Якщо рівновага між «Воно», «Я», «ЗВЕРХ-Я» порушується, то починається хвороба — невроз. 6 страница

Важливим чинником, що вплинув на вытчизняну психологію, була і ідеологія інтелігенції, – становлення психологічних шкіл відбувалося усередині цієї групи, в якій знаходилися і основні оппонентні кола нових психологічних теорій. Російська інтелігенція, яка не має аналогів в Європі по своєму світовідчуттю та ролі в розвитку суспільства, при своєму виникненні була тісно пов'язана з духівництвом, яке фактично і стало першою інтелігенцією. В середині XIX ст. з'явилася власне інтелігенція, наукова і переважно університетська.

Не дивлячись на допомогу, яку велика частина інтелігенції надавала реформам, по своєму настрою і по усвідомленню своєї ролі в цьому процесі вона залишалася опозиційною, що фатально позначилося не тільки на житті суспільства, але і на розвитку науки, оскільки вона замикалася в своєму достатньо вузькому колі, не роблячи свої знання надбанням всього суспільства. Ця замкнутість сприяла перетворенню деяких ідей на догми, породила неоднозначне відношення до народу, переживання своєї відірваності від нього і бажання його навчати і освічувати, оскільки сама інтелігенція не відчувала себе виразником, носієм творчого духу народу. При цьому проблема взаємин влади, інтелігенції і народу стала однією з центральних для вітчизняної науки, на відміну від європейської, де вона практично не розглядається.

Просвітництво, тобто розповсюдження знань, відбувалася в Росії головним чином за допомогою журналів, які мали важливу роль в розвитку вітчизняної науки і культури. У цих журналах друкувалося все - від белетристики і літературної критики до історичних і філософських трактатів, лекцій з природознавства, психології і економіки, оглядів фінансового і політичного стану Європи і Росії. Російські письменники, журналісти і критики часто були і першими філософами, правознавцями і психологами в Росії.

Центром ліберальної інтелігенції став журнал "Вісник Європи", з яким співробітничали ведучі учені і письменники того часу, – І.С.Тургенев, Л.Н.Толстой, І.А.Гончаров, І.М.Сеченов, К.Д.Кавелін, А.Н.Пипін, Н.І.Костомаров та інші. Під керівництвом відомого ученого і публіциста Стасюлевіча цей журнал став одним з центрів культурного життя Петербургу; він протиставляв свою позицію газеті «Московські відомості» під редакцією Каткова, який дотримувався охоронно-реакційного напряму.

Вплинули на процес становлення психології і особливості російської ментальності. Перш за все це певний стиль мислення, мова, властива даній нації. Виникло прагнення до усвідомлення російського менталітету, до виділення і опису психологічних особливостей російського народу, – до вивчення "національного характеру", "народної душі", під якими малися на увазі головним чином установки, цінності, вірування, загальні для всіх членів суспільства. У поняття "народної душі" часто включали і мову, рідну для представників даної нації, а також найбільш поширені міфи, легенди, прислів'я, традиції.