Стромально-судиннi вуглеводнi дистрофiї

Цi вуглеводнi дистрофiї спостерiгають при порушеннi спiввiдношення мiж глiкопротеїдами та глiкозамiноглiканами, що входять до складу мiжклiтинної речовини. Порушення обмiну глiкопротеїдiв у мiжклiтиннiй речовинi називають мезенхiмною слизовою дистрофiєю.

При мезенхiмнiй слизовiй дистрофiї вiдбувається вивiльнення хромотропних речовин зi зв'язкiв з бiлками й нагромадження їх у мiжклiтиннiй речовинi сполучної тканини (у тому числi в жировiй, хрящовiй й кiстковiй тканинах). У результатi нагромадження слизеподiбної речовини волокнистi структури, хрящова й остеоїдна субстанцiї ослизнюються, розчиняються, приймають вигляд напiвпрозорих драглистих мас. Гiстологiчно на вiдмiну вiд мукоїдного набухання колагеновi волокна розчиняються й замiщуються слизоподiбною масою, клiтини набувають зiркоподiбної форми.

Причиною мезенхiмної слизової дистрофії, головним чином, є кахексiї будь-якого генезу й дисфункцiя ендокринних залоз (напр., мiкседема при недостатностi щитовидної залози). Ослизнення тканин може спостерiгатися також у сполучнотканинних опухах (фiбромах, хондромах, остеомах, саркомах).

Мезенхiмна слизова дистрофiя може мати зворотнiй характер, але пролангацiя зазначених змiн супроводжується розвитком колiквацiйного некрозу з утворенням порожнин, що заповнюються слизом.

Порушення обмiну глiкозамiноглiканiв лежить в основi великої групи спадкових захворювань людини – мукополiсахаридозiв, виникнення яких, як вважають, пов'язане з недостатнiстю специфiчного чинника, що визначає обмiн глiкозамiноглiканiв.

1.2.2.4. ПОРУШЕННЯ МIНЕРАЛЬНОГО ОБМIНУ (МIНЕРАЛЬНI ДИСТРОФIЇ)

Рiзноманiтнi макро- i мiкроелементи беруть участь у багатьох обмiнних процесах, входять до складу структурних елементiв клiтин та тканин, пiдтримують кислотно-лужну рiвновагу в органiзмi, створюють вiдповiдний осмотичний тиск кровi й тканинної рiдини.

Недостатнiй або надмiрний вмiст в органiзмi тих або iнших мiнеральних речовин призводить до розвитку функцiональних розладiв. Деякi з них проявляються структурними змiнами органiв. Iснують рiзнi методи визначення мiнеральних речовин у тканинах (мiкроспалювання з хiмiчним аналiзом, гiстоспектрографiя, авторадiографiя та iн.). Морфологiчному дослiдженню доступне незначне число мiнеральних речовин, i то тiльки тодi, коли вони звiльнюються вiд зв'язкiв з бiлками й випадають у тканини. Гiстохiмiчними методами можна визначити залiзо, фосфор, кальцiй, мiдь, калiй та iн. Морфологiчнi змiни, що виникають при порушеннi обмiну залiза, значна частина якого зв'язана з гемоглобiном, були розглянутi в роздiлi порушень обмiну гемоглобiногенних пiгментiв. Патологiчна морфологiя хвороб, що зв'язанi з порушенням обмiну деяких макро- i мiкроелементiв буде висвiтлена в спецiальнiй частинi патологiчної анатомії. Тому в цьому роздiлi приводяться данi про морфологiю порушень обмiну кальцiю i порушень мiнерального обмiну, що супроводжуються утворенням каменiв.