 |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
Логіка бізнесової поведінки фірми за умов олігополії
|
|
Іншою поширеною формою недосконалої конкуренції, поряд із монополістичною конкуренцією, є олігополія. Вона репрезентує такий тип ринкової структури, якому властиві наступні відмінності:
§ продукт виробляється обмеженою кількістю фірм (у довільному перекладі сам термін олігополія означає небагато продавців), при цьому точного визначення кількості виробників олігополістичної галузі не існує (наприклад, в автомобілебудівній галузі США, яка є олігополістичною, число фірм-виробників складає 28 з коефіцієнтом концентрації 0,92, у виробництві жувальної гумки – 9, коефіцієнт концентрації 0,95, у виробництві побутових холодильників – 18, коефіцієнт концентрації 0,94);
§ розміри фірм великі та надвеликі, про що свідчать принаймні вже наведені дані рівня концентрації виробництва в окремих олігополістичних галузях США (аналогічною є ситуація і в інших економічно розвинутих країнах, зокрема, в країнах ЄС коефіцієнт концентрації у виробництві алюмінію перевищує 0,6, у виробництві свинцю досягає 0,9);
§ завдяки масштабам фірм проникнення в олігополістичну галузь нових фірм є суттєво обмеженим (одним із визначальних чинників цього обмеження є необхідність значних капіталовкладень для створення підприємств, адже відомо, наприклад, що конкурентоспроможною сьогодні може бути фірма, що випускає на рік не менше 500 тис. легкових автомобілів або виплавляє не менше 2,5 млн. тсталі і т. п.);
§ продукт є або стандартизованим, або диференційованим, у залежності від цього розрізняють чисту та диференційовану олігополію (підприємства чистої олігополії виробляють однорідний, стандартизований продукт, зокрема, алюміній, цемент, продукцію хімічної та сталеплавильної промисловості; олігополія, що виробляє не однорідну, але одного функціонального призначення продукцію, отримала назву диференційованої, у більшості випадків диференційовані олігополії спеціалізуються на виробництві товарів споживчого призначення, наприклад, автомобілів, шин, камер, електропобутової техніки, сигарет тощо);
§ незначна кількість фірм олігополістичного ринку примушує до широкомасштабного застосування нецінових методів конкуренції, адже кожен виробник усвідомлює, що коли він зважиться на зниження ціни свого товару, то конкурент зробить теж саме (від такого цінового маневру, коли конкуренти знають усе один про одного, можуть бути тільки втрати доходу, тому виробник, поряд із ціновими, мусить більш інтенсивно використовувати нецінові методи конкурентної боротьби);
§ найбільш характерною особливістю олігополістичної моделі, що фокусує в собі дію усіх попередніх, є залежність поведінки кожної фірми від реакції та поведінки конкурента.
Ця особливість вперше була відзначена ще в 30-х роках ХІХ сторіччя французьким економістом А. Курно, який вважається фундатором теорії олігополії. Розглядаючи взаємодію олігополістів, він показав, що кожна фірма буде прагнути до продажу такої кількості продукції, яка максимізує її доходи. Він виходив з того, що обсяг продажу конкурентів залишається незмінним. А. Курно зробив два основних висновки:
1. Для будь-якої галузі обов’язково існує певна та стабільна рівновага між обсягом продажу та ціною товару.
2. Ціна рівноваги залежить від кількості продавців.
За умов єдиного на ринку продавця виникає монопольна ціна. В міру збільшення кількості продавців ціна рівноваги знижується. Межею її падіння є рівень граничних витрат. Граничними витратами, як відомо, є додаткові витрати на додатково створену одиницю продукції.
Свої висновки А. Курно базував на дослідженні олігополії у випадку дуополії (два продавці). Розглянемо її, користуючись графіком на рис. 11.4.
  |
Рис. 11.4. Взаємозв’язок кривих у механізмі ціноутворення
Дата публикования: 2015-01-24; Прочитано: 274 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!
