II. Дані розтину

Класична форма оформлення протоколу патологоанатомічного дослідження трупа містить дані зовнішнього гляду та опис органів і систем з їх змінами у наступному порядку:

– шкіра, підшкірна клітковина, у жінок – молочні залози;

– порожнина черепа: нервова система – головний мозок, його оболонки; спинний мозок, периферичні нерви, симпатична нервова система (за клінічними показаннями); органи чуття – глазне яблуко, зорові нерви, зовнішнє, среднє, внутрішнє вухо;

– розташування внутрішніх органів (шиї, грудної й черевної порожнин),висота діафрагми;

– органи дихання: порожнини носа, придаткові пазухи, гортань, трахея, легені, плевра;

– органи кровообігу: серце, магістральні та периферичні судини;

– органи травлення: порожнина рота, зів, мигдалики піднебіння, глотка, стравохід, шлунок, кишківник, підшлункова залоза, печінка, жовчні протоки, жовчний міхур, за показаннями – слинні залози;

– сечові органи: нирки, сечоводи, сечовий міхур, за клінічнихми показаннями – сечовипускальний канал;

– статеві органи: у чоловіків – предміхурова залоза, яєчка, за показаннями – сім’яні пухирці, сім’явивідні протоки; у жінок – піхва, матка, труби, яєчники, за показаннями – зовнішні статеві органи;

– органи кровотворення: стан кісткового мозку і крові, селезінки, лімфатичних вузлів, за показаннями – лімфатична грудна протока;

– залози внутрішньої секреції: гіпофіз, щитоподібна та навколощитоподібні залози, надниркові залози, зобна залоза, за показаннями – параганглії;

– опорно-руховий апарат: стан м’язів, кісток, суглобів.

Під час розтину відбирають фрагменти органів/тканин для патогістологічних, бактеріологічних, вірусологічних, біохімічних й інших досліджень матеріалів, вилучених з трупа.

Короткий підсумок результатів розтину виражають у патологоанатомічному епікризі, який будують за наступною схемою:

1. Визначення хвороби.

2. Етіологія та умови виникнення хвороби.

3. Патогенез і клініко-патологоанатомічні прояви даного захворювання (відобразити зв’язок основних й ускладнювальних, загальних і місцевих процесів, морфологічних та функціональних змін).

4. Діагноз і диференційний діагноз (метод, на основі якого встановлений діагноз).