Історичне значення держави Київська Русь і Галицько-Волинської держави

Давньоруська держава залишила яскравий слід у світовій історії IX—XIII ст. її внесок до середньовічного політичного, економічного, суспільного й культурного життя був надзви­чайно вагомим. Головне значення Давньоруської держави полягає в тому, що вона протягом п 'яти століть історич­ного розвитку українського народу охороняла його від зни­щення і забезпечила розвиток державності, господарства, культури. Утримання держави було великим успіхом і резуль­татом плідних державотворчих зусиль багатьох поколінь. Дав­ньоруська держава створила підвалини для формування трьох східнослов'янських народностей, забезпечувала їхній розвиток та налагодження соціально-економічних, політичних і культур­них взаємовідносин між ними.

Київська держава була найбільшою в Європі. Завдяки роз­ташуванню на перехресті шляхів між Чорним і Балтійським морями, Азією та Європою Давньоруська держава була одним з важливих чинників міжнародної торгівлі. Вона відігравала ва­гому роль у міжнародній політиці. Руські князі укладали мирні й союзні угоди з Візантією, Германською імперією, Польщею, Угорщиною, іншими європейськими країнами, скріплюючи їх династичними шлюбами.

Київська Русь упродовж багатьох років була «непере­можним щитом» Європи, стримуючи нескінченні орди ко­чових племен. Вона дала відсіч численним загарбникам (хо­зарам, половцям, печенігам, арміям Угорщини та Польщі). Об'єднавши територію Галичини й Волині в єдине князівс­тво, Данило Галицький доклав чимало зусиль для його еко­номічного розвитку й політичної стабільності, уміло ма­невруючи між монголо-татарськими ханами, польськими й угорськими правителями, які зазіхали на українські землі. Він зумів зламати боярську опозицію й утворити державу на нових монархічних основах. Галицько-Волинська держава посідала почесне місце серед європейських держав. Ство­рену Данилом державу поважали сусіди, її визнавав Папа Римський. Своїм коронуванням Данило затвердив станови-

Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

ще Галицько-Волинської держави як королівства, як гідної спадкоємиці традицій Київської Русі.

Після її розпаду Галицько-Волинське князівство до сере­дини XIV ст. продовжило існування давньоруської державної організації і фактично було головним політичним центром українських земель. На довгий час вона зберегла Україну від поневолення й асиміляції Польщею, Угорщиною, Золотою Ордою. Відкриваючи західноєвропейській культурі шлях на українські землі, ця державність дала змогу уникнути одно­бічної орієнтації на Візантію, запобігти утвердженню монголь­ських впливів. Вона сприяла акумуляції значних матеріальних і духовнотворчих сил, які забезпечили Україні існування як окремого національного організму в подальший період. Гали­цько-Волинська держава — «перша чисто українська політич­на організація», у періоди своєї найбільшої могутності займала 9/10, а під кінець існування — 3/4 залюднених осілим населен­ням просторів України.

Контрольні запитання

1. Назвіть основні фактори утворення держави у східних слов'ян.

2. Що спільного і відмінного в діяльності київського князя Олега й княгині Ольги?

3. Чому за князювання великого київського князя Володими­ра Святославича зникли племінні назви?

4. Чи можна назвати Київську Русь доби Володимира Вели­кого та Ярослава Мудрого імперією?

5. Чому саме Київ став центром східнослов'янської держави?

6. За що Ярослава Мудрого називали «тестем Європи»?

7. Якими були основні причини феодальної роздробленості Русі?

8. Чи мав процес феодальної роздробленості якісь позитивні аспекти?

9. Чому в період роздробленості Київської Русі найсильнішим на Південно-Західній Русі виявилося Галицько-Волинське князівство?

10. У чому виявлялося монголо-татарське іго на Русі?

ТЕМА 3. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ ПІД ВЛАДОЮ ЛИТВИ ТА ПОЛЬЩІ (XIV-XVI СТ.)

Ключові поняття й терміни: «Литовсько-Руська дер­жава», «сейм», «унія», «шляхта», «пани», «магнатське землеволодіння», «панщина», «кріпацтво», «магдебур­зьке право», «магістрат», «рада», «лава», «війт», «бурго­містр», «цехи», «фільварок», «Дике поле», «козак», «За­порозька Січ», «курінь», «козацька рада», «кіш», «козаць­кі клейноди», «реєстрове козацтво», «низове козацтво».