Соціальна політика як чинник розвитку суспільних і соціальних відносин

Цей блок містить такі основні напрямки соціальної політики:

• формування і розвиток соціально-ринкових відносин, соціаль­но орієнтованого господарства, за яких економічна свобода ринку сприятиме посиленню соціальної безпеки людини й суспільства, соціальної захищеності особистості, її незалежності від держави;

• розвиток соціально-класових відносин на основі становлення різноманітних елементів нової соціально-класової структури сус­пільства і формування потужного середнього класу як чинника со­ціально-політичної та економічної стабільності суспільства, створен­ня умов для функціонування динамічних процесів соціальної мобіль­ності;

• розвиток етнонаціональних відносин на основі зваженої етно-національної політики, основна мета якої полягає в забезпеченні умов вільного розвитку народів України, дотриманні конституцій­них прав, свобод та рівності громадян України всіх національностей

Пері і іиконом, участі їх в усіх сферах життя суспільства, оптималь­ному врахуванні інтересів, створенні сприятливих умов для розвит-■ мої національності, у всебічному розвитку української мови, ііюііеііиі мовних потреб національних меншин, поєднанні етно-" іціоішльїіого і загальнолюдського, етичного і соціального в націо-п ічі.ііиму;

• розвиток сімейно-шлюбних відносин, спрямованих на зміцнен-
'ні,пм,них, духовних, моральних, матеріальних підвалин сім'ї,

I і і інше виконання нею своєї репродуктивної, виховної, економіч-

і шпальної функції, розв'язання суперечностей, що виникли між

ні пі державою й суспільством; переорієнтація соціальної полі-

і і ні сім'ю, забезпечення прав і соціальних гарантій, що надають-

П.М.

• розпиток територіально-поселенських відносин, регулювання ■ "имііміо-просторових форм організації суспільства (насамперед ріПСі пі пня), соціально-культурними процесами урбанізації, а також ми рнціііними процесами, дотримання необхідних пропорцій для і ■ іширеного відтворення частки міського й сільського населення;

• розпиток соціально-демографічних відносин на основі здійс-и' пня мктивної демографічної політики, основними завданнями якої ' і п>с піечення розвитку народонаселення, зниження смертності в

' і вікових групах населення, особливо населення працездатного подолання негативної тенденції зниження чисельності населен­ий, шднищення тривалості життя, забезпечення розширеного відтво-I" ппи населення;

• розвиток соціально-трудових відносин і насамперед ринку пра­
ні її чнйнятості населення з метою підвищення ефективності викори-
іч трудового потенціалу, забезпечення продуктивної зайнятос-

II іииження рівня прихованого безробіття, створення нових і ефек-
ГИВНЄ иикористання наявних робочих місць, здійснення політики

• іинпої підтримки самозайнятості населення, підвищення його
і' ри і оріальної мобільності з метою перерозподілу робочої сили між

і" і пінами;

• регулювання міграційними процесами з метою захисту націо-
жіпі.пого ринку праці та інтересів громадян України, які працюють
■ мі межами, сприяння процесу репатріації (повернення) депортова­
них з України, вихідців з України та їхніх нащадків (з території Ук­
раїни за національною ознакою), захист інтересів і прав українських
прицініїиків-мігрантів, збереження трудового та інтелектуального

потенціалу держави, упорядкування зовнішньої трудової міграції громадян України;

• здійснення захисту трудових прав громадян (що є важливою складовою соціально-трудових відносин) насамперед на безпечні й здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної за­коном, законодавче врегулювання системи державного нагляду й контролю за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про працю;

• реалізація соціальної політики в галузі охорони праці як важ­ливого елемента соціально-трудових відносин, основними завдання­ми якої є створення безпечних умов праці на виробництві, зокрема безпечних робочих місць, суттєве зниження рівня робочого травма­тизму та професійних захворювань, поліпшення стану гігієни праці та виробничого середовища, забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту;

• розвиток відносин соціального партнерства з метою утвер­дження в суспільстві соціальної злагоди, громадянського миру й демократії, збалансування інтересів різних класів, соціальних груп, верств населення, урегулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин у сфері праці й зайнятості, удосконалення співробітництва та взаємодії представницьких органів, сторін со­ціально-трудових відносин, підвищення ролі держави як гаранта соціального партнерства.

1.6.3. Соціальна політика, спрямована на формування соціальної безпеки людини і суспільства*

До зазначеного блоку входять такі напрямки соціальної полі­тики:

• створення умов для підвищення соціально-економічної актив­ності населення, застосування сучасних мотиваційних і стимулю­ючих механізмів високопродуктивної праці (зокрема таких, як участь працюючих у розподілі прибутків, акціонуванні підприємств, визначення розмірів заробітної плати через оцінку особистого вне­ску та ділових якостей працівників);

* При характеристиці цього блоку напрямків соціальної політики використані такі джерела: Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 році / Послання Президента України до Верховної Ради України. — К., 2001; Про внутрішнє і зовнішнє становіище України у 2001 році / Послання Президента України до Верховної Ради Україии. — К., 2002; Кучма Л. Д. Націю звеличують великі цілі і діла. — К., 2000.

іорепня умов для забезпечення достатнього життєвого рівня

...... подими па основі здійснення зваженої активної політики до-

Н.... сі 11 ія їх диференціації, запобігання бідності, обмеження

І.П і ного розшарування населення за рівнем доходів, стимулю-

II і формування стабільного платоспроможного попиту населен-

ііііііі соціального самозахисту, самоствердження кожним

чи..... сом власного добробуту, мікросхеми світового соціального

- і \ відповідно до власного трудового внеску й міри соціально-

ічної активності. Активна політика доходів має передбачати

і ііпої диспропорцій, що утворилися (надмірне майнове розша-

іііііи населення), і здійснюватися не штучним обмеженням верх-

и ріння доходів, а навпаки, шляхом їх легалізації та виведення

і ти, розширення прошарку людей, які користуються приватною

ції і ні, отримуючи від цього доходи. Одним з принципових пріо-

іііі соціальної політики мають стати стимулювання населення

Придбання приватної власності та її ефективний захист;

• упровадження гнучкої, динамічної системи оплати праці на ос-
і при зупинення падіння вартості робочої сили і забезпечення її

і" і-купального зростання, глибокої структурної реформи заро-">і плати, її випереджувального зростання, формування її нової її ні, збільшення її частки у структурі суспільного доходу як ос-""і " джерела підвищення добробуту громадян, що грунтується п і ти і'кііі ціні робочої сили, наближення мінімальної заробітної 11 и до межі малозабезпеченості, підвищення рівня мінімальної за-■ гної плати, посилення впливу тарифної системи при визначенні

■ іробітпої плати. Важливим у цьому аспекті є також удосконалення

йНІїмів визначення мінімальної заробітної плати (основу якої "•пні її. прожитковий мінімум), перехід на новий соціальний стан-і 11 > і регульовану мінімальну погодинну заробітну плату, поси-III НИМ державного впливу на нормування праці, зменшення податко­вії о навантаження як на фонд оплати праці, так і на доходи грома-ичн, реалізація державних гарантій щодо індексації заробітної

■ ін.і і и. яка підтримуватиме її стабільний реальний рівень, визначен­
ії и розмірів заробітної плати шляхом оцінювання особистого внеску

■ і іпіочих якостей працівників;

• формування динамічної, гнучкої системи соціального захисту,
передбачає кілька типів соціальних заходів на основі розширен­
ії і и поглиблення соціально-економічної бази, суспільного поля со­
мині.мої безпеки людини, посилення соціальної захищеності особи,

активного реформування існуючої системи соціального захисту й насамперед тих її складових, що ставлять трудівника в абсолютну соціальну залежність від держави;

• розробка і впровадження у практику нової моделі соціального страхування за всіма видами загальнообов'язкового державного) соціального страхування (пенсійного, медичного, у зв'язку з тимча-! совою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народ­женням і похованням, на випадок безробіття, а також від нещасно­го випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності) на основі поєднання інтересів застрахованих громадян на засадах справедливого розподілу фінан-| сового тягаря між ними, запровадження системи управління кошта-' ми загальнообов'язкового державного соціального страхування,! перетворення системи соціального страхування з компонента податкової, розподільчої системи, яка виконує невластиві їй функції соціальної допомоги, що здійснюються державою і профспілками, у надійний засіб мікро- та макроекономічного і соціального регулю­вання;

• реформування системи пенсійного забезпечення з метою за­кріплення в межах національної системи пенсійного забезпечення населення кількох самостійних систем на основі як обов'язкового, так і добровільного страхування, зокрема державної системи з обо­в'язковим пенсійним страхуванням і недержавної, що функціонує на засадах добровільного страхування, тобто впровадження трирівне-вої системи пенсійного забезпечення:

- удосконалення солідарної системи пенсійних виплат (пенсії з поточних надходжень);

- закріплення системи накопичувальних індивідуальних пенсій­них рахунків;

- запровадження системи недержавного пенсійного страхування, яка забезпечуватиме виплату додаткової пенсії за рахунок добро­вільних пенсійних внесків громадян;

• реформування системи соціальної допомоги, розвиток адрес­ної допомоги на основі:

- підвищення обгрунтованості соціальної допомоги щодо її ад­ресної спрямованості;

- поглиблення адресної соціальної підтримки малозабезпечених верств населення, насамперед непрацездатних; 44

ІІМІНИ системи пільг окремих категорій населення на адресну ниу цомомогу;

і її • інитку мережі установ, що подають соціальну допомогу (на-і і і гриторіальних центрів соціального обслуговування, бу-Іи мін ветеранів війни та праці);

ро іробки єдиних принципів, критеріїв у поданні різних видів ілміої допомоги;

Поглиблення всебічного вивчення цілісного уявлення про бід-

(ї и ритерії та виміри з урахуванням світового досвіду;

ро інитку системи життєзабезпечення і соціального обслугову-

іін имшлідін, ветеранів війни і праці, створення умов для соціаль-

г (оиої реабілітації інвалідів, повернення їх до повноцінного

• ідійснення соціальної підтримки сім'ї, жінок, дітей, молоді на
і" и мінних форм підтримки сім'ї (додаткове навчання, переква-

ІІфІї іміі працівників), надання комплексної підтримки малозабез-

Іінм сім'ям, дотримання на практиці принципу рівності жінок і

"її пі н усіх сферах суспільного життя, створення гнучкого меха-

I, роботи з дітьми, упровадження системи соціальної роботи з

іддю і а дітьми;

• і ти нення соціального захисту громадян, які постраждали вна-
Чорнобильської катастрофи, шляхом створення належних

> їхнього життєзабезпечення, надійної системи державних, со­ні і іг.ци\ гарантій для всіх категорій постраждалих осіб;

• і іііорепия умов розвитку меценацтва, благодійницької діяль-
іі і неприбуткової, некомерційної діяльності організацій і окре-

і)і н і) як важливого засобу інвестування соціальної сфери (зокре-

І'їн.пп унапіія об'єктів інфраструктури і малозабезпечених), пере-

Iйореиии благодійництва окремих осіб у політику держави, від

мих акцій до системи (сприяння благодійництву передбачає

...... плення законів України "Про благодійність і благодійну

іЬНІї 11." і "Про оподаткування прибутку підприємств");

• і пибока структурна реформа державної житлової політики на
їй і творення умов для розширення, стимулювання й децентралі-

II киї нового будівництва в різноманітних формах за рахунок

р| іних цжерел фінансування, ринку будівельних послуг, зміни струк-

ри -мі і нового фонду, стратегії будівництва, перехід на самоокуп-

п. ■ і и.і і у за користування житлом і комунальними послугами та

адресні субсидії цих витрат окремим категоріям громадян, створені ня сприятливого житлового середовища;

• реформування системи охорони здоров'я населення з метою за* безпечення доступності медичної та медико-санітарної допомоги санітарно-епідеміологічного добробуту населення, здійснення моні| торингу стану здоров'я населення, поєднання (збереження основнщ позицій) державної системи охорони здоров'я і створення ринку меі дичних послуг, упровадження страхової медицини;

• захист громадян як споживачів з метою здійснення постійного та ефективного державного контролю за дотриманням законодав-і ства про захист прав споживачів, посилення контролю за додержань ням вимог нормативно-правових актів, що регулюють відносини між громадянами як споживачами і суб'єктами господарювання^ підвищення ефективності контролю за якістю товарів народного споживання, особливо продовольчих, формування та вдосконалення, системи державної політики щодо захисту прав споживачів.