Представники

художники С. Далі, Μ. Ернст, І. Танґі, Г. Арн, А. Массон, X. Міро, кінорежисер Л. Бунюель, кінокритик Ж. Садуль. Сюрреалізм поширюється за межами Франції. Вже у 20-ті роки у царині сюрреалізму працюють бельгійські художники Р. Магріт і П. Дельво. Досвід напряму сприймають в Англії Г. Мур і Ф. Бекон. На рубежі 1920—1930-х років сюрреалістична течія виникає в Сербії (М. Рістич, О. Давичо, Дж. Йованович). У 1930-х роках Вітезлав Незвал створює групу чеських сюрреалістів (Ф. Музіка, К. Бібл, К. Тейге, Я. Сейферт), а наприкінці тридцятих сюрреалізм проникає у словацьку літературу (М. Бакош, М. Поважай, Р. Фабри, В. Рейсел). Поширюється сюрреалізм і в Японії, США, країнах Латинської Америки.

Супрематизм (найвищий) — різновид геометричного абстракціонізму, який характеризується комбінуванням найпростіших геометричних елементів (квадрата, хреста, кола, прямокутника). Квадрат вважається найчистішим, позбавленим змістових асоціацій, елементом.

Основоположником супрематизму є художник Київської малювальної школи М. Мурашка Казимір Малевич (1878—1935). (народився 1879 в Києві — помер 1935 в Ленінграді)

Супрематизм виражався в комбінаціях різнокольорових площин найпростіших геометричних поєднань. Поєднання фігур, різних за величиною, утворює пронизані внутрішнім рухом урівноважені асиметричні супрематичні композиції. Напрямок знайшов застосування в урбаністиці, плакаті і графіці.

"Наш світ мистецтва став новим, безпредметним, чистим. Зникло все, залишилася лише маса матеріалу, який будуватиме нову форму. У мистецтві супрематизму форма буде жити, як і всі живі форми натури. Форми ці говорять, що людина прийшла до рівноваги..."

Казимир Малевич

В Україні супрематизм пропагувала «Нова Генерація» (В. Єрмілов й ін.). У Галичині він відбився у деяких творах П. Ковжуна (екслібрис С. Гординського).

Футуризм (лат. futurum - майбутнє) - Загальна назва художніх авангардистських рухів 1910-х - початку 1920-х років, насамперед у Італії та Росії.

1. Виникнення

Автор слова і основоположник напрямку - італійський поет Філіппо Марінетті (поема "Червоний цукор"). Сама назва має на увазі культ майбутнього і дискримінацію минулого разом із сьогоденням. 20 лютого 1909 р. в газеті " Фігаро "Марінетті опублікував" Маніфест футуризму ". Він був написаний для молодих італійських художників. Марінетті писав:" Найстаріші серед нас - тридцятирічні, за 10 років ми повинні виконати своє завдання, поки не прийде нове покоління й не викине нас в корзину для сміття... "). В маніфесті Марінетті проголошується "телеграфний стиль", що, зокрема поклало початок ще й мінімалізму.

Крім Марінетті, основоположниками футуризму були Балла, Боччоні, Руссоло, Карло Карра, Джино Северіні. В 1912 р. в Парижі відбулася перша виставка художників-футуристів.

Для футуризму характерні відмова від традиційної граматики, право поета на свою орфографію, словотворчість. Швидкість. Ритм. Свої картини вони присвячували поїзду, автомобілю, літакам (див. аерожівопісь). Словом, все одномоментні досягнення цивілізації, захоплено технічним прогресом. Мотоцикл був оголошений більш досконалим творінням, ніж скульптури Мікеланджело. Марінетті говорив: "Жар, витікаючий від шматка дерева або заліза, нас хвилює більше, ніж посмішка і сльози жінки", "Нове мистецтво може бути тільки насильством, жорстокістю".

Проголошується пафос руйнування і вибуху. Оспівуються війни і революції, як омолоджуюча сила одряхлілого світу. Можна розглядати футуризм як своєрідний сплав ніцшеанства і маніфесту комуністичної партії. Динаміка руху повинна прийти на зміну статиці позують скульптур, картин і портретів. Фотоапарат і кінокамера замінять недосконалість живопису і очі.

2. Футуризм в образотворчому мистецтв.

Антоніо Сант'Елена - Урбаністичний малюнок

В образотворчому мистецтві футуризм відштовхувався від фовізму, запозичуючи у нього колірні знахідки, і від кубізму, у якого перейняв художні форми, проте відкидав кубічний аналіз (розкладання) як вираження сутності явища і прагнув до безпосереднього емоційного виразу динаміки сучасного світу.

Головні художні принципи - швидкість, рух, енергія, які деякі футуристи намагалися передати досить простими прийомами. Для їх живопису характерні вольові композиції, де фігури роздроблені на фрагменти і перетинаються гострими кутами, де переважають мелькають форми, зигзаги, спіралі, скошені конуси, де рух передається шляхом накладення послідовних фаз на одне зображення - так званий принцип симультанности.

18. Кубофутуризм як напрямок образотворчого мистецтва поч. XX ст.

Кубофутуризм - напрямок у мистецтві авангарду на початку ХХ століття, в живопису з'єднало в собі напрацювання італійських футуристів (наприклад, Боччоні) і французьких кубістів (таких, як Шлюб).

КУБОФУТУРИЗМ - направление в искусстве 1910-х гг., наиболее характерное для русского художественного авангарда тех лет, стремившегося соединить принципы кубизма (разложение предмета на составляющие структуры) и футуризма (развитие предмета в "четвертом измерении", т. е. во времени). Близость к "машинной" ритмике произведений русских кубофутуристов (прежде всего, работ К. С. Малевича того же периода) характерна и для работ Ф. Леже того времени.

Живопис

Кубофутуризм був особливо популярний у російською авангарді, як у живописі, так і в поезії. У різні періоди своєї творчості в стилі кубофутуризму працювали художники Малевич, Бурлюк, Гончарова, Розанова, Попова, Удальцова, Екстер, Богомазов, та ін