Поняття аудиторських доказів

Об'єктивна істина повинна бути підтверджена доказами. Докази, як свід- чить юридична практика, — це фактичні дані (свідчення) про обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення.

Аудиторський доказ — це інформація, отримана аудитором у процесі форму- вання висновків, на яких базується аудиторська думка. До складу аудиторських дока- зів входять первинні документи та облікові записи, які є основою для складання фі- нансових звітів, а також підтверджена інформація з інших джерел.

Аудитор повинен отримати достатні та переконливі аудиторські докази з метою формування обґрунтованих висновків, на основі яких базується його ду- мка. Регулює це питання МСА 500, у якому сказано, що аудиторські докази — це інформація, отримана аудитором у процесі формування висновків про дос- товірність фінансової звітності.

До аудиторських доказів належать первинні документи та бухгалтерські записи, які покладеш в основу фінансової звітності, а також підтверджуюча ін- формація, отримана з інших джерел.

Аудитор повинен узгодити з керівництвом підприємства або ж організації

графік надання йому необхідної інформації.

Кількість, види, терміни та джерела отримання такої інформації визнача- ються аудитором самостійно, зважаючи на його професійне судження, рівень довіри до системи внутрішнього тролю, загальної величини аудиторського ри- зику та завчань, які він має вирішити.

Головними вимогами, яким повинні відповідати аудиторські дока- зи, мають бути:

➢ достатність (критерій кількості аудиторських доказів);

➢ відповідність або доречність (оцінка якості аудиторських дока- зів, їх переконливості щодо конкретного твердження та достові-

рності).

Визначаючи види та джерела аудиторських доказів, аудитор повинен вра- ховувати необхідність забезпечення оптимального співвідношення між вартіс- тю їх отримання та їх необхідністю і корисністю для процесу аудиту. У випад- ку, якщо аудитор має обґрунтовані сумніви щодо достовірності певної важливої статті звітності, йому слід спробувати отримати необхідні додаткові аудиторсь- кі докази, незважаючи на вартість робіт, якщо це допоможе встановити істину. Якщо аудитору не вдасться отримати такі докази, він повинен відмовитися від висловлення думки про фінансову звітність.

Що нижчий рівень суттєвості помилок встановив аудитор та що більшим є аудиторський ризик, то більшу кількість аудиторських доказів слід отримати.

Аудитор отримує аудиторські докази шляхом використання однієї або де- кількох процедур: перевірка записів або документів, перевірка фактичної наяв- ності активів, спостереження, запити та підтвердження, підрахунок, повторне виконання та аналітичні процедури. Про всі виявлені факти порушення законо- давства аудитор повинен негайно сповістити ревізійну комісію, вище керівниц- тво та отримати підтвердження про їх поінформованість щодо зазначених фак- тів.