Колаж в Берліні

Колаж берлінських дадаїстів многосоставен, візуально насичений і часто носить яскраво виражений політичний, протестний заряд. Художник Георг Гросс стверджував, що колаж дає можливість виразити в зоровій формі те, що було б заборонено цензурою, будь воно сказано словами. [6] У берлінському колажі активно використовуються фрагменти фотографій, і художники наполягають на терміні " фотомонтаж ", щоб підкреслити відмінність своїх робіт від" живописного " кубістських колажу. Себе вони називають "фотомонтажнікамі", проводячи паралель з робітниками промислових підприємств і знижуючи пафос фігури творця.

Головна відмінність берлінського дадаїзму від цюріхського було сформульовано художником Раулем Хаусманн наступним чином: "У Швейцарії дада був радше "артистичної грою", в той час як Берлін змушений був безпосередньо виступати проти конфліктів, викликаних війною і пізніше поширенням більшовизму ". [7] Перша світова війна, не стосувалось Швейцарії, принесла в Берлін голод і смуту. Зречення від престолу кайзера Вільгельма II, Листопадова революція, в ході якої Берлін став ареною вуличних боїв між різними політичними групами, вбивство комуністів Карла Лібкнехта і Рози Люксембург, встановлення Веймарської республіки - ось той киплячий котел подій, що сталися протягом усього двох років (1918 - 1919 рр..), в якому варилися учасники берлінського Клубу Дада: Хюльзенбек, Хаусман, Гросс, Віланд Херцфельде і його брат Джон Хартфілд, Ханна Хех, Йоганнес Баадер. Вся група відстоювала радикально ліві погляди, виступала лютим супротивником буржуазної республіки Еберта та Шейдермана, проте тільки двоє: Херцфельде і Хартфілд - вступили в Комуністичну партію Німеччини, створену в 1918. Підтримуючи ідею радикальних змін у політиці, група наполягала і на радикальних змінах у мистецтві: на зміну індивідуалістичному мистецтву, замкнутому у вежі зі слонової кістки, мало прийти відкрите дійсності мистецтво, в якому художник "ліквідує в собі свої власні, самі особистісні тенденції" [ 8]. Все індивідуальне визнавалося хибним, наносним, піднесено. Була артикульована необхідність відмовитися від цієї брехні на користь справжньої об'єктивності, необхідність дати голос самої реальності, і для цього якнайкраще підходила колажну техніка. В результаті застосування її до фотографії, визнаній дададістамі за її достовірність і неупередженість "виправданою подібною формою передачі інформації" [9], народжується фотомонтаж - мистецтво, в якому фотографічний матеріал переживає метаморфозу, що показує, як в процесі руйнування дійсність чудесним чином відроджується в новому продукті. Фотомонтаж також вважається формою передачі інформації, але більш складною і змістовної, так як на відміну від фотографії, що представляє собою один кадр, колаж може вмістити безліч кадрів, не розгорнутих у часі, як у кіно, а опространствленних. Будучи здатним впливати моментально і прямо, не вимагаючи "вчувствованія", цей метод, як пише Рауль Хаусман, "володів пропагандистської силою, експлуатувати яку у їх [художників] сучасників не вистачало сміливості". [10]