Традиції й особливості розвитку філософії в Україні

Характер філософської думки Київської Русі в період 10-13 ст. був обумовлений специфікою її соціально-економічного розвитку, системою традиційних феодальних економічних зв'язків.

Основним джерелом філософських ідей Київської Русі були уявлення давніх слов'ян, їхня народна культура, а також вчення давнього християнства, елліністична філософія, освоєння духовної культури Візантії й Болгарії, де головне місце займала Біблія. Всесвітня історія, роль і місце, що займає в ній Київська Русь – ось тема й зміст пошуків філософів. Тому «Повість минулих літ» з'являється не тільки як літературний твір, але і як один з пам'ятників філософської думки.

Через менш 100 років після Водохрещення Київської Русі створюється «Слово про Закон і Благодать» митрополитом Іларіоном. Починаючи з «Слова про Закон і Благодать» Іларіона до «Слова про загибель Російської землі» і «Слова о полку Ігореві» ідеї осуду міжусобної боротьби князів, необхідності єдності російських земель проходить через всі давньоруські джерела. Їх же ми зустрічаємо в роботах мислителів 14-15 ст. – періоду формування української нації, що проходило в надзвичайно складних умовах поширення чужоземної експансії на землі, ослаблені золотоординською навалою.

Українська класична філософія, у якій найбільш чітко простежуються тенденції української філософської думки, сформувалася у вченнях Григорія Сковороди (1722-1794), Памфіла Юркевича (1826-1874), Тараса Шевченка (1814-1861).

Серед найбільш характерних рис української класичної філософії необхідно виділити:

Кордоцентризм (лат. сordos – серце). У навчаннях філософів пріоритет віддається почуттям, а не логічним міркуванням. Серце як зосередження духовного миру людини домінує над розумом.

Персоналізм. Пошуки філософів спрямовані не на суспільство в цілому, а на конкретну особистість, людину, у якій зосереджений її внутрішній «мікрокосм», сформований під впливом Всесвіту, «макрокосму».

Екзистенційна спрямованість. На перший план філософами висуваються проблеми сенсу життя людини, духовні основи її існування.