Монголо-татарська навала на українські землі та її наслідки

У цей час Русь зіткнулася з новим могутнім ворогом — мон­голами. У 1206 р. монгольський хан Темучін, прий-

нявши ім'я Чингісхана, розпочав завойовницькі ^{Монгольськ}

завоюванні

походи, підкоривши Північний Китай, Середню

Азію, Північний Іран. У 1223 р. авангард монголів уперше зуст­рівся в бою з руськими князями на р. Калці. Руські війська не мали єдиного командування, діяли неузгоджено і зазнали ни­щівної поразки.

У 1237-1238 pp. монголо-татари під керівництвом онука Чин­гісхана Батухана (Батия) спустошили Північно-Східну Русь. У 1239 р. вони взяли Чернігів, а 7 грудня 1240 р. — Київ. Із 40 мо­нументальних споруд Києва залишилося (дуже пошкодженими) лише 5, з 9 тис. дворів — 20, а з 50 тис. населення — не більше 2 тис. У деяких районах давнього Києва життя відродилося лише через кілька століть. Київ було відкинуто на кілька віків назад.

Упертий опір загарбникам чинили міста Данилів, Кременець і Холм, які Батию так і не вдалося захопити. Столицю Воли­ні — Володимир-Волинський — завойовники захопили лише після тривалої облоги. Три дні змогло протриматись інше сто­личне місто — Галич. Потім монголи пройшли вогнем і мечем через Галичину й Волинь, розбили польські й угорські війська,

Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

спустошили сербські й болгарські землі. Монголо-татари були ослаблені боротьбою з руськими князями й не змогли дійти до останнього моря», як заповідав їм Чингісхан. До того ж у цей час помер хан ханів Угедей, і Батий повертає військо назад, щоб взяти участь у поділі Монгольської держави. Фактично бороть­ба руських князівств проти монголів урятувала Західну Європу від поневолення. Руські землі потрапили в залежність від но­вої держави — Золотої Орди, заснованої Батиєм, оскільки були розрізненими, воювали кожен за себе, а монголи вже мали вели­кий досвід ведення бойових дій.

У 1256 р. князь Данило Галицький відкрито кинув виклик монголам, вигнавши їх війська з Північного Поділля та Східної Волині. Спроби монголо-татарського воєначальника Куремси взяти Володимир-Волинський і Луцьк закінчилися невдачею. Проте в 1260 р. загін монголо-татар здійснив похід на Галиць-ко-Волинське князівство, змусивши руських князів зруйнувати фортеці у Володимирі-Волинському, Луцьку, Кремінці та Львові.

Монголо-татарська неволя призвела до великого спусто-

І шення Південно-Східної Русі: багато людей загинуло,
______ І міста були спалені й пограбовані. З 74 руських міст 49

були сплюндровані ордою Батия, 14 з них так і не піднялися з руїн, а ще 15 згодом перетворилися на села. Занепад міст, за­хоплення в полон ремісників призвело до погіршення еконо­мічного становища, згортання торгівлі, зникнення цілих галу­зей ремісництва. Було втрачено незалежність, послаблено обо­роноздатність. Іго загальмувало розвиток Русі, спричинило її відставання від Європи. Залежність від Золотої Орди виявля­лася в трьох формах: 1) видача ярликів (грамот) на князювання, причому без урахування конкретних прав на престол, що приз­водило до численних інтриг; 2) сплата данини. Князі знаходи-. лися під наглядом представників ханів — баскаків. Збиралося 14 видів ординських даней та повинностей (безпосередньо для хана, торгові збори, візничі повинності, «корм» баскакам тощо); 3) забезпечення монгольської армії рекрутами.

Ординські хани мало змінили політичну систему в князівс­твах Русі, намагаючись використати її у своїх цілях. Ненадій­них, з їхнього погляду, князів вони ліквідовували, нацькову­вали князів один на одного, намагаючись не допустити їхнього згуртування і посилення, з тим щоб і надалі тримати в покорі. Українські землі безпосередньо не входили до складу Золотої..Орди, але монголо-татарські хани для підтримки своєї влади періодично (не рідше ніж один раз на п'ять років) влаштову­вали спустошливі походи на ці території. Монголр-татарське

Модуль 1. Стародавня і середньовічна історія України

іго помітно вплинуло й на етнічні процеси, що відбувалися на українських землях, дещо «розмивши» базовий слов'янський елемент населення краю.

Хоча руські князі й залишалися при владі, їхні адміністра­тивні повноваження як васалів хана були обмежені, оскільки хани призначали своїх власних чиновників для вербування воїнів і збору податків. У завойованих землях монголи поспі­шали визначити платоспроможність населення, проводячи його перепис. Перший перепис (так зване «число») на українських землях вони провели ще в 1245 p., коли були обкладені податком Київська земля, Поділлія, Переяславська й Чернігівська землі. Населення Русі було розділено на міріади (тьми), тисячі, сотні й десятки. Цей поділ використовувався й для цілей місцевої ад­міністрації — тисяча позначала не тільки людей, що жили в пев­ному районі, а й сам район. Таким чином, кожний числовий роз­поділ являв собою військово-фінансовий район, територіальну одиницю, з якої стягувалась певна кількість рекрутів і податків. Населення території десятки* могло дорівнювати приблизно 200 осіб, а населення міріади — 200 тис. На українських землях у XIV ст. було 16 міріадів (тьмів). «Десятка» приблизно дорів­нювала селу, місто — «сотні», волость — «тисячі».

Обмежувалася судова влада князів. У судовій Практиці всі руські князі перебували під владою хана й монгольського Вер­ховного суду, і деяких з них стратили за наказом хана за реальні або уявні державні злочини. Хан також розглядав більшу части­ну головних судових справ між руськими князями. Разом з тим хан не втручався в позови між російськими боярами й просто­людинами, дозволяючи князеві кожної місцевості продовжува­ти виконувати його судові функції.