Виникнення писемності створило передумови для пере­ходу усної народної творчості до писемної лі- І література

тератури. Одним з найдавніших зразків літера-

тури є «Слово про закон і благодать», написане першим київсь­ким митрополитом Іларіоном близько 1050 р. У ньому підно­ситься значення християнства, яке протиставляється язичниц­тву, високо оцінюється діяльність князя Володимира Великого за те, що зробив Русь відомою в усіх кінцях землі, висловлюєть­ся гордість за неї.

Видатним письменником свого часу був великий князь Во­лодимир Мономах, який написав «Повчання дітям». Цей твір є автобіографією князя й разом з тим викладом його політичних та філософсько-етичних поглядів. Володимир уважав, що князь сам повинен входити у всі галузі управління, не кривдити лю­дей, зберігати мир, єдність Руської держави, зміцнювати вели­кокнязівську владу.

Найчудовішим поетичним твором княжої доби є «Слово о полку Ігоревім» (1185-1187 pp.). У ньому з великою художнь­ою силою викладено історію походу 1185 р. новгород-сіверсько-го князя Ігоря Святославича проти половців, який закінчився поразкою й полоном князя. Головна ідея твору — заклик до єд­ності князів у боротьбі з іноземними ворогами.

Значна частина літератури належить до релігійної. Найбільш відомими є створені в другій половині XI ст. «Житіє Бориса Гліба» та «Житіє Феодосія Печерського».

Визначними пам'ятками оригінальної давньоруської літе­ратури є літописи, тобто історичні твори про події, викладені в хронологічному порядку. У Києві був укладений перший