Комплексність соціальної політики

ішекі ііістіі соціальної політики полягає у взаємопов'язаності
іфимоїшпої, багатогранної діяльності всіх її суб'єктів, струк-
I ріпнім націленої на розвиток соціального буття, соціальної сфе­
ри И|...... і мою відтворення.

ішісксііість соціальної політики спричинена необхідністю тіс-

.......... і нн мочн'язку, узгодженої спільної діяльності багатьох само-

ІНП і уб'гктів, які здійснюють її, організованих систем, кожна з
киракі еризується властивими лише їй способами цілеспрямова-
............... її і» у на соціальний розвиток. Комплексний підхід зумовле­
ної рсбою об'єднання зусиль різних суб'єктів соціальної політи-
мегі >іі і підтримки належних пропорцій між різними компонента-
ібами системи, узгодження дій різних органів, організацій,
їх осіб, які освоюють соціальне буття. Важливе завдання
■ и пай ного підходу до реалізації соціальної політики полягає в уз-
іМ' пні діяльності кожного суб'єкта соціальної політики, визна-
і ПНІ його завдань, концентрації уваги на кардинальних проблемах
і" і ти і ку соціального буття для його оптимального функціонування.
Комплексність соціальної політики передбачає виявлення особ-
іі и ми н-іі і спрямованості різних форм, методів, засобів впливу, які
її' тонуються у процесі здійснення соціальної політики, наповнен­
им і\ новим, адекватним до сучасних умов суспільного життя зміс­
тім, максимальне виявлення внутрішніх резервів кожного з них, по-
«пікшій тих чи інших сторін, моментів, які б уможливили їх опти-
міііп.ііу реалізацію у процесі соціального розвитку. Комплексність у
■ "іііііиі.пій політиці потребує об'єднання зусиль державних, гро­
мадських організацій, політичних партій, громадсько-політичних
формувань, господарських органів, колективів та інших суб'єктів з
II ГОЮ формування такої системи соціальних цінностей суспільства,
Особистості, які якнайповніше впливатимуть на становлення й зба-
ГІЧСННЯ соціального потенціалу, соціальної активності людей. Не­
обхідність комплексності в соціальній політиці зумовлюється й тим,
ЩО різні організації, установи, які здійснюють таку політику, мають
ПвВНу структуру, перебувають у різному підпорядкуванні, обстою-
ю п. власні інтереси, розв'язують самостійні завдання, використову­
ють різні специфічні для кожної з них методи, форми, засоби впливу
па соціальний розвиток.

Комплексність соціальної політики передбачає створення умов пня альтернативної, вільної діяльності елементів її системи. Однак

що ширша внутрішня самостійність кожного суб'єкта такої системи, їх ланок, то більшою стає потреба узгодження взаємодії з іншими елементами системи. Важливою умовою забезпечення комплексності в соціальній політиці є узгодження дій усіх суб'єктів цього процесу, яке передбачає створення кожним з них відповідно до своїх можли­востей умов для утвердження дедалі більшої різноманітності варі­антів реалізації соціального потенціалу кожною людиною, соціаль­ною спільністю, що виключає будь-які форми адміністративного ре­гулювання їхньої діяльності, передбачає створення передумов для переходу від нормативної (часто пов'язаної із соціальним відчужен­ням людини від суспільства, від сфери соціального буття) регуляції життя особистості до ціннісної на основі самореалізації життєздат­ного мотиваційного механізму соціального потенціалу.

Комплексність соціальної політики передбачає також виявлення особливостей соціальних властивостей тих чи інших суспільних про­цесів, соціальних взаємозв'язків, що зумовлюють розвиток і функ­ціонування соціального буття, реалізацію соціальних потреб люди­ни. Комплексність соціальної політики означає її багатогранність, цілісність, що грунтується на діалектичній єдності процесів соціаль­ної самоорганізації й цілеспрямованої діяльності з організації соціального життя, освоєнню соціального простору. Цей принцип соціальної політики означає свідому впорядковуючу діяльність соціальних суб'єктів, спрямовану на гармонійну взаємодію основних соціальних інтересів соціальних спільностей, соціальних класів і груп, окремих людей. Нарешті, комплексність соціальної політики означає, що вона має здійснюватися на основі не епізодичних роз­різнених рішень, безсистемних заходів, а збалансованої, зваженої багаторівневої та цілісної системи цілеспрямованої діяльності сус­пільних суб'єктів, спрямованої на розвиток і збагачення соціально­го буття, соціальної сфери, задоволення соціальних потреб та інте­ресів людини протягом її життя.