Переваги і недоліки основних способів зовнішнього фінансування

Спосіб зовнішнього фінансування	За	Проти
Закрита підписка на акції	контроль за підприємством не втрачається; фінансовий ризик зростає незначно	обсяг фінансування обмежений; висока вартість залучення засобів
Боргове фінансування	контроль за підприємством не втрачається; відносно низька вартість притягнутих засобів	фінансовий ризик зростає; термін відшкодування строго визначений
Відкрита підписка на акції	фінансовий ризик не зростає; можлива мобілізація великих засобів на невизначений термін	може бути втрачений контроль над підприємством; висока вартість залучення засобів
Комбінований спосіб	домінування тих або інших переваг або недоліків у залежності від кількісних параметрів структури джерел, що формуються, засобів

Зв’язок між визначенням потрібної структури джерел засобів, з одного боку, і розробкою розумної дивідендної політики, з іншого, полягає в тому, що досягнення достатньої чистої рентабельності власних засобів і рівня дивіденду залежить від структури джерел засобів; у свою чергу можливості підприємства по формуванню тієї або іншої структури капіталу залежать від чистої рентабельності власних засобів і норми розподілу прибутку на дивіденди. При високій чистій рентабельності власні засоби можна залишати більше нерозподіленого прибутку на розвиток (нарощування власних засобів).

Фінансова структура показує структуру всього пасиву балансу підприємства.

Структура капіталу вказує на структуру довгострокового фінансування: акції звичайні, акції привілейовані; облігації; кредити і т.д.

Вибір фінансової структури складається з:

1) Вибору співвідношення між власним і позиковим капіталом.

2) Визначення питомої ваги кожного з джерел у загальній сумі пасиву підприємства.

Аналіз структури балансу, що характеризує джерела засобів, показує, що основними їх видами є: внутрішні джерела (засоби власників або учасників у виді статутного капіталу, нерозподіленого прибутку і фондів власних засобів), позикові засоби (позички і позики банків і інших інвесторів), тимчасово притягнуті засоби (кредитори). Причини їхнього утворення, а також величина і частка в загальній сумі джерел засобів можуть бути різними.

Структура капіталу залежить від розміру підприємства тієї галузі, де воно працює. Так, роздрібні торгівці мають достатньо високий рівень короткострокової заборгованості, яка використовується для покриття запасів. Виробничі підприємства використовують менший борг. Невеликі підприємства, які не мають доступу на ринок, акцій, тобто не можуть для свого фінансування оголошувати нові випуски акцій, використовують позикові кошти, здебільшого короткострокові. Значну питому вагу боргу дрібних товаровиробників являє собою торговий кредит.

Наявна структура фінансування залежить від строку виробничого циклу. Так підприємства, які випускають літаки, електрообладнання (турбіни) мають значне незавершене виробництво, тому вимагають кредитів, частіше — короткострокових. Вони використовуються для забезпечення безперервності виробничого процесу, бо власних коштів буде замало для цього.

Ціна кожного з приведених джерела засобів різна, тому ціну капіталу підприємства знаходять по формулі середньої арифметичної зваженої (СВК). Середньозважена вартість капіталу визначається по формулі:

де Ц_і — ціна і-го джерела засобів;

В_і — частина (питома вага) і-го джерела в загальній сумі пасиву.

Методика розрахунку СВК:

w розділити суму дивідендів по привілейованих акціях на суму, мобілізовану в результаті продажу цих акцій;

w розділити суму дивідендів по звичайних акціях на суму засобів, мобілізовану в результаті продажу цих акцій і нерозподілений прибуток;

w розрахувати середню розрахункову ставку відсотків до позикових засобів;

w визначити питому вагу кожного із визначених джерел засобів у пасивах підприємства;

w перемножити вартість засобів по кожному джерелу на відповідну питому вагу;

w підсумувати результат.

Приклад. За наступними даними підприємства “Кева” розрахувати СВК:

Найменування джерела засобів	Середня вартість даного джерела, %	Питома вага даного джерела в пасиві
Привілейовані акції	16,0	0,1
Звичайні акції і нерозподілений прибуток	18,0	0,4
Позикові засоби, включаючи довгострокові	24,0	0,3
Облігації	17,0	0,2

Відповідно до вищенаведеної методики розрахунку СВК, множимо вартість джерел засобів у відсотках на відповідну питому вагу даного джерела, після чого знаходимо суму отриманих добутків. Воно і буде СВК:

СВК=16,0%•0,1+18,0%•0,4+24,0%•0,3+17,0•0,2= %

СВК являє собою мінімальну норму прибутку, очікувану інвесторами від своїх вкладень. Обрані проекти повинні забезпечувати хоча б не меншу прибутковість.

Цей показник характеризує ще рентабельність вкладеного капіталу. Його можна використовувати при ухваленні рішення про інвестиції: так, якщо рівень рентабельності проекту нижче СВК, то його варто відхилити, тому що підприємство в даному випадку одержить збиток.

СВК > ІRR Þ збиток, проект відхилити;

СВК = ІRR Þ нема ані прибутку, ані збитку;

СВК < ІRR Þ прибуток, проект прийняти;

Економічний зміст цього положення полягає в тому, що можна приймати інвестиційні рішення щодо впровадження проектів, рівень рентабельності яких не нижче поточного значення показника середньозваженої вартості капіталу.