Первинні та вторинні мережі

Додаткова

1. Аваков Р.А., Шилов О.С., Исаев В.И. Основы автоматической коммутации: Учебник для вузов.-М.: Радио и связь, 1981.-288с.

2. Зайончковский Е.А., Пшеничников А.П., Романцов М.Н. Автоматическая междугородняя телефонная связь. М.: Радио и связь, 1994.

1.Первинні та вторинні мережі.

2. Тракт телефонної передачі,її складові частини. 7,с.12, Д.2,с.14-16,

3. Структура розмовних трактів та їх комутація. Д.1, с.7-82, с.14-21

4. Типи комутаційних станцій та вузлів. 7, с.5-10,

1, с.43-47

Завдання на СРС.

1.Типи комутації. 1, с.77-79,6, с.16-30

2. Вузли комутації та типи з¢єднань на мережі.7, с.7- 11

Д.1, с.50-56

Завдання на СРС

Телефонні апарати.

1.Класифікація телефонних апаратів.. 1, с.32; 11,с.10

2.Структурна схема та основні прилади телефонних апаратів Д.1, с.18-20

3.Протимісцеві схеми телефонних апаратів. 1, с.36-40

4.Основні параметри та характеристики телефонних апаратів.1, с.42-43

5.Основні властивості звуків мови та слухового сприйняття.1, с.14-21

6.Призначення, принцип роботи та параметри вугільного мікрофону. 1, с.26-31

7.Побудова та принцип роботи електромагнітних телефонів.1, с.21-2

8.Конструкція та принцип роботи електромагнітного реле.1, с.64-74

9. Електромагнітні шукачі..1, с.48-52

10.Способи побудови комутаційних блоків1, с.52-58

11.Багатократні координатні з¢єднувачі, МФЗ, МГС.1, с.60-64

Первинні та вторинні мережі

Під мережами електрозв’язку розуміють сукупність комутаційних мереж та служб, що забезпечують транспортування інформації.

До елементів мережі зв’язку відносяться:

1) Абонентські термінали (АТ), що забезпечують взаємодію користувача з мережею по введенню, виведенню та первинній обробці повідомлення. Абонентські термінали перетворюють інформацію користувача в сигнали електрозв’язку, вони розміщуються в кінцевих пунктах (КП), які можуть бути стаціонарними або рухомими (мобільними).

2) Вузли зв’язку, які розподіляють повідомлення між користувачами по різним напрямкам зв’язку. Розрізняють комутаційні та мережеві вузли зв’язку. Основна різниця в них полягає в тому, що комутаційні вузли забезпечують короткочасне з’єднання (комутацію) каналів, а мережеві – довгострокові (кросове з’єднання).

3) Направляючі системи (лінії зв’язку) – надають шляхи передавання повідомлень в мережах електрозв’язку.

4) Системи передавання (СП) забезпечують передавання та прийом повідомлення по направляючим системам.

5) Системи керування мережею – виконують функції короткострокового планування мереж та контролю за їх роботою.

Структура мережі відображає здібність мережі до забезпечення доставки інформації в різні її пункти.

Для вивчення загальних структурних властивостей мережі з стаціонарними пунктами часто користуються представленням її у вигляді графу, де вузли графу відповідають пунктам мережі, а ребра - лініям або каналам між цими пунктами. Зв’язок між пунктами існує тоді, коли є можливість передавати інформацію з одного пункту в інший.

Шляхом між вузлами 1 і 2 називається послідовність ребер, що починаються в першому вузлі мережі, а закінчуються в другому та не проходять два рази через один і той же вузол. Зв’язною називається мережа, будь-які вузли якої зв’язані хоча б одним шляхом.

В залежності від властивостей ребра можуть бути направленими або ненаправленими. Для різних кількісних оцінок ребрам приписується вага – число або сукупність чисел, що характеризує властивість цього ребра як елемента шляху для передавання інформації. Такою вагою найчастіше є довжина ребра, його пропускна спроможність, надійність, вартість та інше. Кількість ребер, що закінчуються у вузлі, називається рангом вузла. Вузол першого рангу є тупиковим – через нього не можуть проходити транзитні шляхи. Вузли, з’єднані ребрами, називаються суміжними.

Основні структури мережі:

1) Повнозв’язна – з’єднання за принципом “кожна з кожною”. В такій мережі число ребер при N вузлах дорівнює N(N-1)/2. Мережа побудована повнозв’язним способом, має високу надійність, оскільки порушення зв’язку між двома пунктами не порушить роботу всієї мережі.

2

1 3

5 4

Рис. 1а

2) Деревовидна – мережа, в якій між кожною парою вузлів може бути тільки один шлях. Кількість ребер в такій мережі дорівнює N-1.

Рис. 1б

Різновидом цієї структури є: зіркоподібна або радіальна (1в), радіально-вузлова (1г), лінійна мережі (1д). Недоліки: велика протяжність каналів між територіально близько розташованими пунктами та низька надійність мережі, оскільки при виході з ладу транзитного вузла порушується зв’язок всієї мережі.

Рис. 1в Рис. 1г Рис. 1д

3) Кільцева мережа – мережа, в якій між кожними двома пунктами завжди існують два шляхи. Кількість ребер в ній дорівнює кількості вузлів.

Рис. 1е

4) Сіткова – мережа, де кожний вузол є сумісним тільки з невеликою кількістю інших вузлів, що найближче розташовані. Серед сіткових розрізняють плоскі (планарні) мережі, які можуть бути зображені без перетину ребер та неплоскі. До планарних відносяться стільникові (1з) та решіткові, що застосовуються для побудови мереж зв’язку з рухомими об’єктами.

Первинна і вторинна мережі

Поняття “первинна" і "вторинна" стосовно мереж електрозв’язку досить відносні.

Первинна мережа (за прийнятою у нас термінологією), це сукупність фізичних ланцюгів (серед передачі: радіоефір, металеві проводні та волоконно-оптичні), типових каналів, трактів і ліній передачі, що з’єднують між собою вузли и кінцеві пристрої, або ж сукупність технічних і програмних засобів зв’язку, що забезпечують передачу і розподіл інформації. В цієї мережі пункти прийому и передачі інформації називають вузлами, які з’єднані між собою лініями зв’язку.

Первинна мережа має ієрархічну (рівневу) структуру і є підґрунтям телекомунікаційної інфраструктури, забезпечуючи організацію уніфікованих (типових) каналів і трактів передачі для користувачів і з’єднань між собою станцій комутації телефонної мережі, передачі даних і т. ін.

Первинна мережа – це сукупність направляючих систем, систем передавання, мережевих вузлів та мережевих станцій, що забезпечують утворення типових каналів та мережевих трактів для надання їх вторинним мережам електрозв’язку та окремим користувачам.

Єдина первинна мережа України побудована ієрархічно. Верхній рівень займає магістральна первинна мережа, що з’єднує між собою обласні центри. Наступний рівень – в нутрішньозонові первинні мережі, що з’єднують обласний центр з місцевими мережами своєї області. Третій рівень складають місцеві первинні мережі – міські та сільські

Основною функцією первинної мережі є передача, тобто транспортування інформації між пунктами. Це може бути інформація телефонних абонентів, користувачів Інтернет, програм телебачення, різна керуюча інформація контролю і технічного обслуговування мережі, сигнали взаємодії між комутаційними станціями, інформація обліку вартості послуг, виділені сигнали синхронізації і т.ін.

Необхідність обміну інформацією між множиною пунктів приводить до поняття мережі передачі або транспортної мережі зв’язку, в основу визначення якої покладений функціональний принцип опису.

У загальному вигляді таку мережу можна представить моделлю у вигляді набору входів і виходів, де входи — то пункти відправлення, а виходи --пункти прийому. Таким чином, первинну (транспортну) мережу можна визначити як частину мереж електрозв’язку, що функціонально забезпечує передачу і створює мережу типових каналів і трактів з уніфікованими стиками (інтерфейсами).

На базі Єдиної первинної мережі створюються окремі вторинні мережі, що призначені для організації різних видів зв’язку. Будь-яка мережа, побудована на базі каналів первинної мережі може бути названа вторинною мережею. Таких вторинних мереж може бути велика кількість. Будь-яка з них визначається сукупністю:

1) кінцевих пристроїв, що перетворюють інформацію в електричні сигнали, які передаються по індивідуальним абонентським або з’єднувальним лініям, каналам, які з’єднують кожний кінцевий пристрій з найближчим вузловим пунктом мережі;

2) комутаційні пристрої даної вторинної мережі;

3) каналів, що виділені із загальної первинної мережі в дану вторинну.

Вторинні мережі створюється на базі первинної і використовують ці уніфіковані тракти для організації телефонної передачі, передачі даних або телевізійних програм, тобтодля забезпечення одного з видів зв’язку, включаючи поруч з функціями передачі функції комутації. Проте з точки зору сучасних принципів класифікації мереж ключовою ознакою вторинної мережі є те, що вона безпосередньо зв’язана з наданням послуг користувачу. За багатьма ознаками вторинні мережі співпадають з сучасними мережами надання прикладних або додаткових послуг, "інтелектуальними мережами" і т. ін., для котрих характерно використання ресурсів вже створених, існуючих мереж передачі інформації.

На Україні в складі ЄДИНОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИТЕМИ ЗВ’ЯЗКУ УКРАЇНИ (ЄНСЗУ) існують загальнодержавні вторинні мережі: телефонна мережа загального користування (ТфМЗК), абонентського телеграфування (AT), телеграфна мережа загального користування (ТгМЗК), провідного віщання (ПВ) і розподілу програм телевізійного віщання (РПТВ), мережа передачі даних і комутації пакетів (УкрПАК) і стільникова мережа мобільного зв’язку (СММЗ).

Вторинні мережі можуть будуватись комутованими і некомутованими.

Вторинна мережа, що комутується – це сукупність абонентських терміналів, комутаційного устаткування і виділених з первинної мережі ліній і каналів, що надає абонентам визначені послуги зв’язку й забезпечує з’єднання кінцевих терміналів між собою тільки на час передачі повідомлень. Вторинні мережі, що комутуються, характеризуються організацією на них кінцевих і транзитних комутаційних вузлів (КВ). Комутаційні вузли поєднують і перерозподіляють повідомлення, що надходять на них, створюючи потоки повідомлень.

Вторинна мережа, що не комутуються – це сукупність кросового устаткування та інших засобів розподілу каналів, що забезпечують взаємні зв’язки абонентів довгостроковими кросовими з’єднаннями ліній і каналів первинної мережі. Такі мережі можуть створюватися для регулярної передачі великих інформаційних масивів по визначених адресах. На віщальних вторинних мережах установлюється трансляційне устаткування, що передає загальну інформацію одночасно всім абонентам.