим соціаль­ним статусом і статусно-рольовими функціями, які людина виконує в суспільстві (ті чи інші види професійної діяльності індивіда, рівень знань, освіти тощо); ознаки, пов'язані з володінням сукупністю ма-

■ііііпч и..... >стей (гроші, власність, можливість ду-

і 1111 > і п пилину па інших, можливість управляти, ко-

............ І

ції соціолог А. Барбер поклав в основу стратифі-"I... 1111 і. и і показники, як престиж, професія, влада, мо-I і чі ' мі.і їство; знання чи освіта; становище родичів; і іін и. релігійна чи ритуальна чистота.

и........ сі.кип соціолог Р. Дарендорф виходить з того,

..... ирши'і і ні | югьби між індивідами і соціальними гру-

.... І>.і,к.іс авторитет. Саме він, на думку соціолога,

шиї.і і ті па управлінців-власників і управлінців-не-■ ні і. и.Н ноні стратифікаційних процесів.

і і............ іншої' Л. Турен вважає, що стратифікація в сус-

■..........і і п.і основі доступу до інформації. Вищістатусні

...... юі міні соціуму займають індивіди, які найповні-

і Інформацією, бо мають найбільший доступ до неї. "■ і і і ' оііюііоі н К. Девіс і У. Мур у своїй концепції со-і і!• і міфи.ти (у західній соціології вона вважається досить

........ оруючп роль влади в досліджуваних суспільних

нон,, що стратифікація в суспільстві базується на

..... і минущості певного статусу, вимогах до виконання

і іі.ннпх функцій і зумовлюється труднощами заповнення

ін усу, необхідного для суспільства в конкретний час.

н н п ' оціальпої стратифікації, що прийняті в захід-

II іінііиідомішою є модель американського соціолога

і •• п і і уюч 11 соціально-стратифікаційні процеси, він та

і і гку орієнтувалися на просту триланцюгову систе-

і подіну суспільства на класи: вищий, середній і нижчий.

............. п ипсповку, що в кожному з укрупнених класів

.......... ні.11 п проміжні класи. У результаті модель У. Уотсо-

' і н ні о іпігляду:

ііііш'і к кіс — представники впливових і багатих ди-N1 і пои, піннім ресурси влади, багатство і престиж у масш-

І ПНІ

Ні, ч, чий тіщш'і клас — банкіри, відомі політики, власники вели-

п мі вищих статусів під час конкурентної боротьби

II рі іііомшйтшім якостям.

іішіцні, р/цчінІЛ клас — бізнесмени, які досягли успіху, наймані

■п фірм, відомі юристи, лікарі, видатні спортсмени, науко-

|И ' Прі " її ні пік и цього класу вважаються багатством нації.

4. Ниоісчий середній клас — наймані працівники: інженери, середи й дріоні чиновники, викладачі, наукові працівники, керівники під розділів на підприємствах, висококваліфіковані робітники. Нині цеі клас у розвинених західних країнах найчисленніший.

5. Вищий нижчий клас — наймані робітники, які створюють до> даткову вартість у суспільстві. Цей клас у багатьох відношеннях за< лежить від вищих класів щодо отримання засобів до існування, пос­тійно бореться за поліпшення умов життя.

6. Нижчий нижчий клас — бідні, безробітні, бездомні, іноземні робітники та інші представники маргінальних груп населення.

У такому вигляді модель У. Уотсона здебільшого може бути ви­користана для вивчення соціальних класів у країнах Східної Європи, зокрема в Україні та Росії. Так, у дослідженнях Н. Римашевської, стратифікаційна модель якої нагадує модель У. Уотсона, соціально-класова структура українського суспільства має такий вигляд:

1. "Загальноукраїнські елітні групи", які мають власність у таких!
розмірах, що їх можна порівняти з найбільшими західними статками!
й засобами владного впливу на загальнонаціональному рівні.

2. "Регіональні і корпоративні еліти", які мають великі за укра-]
їнськими масштабами статки і вплив на рівні регіонів і секторів еко­
номіки.

3. Український "верхній середній клас", який має власність і до-і ходи, що забезпечують західні стандарти споживання, домагається! підвищення свого соціального статусу, орієнтується на практику і етичні норми господарських відносин, що склалися.

4. Український "динамічній середній клас", який має доходи, що І забезпечують задоволення середньоукраїнських і вищих стандартів споживання, значні соціальні домагання та мотивацію, характери-1 зується соціальною активністю і орієнтується на легальні способи її прояву.

5. "Аутсайдери", для яких характерні низька адаптація і соціаль­на активність, вони мають невеликі доходи і орієнтуються на ле­гальні способи їх отримання.

6. "Маргінали", для яких характерні низька адаптація і асоці­альні та. антисоціальні установки соціально-економічної діяльності.

7. "К'риміналітет", для представників якого характерні висока со­ціальна активність і адаптація, але при цьому вони діють цілком ра­ціонально всупереч легальним нормам господарської діяльності.

Отже, страта — це соціальна верства людей, які мають схожі І об'єктивні показники за чотирма основними шкалами (вимірами) І

І " піп похід, влада, освіта і престиж. Соціальна стратифіка-

................ укуппість розміщених у верхньому порядку соціальних

' її ції і" ми багатих, заможних та бідних, і водночас це процес, І ні оі іншу якої становить природна та соціальна нерівність

п ПІ..ІІШ н виокремлюють чотири основних історичних типи

...... гратифікації — рабство, касти, стани і класи. Перші три

н і ні і 1(11)1 іл критого суспільства, останній — для відкритого.