IV. Клініко-патологоанатомічний епікриз

Це «продукт» відповідного аналізу і синтезу виявлених у померлого змін та уявлень лікаря, що виконує розтин, про патогенетичні особливості діагностичного випадку, а також про причину і механізм смерті.

У клініко-патологоанатомічному епікризі мають бути висвітлені причини і механізми розвитку хвороби та її виходу з урахуванням фона, на якому вони виникли і призвели до смерті, тобто патогенез конкретного спостереження.

Отже, у цій частині протоколу розтину мають бути вказані:

– етіологія патологічного процесу, причини й умови розвитку хвороби;

– лікувально-діагностичні процедури та, імовірно, спричинені ними захворювання і танатогенез;

– результати співставлення клінічних й патологоанатомічних даних, причини розбіжностей діагнозів (якщо такі були), своєчасність діагностики і госпіталізації, вплив останніх на перебіг хвороби.

Клініко-патологоанатомічний епікриз має розкрити причину розбіжності(ей) клінічного і патологоанатомічного діагнозів, пояснюючи, чим вона була зумовлена:

– складністю хвороби, нечіткістю симптомів;

– короткотерміновістю перебування хворого у стаціонарі;

– неуважністю або недосвідченістю лікаря, що лікував хворого;

– помилковим висновком консультанта, неправильним трактуванням даних досліджень.