Ринкова структура та критерії визначення її типів

Поняття “ринкова структура” є спорідненим з поняттям “ринок” (див. Глава 2). Але воно є більш широким за змістом, охоплюючи різноманітні аспекти характеристики усієї ринкової організації господарства країни. Воно є і конкретнішим, оскільки дає змогу з’ясувати не тільки зміст, а й форми прояву ринкової організації господарства в різних секторах і галузях економіки. Важливо і те, що під ринковою структурою криється така характеристика ринку, яка репрезентує вплив ринку на стан і поведінку його суб'єктів, з одного боку, та одночасно вплив виробників і споживачів товару на стан самого ринку, з другого боку.

Що ж означає ринкова структура? Однією з визначальних рис ринко­вої економіки є те, що економічні відносини її суб’єктів проявляють себе у конкуренції, яка є іманентною формою існування ринкової системи господарювання. Але конкуренція на будь-якій стадії її історичної еволюції, іс­нує у єдності з монополією, складаючи певні комбінації з нею. В залежності від особливостей галузі, історичних умов розвитку ринку в країні, наці­ональної специфіки тощо, в органічній єдності “конкуренція-монополія” співвідношення сил є різним.

За цими ознаками стало звичаєм із усієї безмежної кількості виділяти чотири основних типи ринкових структур, або моделей ринку: досконалу конкуренцію, чисту монополію, монополістичну конкуренцію та олігополію. Кожна з названих структур відрізняється ступенем конкурентності ринку, або, іншими словами, здатністю фірми впливати на ринкові процеси. Чим більшим є цей вплив, тим більшою є ринкова влада, тим менш конкурентним стає ринок.

Характерні риси кожної з моделей відображені в таблиці 11.1. За цими рисами моделі досконалої конкуренції та чистої монополії є швидше гіпотетичними, ніж реальними моделями ринку. Від цього важливість їх аналізу не зменшується. Ринкова економіка завжди базувалась і буде базуватися на конкуренції, а граничною її формою є саме досконала конкуренція. В той же час, конкурентне функціонування суб’єктів ринкової економіки об’єктивно штовхає їх до монопольності, граничною формою якої є чиста монополія. Отже, важливим стає розгляд не тільки тих моделей, які описують усю багатогранність існуючих ринків (монополістичної конкуренції та олігополії), але й тих, які репрезентують реальні прагнення, наближення та тенденції у їх розвитку.

Більше того, монополістична конкуренція та олігополія стають зрозумілішими і набирають багатобарвності у своїх характеристиках лише у тому випадку, коли розглядаються на основі порівнянь із так званими “полюсними” моделями – чистою монополією, з одного боку, та досконалою конкуренцією – з іншого.

Отже, предметом наступних параграфів цієї глави є розгляд кожного з окреслених типів ринкових структур, та обгрунтування логіки бізнесової поведінки фірми у кожній із них.